Як правоекстремістська пропаганда поширюється у Німеччині

Весела пісня італійського діджея Джіджі Д'Агостіно стрімко злетіла на вершини хіт-парадів музичних чартів у 2000-х роках. Популярна композиція з виразними елементами електропопу стала вже своєрідною класикою танцювальних заходів, під звуки якої легко підстрибувати і пританцьовувати, підспівуючи слова. Кавер-версії цієї пісні можна почути дуже часто. 

Однак зараз "L'amour toujours" неофіційно і без згоди обуреного автора отримала новий німецький текст і, за спостереженнями Фонду Амадеу Антоніо, вже більше року є частиною саундтреку нового покоління правих екстремістів.

Скандал у клубі на острові Зюльт

"Іноземці геть" і "Німеччина - німцям" вигукують під цю мелодію у відеороликах у TikTok, на сільських вечірках і, як нещодавно на курортному острові Зюльт, - у модному барі. Молоді люди, одягнені в дороге вбрання, безсоромно підспівували правоекстремістські гасла і це все знімалося на мобільні телефони. Один з них скидає руку, судячи з усього, в нацистському привітанні, яке є забороненим у Німеччині й тягне за собою кримінальну відповідальність. Відео стало вірусним і вкотре показало, що правий радикалізм і расизм більше не є атрибутами якоїсь конкретної субкультури, а мають багато облич - звичайних людей, таких, як ми з вами.

Лідери "Ідентитаристського руху" розпізнали це ще в 2010-х роках. Зародившись у Франції, "ідентитаристи" з'явилися в Німеччині та інших європейських країнах, таких як Великобританія, Австрія, Швейцарія і Данія, наприкінці 2012 року під виглядом сучасного і поміркованого молодіжного руху, який загорнув свою праву ідеологію в блискучу обгортку настільки майстерно, що це спершу не впадало у вічі. Twitter, Facebook і YouTube були їхніми каналами поширення інформації у формі привабливих відеороликів, які відповідали духу часу і смакам молодих людей.

Читайте також: "Це ганьба". Як у Німеччині відреагували на расистський скандал на острові Зюльт

Відтоді "Ідентитаристський рух" був віднесений Німецьким відомством із захисту конституції до категорії "безумовно правоекстремістських". А втім, тактика використання молодіжної культури вже давно утвердилася в правих колах.

Вовки в овечій шкурі

Правопопулістська партія "Альтернатива дя Німеччини" (АдН) представлена в німецькому Бундестазі і має дедалі більшу  кількість прихильників. Незважаючи на те, що вона перебуває під наглядом Федерального відомства із захисту конституції, а деякі регіональні групи та політики можна назвати явно правоекстремістськими, партія не втрачає популярності.

Вона використовує прості засоби: провокує і порушує табу, щоб потім дати задній хід. Або метод "вовка в овечій шкурі": прикинутися доброзичливими, імітувати розуміння іншої сторони, а потім завдати удару. Також популярними методами є заміна місцями агресора й жертви або поляризація, наприклад, між нібито простим сільським населенням і багатою елітою з великих міст: "ми тут унизу - проти вас, тих, хто там вгорі".

Багато молодих людей проголосували б за АдН

АдН та її молодіжна організація "Молодіжна альтернатива" вбачають великий потенціал для завоювання прихильності нових виборців у молодіжній культурі. Наразі це відбувається здебільшого в соціальних мережах - лідером є платформа TikTok. У Німеччині налічується понад 20 мільйонів користувачів TikTok, більшість з них - підлітки. Саме тут праві популісти поширюють свої дуже прості ідеї із запаморочливою швидкістю. За допомогою музики, мемів, смайликів та гумористичних прийомів. Що робить TikTok особливо цікавим, так це те, що користувачам не потрібно спеціально шукати такий контент, пропагандистські пости самі спливають в їхніх стрічках у соцмережах. Чим більше їх лайкають, тим швидше вони поширюються.

Така тенденція спостерігається вже багато років і підштовхує майбутніх виборців в обійми правих. Згідно з дослідженням "Молодь у Німеччині", 22 відсотки молоді у віці від 14 до 29 років вже проголосували б за АдН.

Читайте також: Війни, Росія, біженці: чому молодь Німеччини - за АдН?

Молоді здається, що її не чують

Причини довго шукати не треба. Авторитетні німецькі партії десятиліттями не дбали про пошук підходу до молоді. Це відображається не лише в освітній політиці, яка не встигає за актуальним суспільним розвитком хоча б лише з причини браку кадрів, але й у місцевих політичних рішеннях, таких як закриття молодіжних центрів. Тому молоді люди часто відчувають, що більшість партій їх не чують.

І тоді на сцені з'являються самопроголошені нові праві, які імітують розуміння та співпрацю. Сам термін "нові праві" навіює сучасність і свіжість, не відсилаючи до його витоків: націонал-соціалістичної ідеї, що призвела до "третього рейху" і вбивства мільйонів людей. Завдяки духу часу та добре розвинутому інстинкту, нові праві проникають у молодіжні субкультури та вчаться говорити їхньою мовою.

Метаполітика

Для цієї стратегії існує термін "метаполітика" - вплив на суспільство поза межами передвиборчих програм і роботи уряду. До людей звертаються у неформальній обстановці, у місцях та за умов, де вони почуваються як вдома чи начебто в колі друзів або знайомих. Організовуються народні гуляння, встановлюються кіоски з сосисками та кавою, створюється враження спільного "ми", мовляв, "ми тебе бачимо і розуміємо". 

"За допомогою цієї метаполітики праві ідеї непомітно доносяться до людей", - зазначає в інтерв'ю DW Лоренц Блюменталер (Lorenz Blumenthaler) з Фонду Amadeu Antonio. Спочатку все це здається аполітичним і нешкідливим, каже Блюменталер, "але саме так їм вдається повільно проникати в свідомість людей і насаджувати там свою ідеологію".

Завдяки цілеспрямованому використанню мішанини з полеміки, пропаганди та дезінформації у питаннях, які викликають гострі дебати у суспільстві, правим легше вдається виграти битву за культурну перевагу - в інтернеті, в моді та стилі життя, в ігрових спільнотах та на сільських святкуваннях.

Соціолог Фелікс Шилк (Felix Schilk) називає це "дополітичним простором", який необхідно завоювати, аби отримати змогу просувати свої політичні ідеї. Як сказав Шилк в інтерв'ю радіо Deutschlandfunk, для цього потрібна більшість населення, яка "поділяє ідеї та міцно засвоїла мотиви, які формують цю політику".

Привласнення пісень і надання нового змісту словам

Коли партія на кшталт АдН завойовує собі один із цих дополітичних просторів, тоді вона може визначати зміст і дискурс. Їй це вдається, наприклад, коли терміни з право-націоналістичного чи расистського контексту починають здаватися прийнятнішими, стають дедалі вживанішими. Найсвіжішим прикладом є слово "реміграція", яке АдН взяла собі, щоб переформулювати своє гасло "Геть іноземців". Або - дещо давніший приклад - начебто милий вислів "дівчина в хустці", який насправді дискримінував молодих мусульманок, зокрема німкень. 

Щось подібне сталося і з піснею Джіджі д'Агостіно, в якій переписали слова, адже тепер коли вона звучить, спливають нацистські гасла. Висвітлення цього в засобах масової інформації зробило цю пісню ще відомішою - достатньо почути її кілька разів і вже легко почати підспівувати. Спочатку обережно, а потім дедалі впевненіше, адже інші також співають - як це було у престижному барі на Зюльті, де наспівування расистських гасел з келихом рожевого вина у руці було "просто" розвагою на вечірці, як стверджують ті, хто брав у ній участь.