Словаччина: протести проти авторитарної культурної політики

Площа Словацького національного повстання у Братиславі цими днями є місцем  протестів.  Тисячі людей вийшли сюди на демонстрації кілька разів від початку тижня, і попереду ще більше мітингів. Таким чином протестувальники продовжують свій громадянський опір, що сформувався в  Словаччині  після парламентських виборів восени 2023 року - проти нового лівопопулістсько-правонаціоналістичного  уряду . Тоді основна увага була зосереджена на послабленні боротьби з корупцією в судовій системі, дружній до Росії зовнішній політиці та втручанні у свободу ЗМІ. Цього разу лунають гучні заклики до відставки міністерки культури Мартіни Шимковичової та інших урядовців. Дії словацького мінкульту стали останньою краплею.

Минулого тижня Шимковичова звільнила гендиректора Національного театру Матея Дрлічку та директорку Національної галереї Александру Кусу. Раніше вона відсторонила інших важливих культурних менеджерів. На початку літа з ініціативи її міністерства громадська телерадіостанція RTVS (Радіо і телебачення Словаччини) була розпущена і перетворена на установу під назвою STVR (Словацьке телебачення і радіо), на яку уряд тепер може набагато більше політично впливати, ніж раніше.

Державна реорганізація

Ці заходи є частиною стрімкої та масштабної реорганізації держави під керівництвом прем'єр-міністра  Роберта Фіцо . Його номінально соціал-демократична, але насправді переважно правонаціоналістична партія "Курс - соціальна демократія" (Smer-SD) перебуває при владі з жовтня 2023 року в коаліції з соціал-демократичною партією "Голос" (Hlas-SD) і правонаціоналістичною Словацькою національною партією (SNS).

Сам Фіцо є прем'єр-міністром вже вчетверте. У 2018 році він був змушений піти у відставку після  вбивства журналіста Яна Куціяка  та його нареченої Мартіни Кушнірової на тлі закидів на його адресу корупції та ймовірної причетності до організованої злочинності. Зараз складається враження, що Фіцо намагається забезпечити собі владу за прикладом свого колеги і друга Віктора Орбана в сусідній Угорщині.

У секторі культури та медіа у Словаччині роботу здійснює партнер Фіцо по коаліції SNS. Одним з її фронтменів є генеральний секретар міністерства культури Лукаш Мачала. Ультраправий політик є прихильником антисемітських та інших конспірологічних теорій, як-от про  "хіміотраси" , і бачить у російському президентові Володимиру Путіні рятівника християнської Європи.

Аналогічні погляди висловлювала і керівниця Мачали, міністерка культури Шимковичова. В інтерв'ю для порталу topky.sk вона висловилася про нібито "ЛГБТК-ідеологію": "Європа вимирає. Нові діти не народжуються, тому що тут є надмірний тиск з боку ЛГБТК, причому на диво саме серед білої раси".

На тлі цих заяв суспільний мовник у сусідній Чехії уже офіційно припинив тісну співпрацю зі своєю партнерською організацією у Братиславі.

"Методи гестапо"

Словацький письменник Міхал Гворецький підсумував ситуацію так: "Міністерство систематично усуває наших найкращих культурних менеджерів з керівних посад і замінює наближеними до них людьми, які мають особисті зв'язки з міністеркою та її партійцями, людьми, які представляють ту ж ідеологію правого маргінесу".

У березні, незважаючи на протести працівників, у Словаччині звільнили прозоро обрану директорку Міжнародного будинку мистецтв для дітей Зузану Ліптакову та керівницю Словацької національної бібліотеки Катаріну Крістофову. Нині, у літній сезон політичного затишшя, глава мінкульту замахнулася на ключові культурні інституції Словаччини. Практично за одну ніч міністерка звільнила керівника Національного театру Матея Дрлічку. 6 серпня вдосвіта, коли той ще був у халаті, йому вручила повідомлення про звільнення співробітниця міністерства у супроводі двох кремезних чоловіків. Дрлічка порівняв цю процедуру з методами, які використовували нацистське гестапо або східнонімецьке "штазі" часів "холодної війни".

Читайте також: Кінець суспільного мовлення у Словаччині: свобода слова під загрозою?

Буквально за день настала черга генеральної директорки Національної галереї. Олександру Кусу без заслуховування замінив так званий кризовий менеджер, який у одному із перших своїх офіційних актів захотів дізнатися, скільки творів мистецтва виставлено на одному квадратному метрі. Те, що в установі немає ніякої кризи, що Національна галерея лише рік тому була знову відкрита після тривалого капітального ремонту і може похвалитися вражаючою кількістю відвідувачів, вже не відігравало жодної ролі.

Тенденції до цензури

Тенденції до цензури вже відчутні у Словаччині. Так, на реорганізованому мовнику STVR не дозволили транслювати пряме інтерв'ю зі звільненим керівником театру Дрлічкою, а лише розмову з секретарем мінкульта Мачалою.

Тим часом правлячі партії Smer-SD, Hlas-SD і SNS називають протести проти нової культурної політики "нездатністю ліберальних ЗМІ, політичних НУО та опозиції визнати результати парламентських виборів" і пригрозили наслідками у разі "подальших нападів на представників правлячої коаліції". Ледь завуальований натяк на  замах на прем'єр-міністра Фіцо  у травні.

Як тепер відомо, напад на Фіцо, який він ледь пережив, був здійснений 71-річним злочинцем-одинаком із вкрай плутаними політичними поглядами. Однак цей акт намагаються політично інструменталізувати, щоб очорнити демократичний протест: Сам Фіцо через кілька тижнів після стрілянини заявив, що злочинця підбурили "неймовірно розчарована" опозиція та "антиурядові ЗМІ" у Словаччині. Їх, далі каже словацький прем'єр, нібито підтримували іноземні сили, такі як американський біржовий мільярдер Джордж Сорос.

Фіцо підглянув цю теорію у свого друга Орбана: прем'єр-міністр Угорщини протягом багатьох років зображував Сороса, який має угорсько-єврейське походження, як главу нібито "світової залаштункової сили", що поставила собі за мету "знищення угорської нації".

Читайте також: Словаччина відновила культурну співпрацю з Росією та Білоруссю