1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Як технології можуть зменшити загрозу від паводків і повеней

Меттью Ворд Агіус
18 вересня 2024 р.

Через екстремальні погодні умови повені в Європі стають такими ж поширеними явищами, як і в Азії та Африці. Від мобільних бар’єрів до спеціальних дамб - люди шукають рішення для захисту від загрозливої стихії.

https://p.dw.com/p/4klMP
Затоплені автомагістралі у чеському місті Богумін, 16 вересня 2024 року
Затоплені автомагістралі у чеському місті Богумін, 16 вересня 2024 року. Повінь, від якої страждає Центральна Європа, спричинили затяжні дощіФото: CTK/Reuters TV/REUTERS

У першій половині вересня 2024 року сильні дощі спричинили руйнівні повені у Нігерії, М’янмі, а також у Чехії, Угорщині та інших частинах Центральної Європи. У серпні від повеней страждав Бангладеш - більше пів мільйона мешканців країни залишились без доступу до чистої води, функціонуючого водовідведення, сухого одягу та інших базових речей, як-от ліків.

Оскільки експерти схиляються до того, аби пов’язувати такі екстремальні погодні явища зі зміною клімату, уряди та громади шукають стратегії, які допомогли б пом’якшити цей вплив та адаптуватися. До прикладу, інвестиції в проєкти "сірої" інфраструктури - інфраструктури для контролю зливових стічних вод, наприклад труби, жолоби, резервуари - з використанням бетону та сталі, а також природні екологічні ініціативи можуть допомогти запобігти найгіршим наслідкам частіших і потужніших повеней.

Мобільні бар'єри від повеней та паводків 

Венеція, одне з найвідоміших європейських міст, зіткнулася з подвійною екзистенційною кризою: поєднанням кліматично обумовленого підвищення рівня моря та повільного занурення міста в брудну воду, довкола якої воно було побудоване. Згідно з розрахунками, місто опускається під воду у середньому на 2,5 міліметра за рік, і це відбувається протягом останніх 150 років. Деякі дослідження вказують на те, що більша частина міста може опинитися під водою до середини наступного століття - така собі сучасна Атлантида. Але нагальнішою проблемою є повінь.

Планування систем запобігання повеням у Венеції розпочалося з 1980-х років. У 2003 році почалося будівництво системи MOSE. Вона має чотири мобільні вхідні бар’єри в точках уздовж лагуни, які відокремлюють місто від моря. Кожен бар'єр складається з декількох воріт, які можна підняти, щоб відокремити лагуну від океану під час високих припливів.

Захисні водні бар'єри MOSE у Венеції
Захисні водні бар'єри MOSE у Венеції Фото: Claudio Furlan/AP Photo/picture alliance

Проточні греблі 

Як правило, греблі використовуються, аби перекрити річку для збереження води. Але проточні греблі сконструйовані так, щоб вода могла рухатися як за нормальних умов. Замість того, щоб накопичувати воду у посушливі періоди, вони починають працювати під час негоди: закривають і накопичують паводкову воду у верхній частині заплави та захищають території з іншого боку споруди. Коли повінь спадає - вода повертається в нижню частину річкової системи.

Такі греблі були побудовані в американському Огайо і в Японії - як-от греблі Масудагава і Хата. Ще одна будується на річці Асува.

Будинки на палях та з системою домкратів

Палі вже давно використовуються для того, аби підтримувати розташовані окремо будинки і захищати їх від повеней. Але ця ідея набуває дедалі більшої популярності у регіонах, які лише зараз змушені пристосовуватися до екстремальних погодних умов. Тоді як будинки на палях зазвичай зводять мешканці малих острівних держав, де рівень моря може швидко підвищуватися, а також у заплавах Азії та Африки. Інші країни дедалі частіше звертаються до таких методів як до засобу покращення житлових будівель.

У США нормативи передбачають, що опори мають бути достатньо міцними, щоб вистояти під час паводків та повеней і сильного вітру, і піднімати будівлю настільки високо, щоб витримати повінь, "яка трапляється раз на століття". У Великобританії компанія FloodJack розробила систему механічних домкратів. Вона фіксує підйом води та активує систему, яка піднімає будинок, щоб захистити його від води. 

Але для деяких країн навіть підняття будинків уже замало. Зокрема, після руйнівних повеней на узбережжі Мексиканської затоки в США та в Австралії деякі уряди запровадили обмеження щодо того, де можна відновлювати будинки. Попри те, що це не технологічні інновації, такі політичні ініціативи дедалі частіше розглядаються як ефективні способи скорочення втрат і збитків.

Як захистити міста від повеней: ноу-хау з Копенгагена

Бар'єрні технології

Спорудження тимчасових бар'єрів проти паводкових вод - ідея, розроблена голландською компанією SLAMDAM - виявилося настільки ж ефективним в африканських країнах, як і в Нідерландах. SLAMDAM складається з труб, які заповнюються водою, щоб створити тимчасову стіну або бар'єр, який відштовхує паводкові води.

Технологію застосовували у деяких громадах в Бурунді, Нігерії та Кенії. Накопичену таким чином воду там також використовували в посушливі періоди для зрошення.

"Природне" пом’якшення наслідків повеней та паводків

Не лише технологічні інновації можуть допомогти громадам вирішити проблему небезпечних повеней та паводків. У деяких регіонах вдаються до екологічних втручань - іноді їх називають "природними рішеннями". Це може бути управління потоком води між річками та заплавами або відновлення сільськогосподарських регіонів з місцевою рослинністю для більш ефективного зберігання зливових вод.

Серед інших ідей - відновлення піщаних дюн і мангрових лісів задля того, аби створити природні бар'єри для повеней та паводків. Такі ініціативи вважаються "зеленою інфраструктурою" і розгортаються по всьому світу.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Більше публікацій