Армія друкарів: як Україна застосовує 3D-технології у війні

Повномасштабна війна Росії проти України багато у чому відрізняється від попередніх воєн в історії світу. Особливістю є застосування сучасних технологій - інтернет з космосу, дешевші дрони, штучний інтелект тощо. Та є ще дещо.

Йдеться про друк на 3D-принтерах. Ця технологія з'явилася наприкінці 20-го століття і використовується переважно в медицині або в побуті. Втім, в умовах війни українці активно застосовують її для військових потреб. Волонтери по всій Україні друкують хвостовики для снарядів, деталі для дронів та безліч інших деталей.  

Друкарня на кухні

"Принтери не замовкають ні на хвилину. Працюють 24 години сім днів на тиждень. Крім тих випадків, коли виникали проблеми з відключенням електрики торік", - каже у розмові з DW киянин Олександр Дзюба. У його квартирі на кухні  шість 3D - принтерів: п'ять друкують з пластику і один - зі смоли, яка твердне під дією ультрафіолету. Деталі зі смоли, як зауважує Дзюба, виходять більш гладенькими, що важливо, наприклад, для пропелерів дронів.

До повномасштабної війни він не мав ні свого принтера, ні досвіду користування ним. "Хоча я багато читав про 3D-друк, тому для мене було не складно опанувати це. Тим паче, за освітою я фізик. Але я думаю будь-якій людині не буде важко навчитися - там використовуються прості принципи роботи", - пояснює Дзюба.

Перший 3D-принтер киянин купив в кінці березня 2022 року, і тоді ж приєднався до "ДрукАрмії" - спільноти добровольців, які безкоштовно передають українським військовим деталі, виготовлені на 3D-принтерах.

Від "ДрукАрмії" Дзюба отримує дизайн деталей та інформацію про те, що саме друкувати. Переважно це хвостовики-стабілізатори для снарядів, зокрема, для підствольних гранат ВОГ, які українські військові скидають з дронів. "Хвостовик важить менше п'яти грамів, дуже твердий і чудово стабілізує гранату. Ця деталь важлива для влучного скидання, адже вона розвертає снаряд донизу та робить його стійким до бічного вітру", - наголошує друкар-волонтер.

Також Дзюба виготовляє низку інших деталей для дронів: кріплення, яке тримає і відпускає снаряд, тримачі для камер та стартові платформи, які убезпечують операторів безпілотників. "Стартувати з руки, коли на дрон підвішено снаряд, небезпечно", - пояснює Дзюба. Також серед продукції волонтера - корпуси для створення вибухових пристроїв і ковпачки для кабелю супутникового інтернету Starlink. "Коли користуєшся "старлінком" у полі, де брудно, то кабелі засмічуються і стають непридатними для використання. Ковпачки ж закривають герметично кабель, і можна не боятися бруду і дощу. Набір ковпачків коштує сім гривень, а кабель - 300 доларів", - зазначає Дзюба.

В середньому на п'яти принтерах Дзюбі вдається надрукувати за добу 30 деталей з пластику, тобто близько 900 штук на місяць. Це потребує досить багато електроенергії - рахунки Дзюби через 3D-друк більш ніж подвоїлися. Також час від часу принтери потребують обслуговування. "Але все дуже дешево. Найбільш замінювана деталь - це сопло. Також інколи треба міняти ремені. Ну і звісно основний розхідний матеріал - сировина", - пояснює Дзюба.

Пластик для друку волонтер отримує від "ДрукАрмії" та купує за свої кошти в українських виробників, намагаючись обирати найбільш біорозкладний пластик - з відходів кукурудзи. "Адже, з одного боку, рятуючи країну, ми її засмічуємо. На жаль, централізованої переробки пластику не існує, тому я збираю залишки з невдалих друків у сумку. Що далі робити з ними, не знаю. Сподіваюся, з'явиться якийсь проєкт з переробки", - зауважує він.

"ДрукАрмія"

Загалом "ДрукАрмія" об'єднує понад 1,7 тисячі друкарів-волонтерів, які мають майже дві тисячі 3D-принтерів. Втім, такої кількості все одно не достатньо для покриття всіх запитів від військових, зізнається співзасновник "ДрукАрмії", український пранкер та блогер Євгеній Вольнов. "Станом на зараз в черзі чекають 63 завдання на друк. Я не думаю, що до перемоги ми зможемо набрати таку кількість людей, яка б дозволила закрити всі потреби. За моїми оцінками, нині нам треба хоча б п'ять тисяч друкарів", - каже він у розмові з DW.

Читайте також: Їжа на фронт: як українських воїнів годують волонтери

Долучитися до спільноти всі охочі волонтери можуть через форму реєстрації на сайті. Так само через сайт свої запити на деталі можуть надсилати військові. Після перевірки документів, за словами Вольнова, військовим надається доступ до бази виробів, які виготовляє "ДрукАрмія". Загалом це 126 різноманітних позицій - деталі для дронів, зв'язку, спостереження, медицини, хвостовики для снарядів, оболонки для снарядів, макети навчальних мін, які використовуйте для тренування саперів і бійців, тощо.

"Жоден FPV-дрон не піднімається в небо без друкованих деталей, таких як тримач антени, частини детонаторів, кліпси для снаряду. Ці деталі не виробляють фабрично, тому й звертаються до 3D-друку", - пояснює Вольнов. Загалом волонтерами "ДрукАрмії" вже надруковано близько 20 тонн виробів.

Таким чином "ДрукАрмія" координує друкарів та військових, а також просуває найкращі практики, наголошує Вольнов. "Не всі військові знають про рішення, які покращують професійну діяльність. Наприклад, окопний перископ. На початку не всі знали про нього, і люди ризикували життям, висовуючись з окопу", - зазначає він.

Крім того, за словами Вольнова, спільнота волонтерів прагне "обвалити ринок бариг, які намагаються заробляти на військових". "Приміром, є люди, які друкують стартові платформи для дронів і продають військовим за 600 гривень. Їх собівартість - 100 гривень. Коли ж військові знатимуть, що можуть отримати цей товар безкоштовно від "ДрукАрмії", то жоден з них не буде купувати у бариги", - впевнений він.

3D-кузня 

Окрім "ДрукАрмії" в Україні існують й інші ініціативи. Зокрема, інженер-розробник Олександр Заруба створив 3D-виробництво у Черкасах. Все почалося в червні 2022 року, коли до нього звернулися знайомі військові із запитом на пластикові перископи. "З товаришем, у якого був 3D-принтер, ми зробили свій варіант перископа. Але постало питання у масштабі. Запит був на тисячу перископів, а один принтер робив би це дуже довго", - згадує Заруба у розмові з DW.

Згодом волонтери знайшли приміщення, де розмістили принтери, які люди їм дали у користування або подарували. "Нині в нашій 3D-кузні маємо вже 24 принтери. Тут працює 13 людей на волонтерських засадах. Більшість хлопців - айтівці, які допомагають нам у вільний від роботи час", - зазначає черкаський волонтер.

В 3D-кузні за донати та власний кошт друкують переважно хвостовики до снарядів, перископи, інструмент для розмінування протитанкових мін (йо-йо) - лебідка з гаком, для дистанційного зняття детонатора з міни. Щомісяця в 3D-кузні витрачають близько 100 кілограмів пластику, а за півтора роки вже передрукували півтори тонни. Лише перископів волонтери надрукували майже дев'ять тисяч.

Організатори обох волонтерських ініціатив, з якими поспілкувалася DW, переконані, що 3D-друку пластикових деталей буде актуальним ще довгий час, адже це найдешевший спосіб виробництва. "Наприклад, лиття деталей на термопресах потребує значних вкладень на початку. Виготовлення однієї форми для пресу коштує від трьох тисяч доларів. Таких грошей у більшості людей нема. Тоді як 3D- принтер можна купити за 200 доларів, і за 500 гривень - сировину для нього", - зазначає Вольнов.

Пластмасові оболонки для снарядів і мін

Вироби, зроблені на 3D-принетрі, життєво необхідні на фронті, зауважує військовослужбовець окремого інженерно-саперного взводу 77-ї аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України Петро Варченко (позивний "Жаба"), який перебуває на Бахмутському напрямку. Спеціалізація взводу Варченка - саперна справа, однак також хлопці допомагають з технічними питаннями колегам з бригади, які використовують дрони. "Нині ми замовляємо у волонтерів близько двох тисяч різноманітних пластикових виробів щомісяця, завдяки чому забезпечуємо снарядами батальйон. Щотижня ми формуємо запити. Але потреби зростають, і в ідеалі було б близько 20 тисяч одиниць пластикових виробів на місяць. Втім, поки таку кількість нам волонтери не можуть забезпечити, адже допомоги потребують й інші підрозділи", - каже він у розмові з DW.

Варченко звертається переважно до "ДрукАрмії", на яку вийшов через інтернет, коли почав шукати технічні рішення для полегшення роботи свого взводу. "Замовляю пластмасові оболонки для снарядів, які скидаються з дронів. Тобто це свого роду напівфабрикат, який потрібно лиш наповнити вибуховою речовиною та шрапнеллю. Також замовляю пластикові оболонки для мін, які начиняються вибухівкою і швидко готові до використання", - розповідає він. За словами Варченка, багато пластикових виробів незамінні, адже купити чи отримати від держави щось подібне неможливо. Саме дрони та бомби до них є одним з основних засобів війни, додає він. "Тому держава повинна спрямовувати кошти не на троутари, а для налагодження виробництва пластикових деталей або хоча б 3D-волонтерам", - переконаний він.

Креативна децентралізація виробництва

Опитані DW військові експерти наголошують, що 3D-друк для військових потреб нині є необхідним. "Попри значну допомогу від союзників Україні, на фронті досить значну роль відіграють імпровізовані засоби. Крім штатних засобів ураження використовується купа саморобок. І тут технологія 3D-друку є простим і ефективним рішенням", - зауважує ветеран АТО, публіцист і директор Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий. Мережа друкарів-добровольців, за його словами, є креативним та раніше невідомим у виробництві способом масштабування. Водночас додатковою перевагою цього підходу є децентралізація виробництва, додає Дикий. "Адже при концентрації виробництва в одному місці виникає загроза його знищення. А вицілювати кожного друкаря абсолютно нереально для росіян", - наголошує він. При цьому, за словами Дикого, варто розуміти, що такий підхід все ж не може замінити всю оборонну промисловість, а є непоганою ідеєю лише для певних галузей.

Читайте також: Як українські волонтери завозять в Україну зброю

Своєю чергою полковник запасу і експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк також наголошує, що друкарі-волонтери суттєво допомагають військовим утримувати фронт. Втім, за його словами, необхідна підтримка з боку держави. "Волонтери не мають таких можливостей як держава, яка може реалізовувати зовсім іншого масштабу проєкти. Але поки я не чув, щоб щось друкувалося в промислових масштабах. Поки держава не включилася в цей процес, тягар лежить на плечах волонтерів", - зауважує полковник запасу і експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк.

Киянин Дзюба не планує зупинятися, збирає кошти на ще один принтер. "Я активно відкладаю. Сподіваюся за кілька місяців розширю свою друкарню", - каже він.