Німецька преса про протести в Україні

От вже тиждень події навколо виборів українського президента залишаються головною темою коментарів у німецьких засобах масової інформації. Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ критикує позицію Європейського союзу з огляду на нинішню ситуацію в Україні:

Європа проспала демократичну революцію, яка розгорнулася перед її дверима. Тепер нарешті прокинулися, протирають очі, але не можуть дати ради своїм подальшим діям. Поки що все обійшлося без насильства. І це добре. Але що робити, якщо все ж таки в хід піде сила? Чи слід тоді очікувати відвертої розмови з Москвою? Російські нафта та газ мають велике значення для Європи, але Путін не може відмовитися від Європи, якщо він хоче втілити в життя свою мрію про модернізацію своєї країни. Пропозиція про перерахунок голосів є наївною. Оскільки все залежало від того, як бюлетені потрапили до урн для голосування. Від старої влади не слід очікувати визнання підтасовок результатів голосування. Не допоможе врегулювати конфлікт і подальше перебування при владі Кучми. Вивести із ситуації, що склалася, може тільки швидке проведення нових виборів, як запропонував Ющенко. І завдання Європи полягало б в організації контролю за перебігом голосування, - пропонує газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

Газета ВЕЛЬТ порівнює обох опонентів у сеперечці навколо президентських виборів:

Звичайно Ющенка та Януковича не можна назвати простим віддзеркаленням настроїв на Заході та Сході. Про це свідчить вже та складна суміш інтересів, що можна спостерігати в Україні – державі, в якій регіональні клани тримають у своїх руках велику частину політичної та економічної влади. Тільки зовнішньополітичними жестами не приборкати клани в Донецьку, Дніпропетровську та Києві. Слід сподіватися, що в якості президента Ющенко краще впорався б з українськими олігархами, ніж Янукович, який, перебуваючи на посаді прем”єр-міністра, охороняв їхні бариші. Але одному й другому буде вкрай складно зберегти єднісь України. (...) Той, хто відвідує країну, не може не помітити різницю культур. Тертя, що панує навколо цього провалля між Заходом та Сходом, призвело до революції. Сотні тисяч вийшли на вулицю. Це нагадує Прагу та Лейпциг 1989-го року, Белград 2000-го та Тбілісі 2003-го. Викликає захоплення те, з якою дисципліною люди використовують своє основне право на свободу демонстрацій, - наголошує газета ВЕЛЬТ.

Газета БІЛЬД так коментує акцію громадської непокори проти фальсифікації виборів:

Помаранчевий колір перетворився на символ миру та демократії. Весь світ з симпатією стежить за тим, як народ розриває кайдани, накинуті на нього корумпованим режимом. Після зміни влади в Україні для Європейського союзу та Заходу проблеми тільки розпочнуться. Адже великій та гордій Росії зовсім не до вподоби, що дух свободи та прагнення до створення сучасного громадянського суспільства вже так близько підступає до Москви. Молоде покоління, яке програмує комп”ютери та працює в Інтернеті, зараз змітає закони старого Радянського Союзу. Вже незабаром ці молоді східні європейці заявлятимуть про свою приналежність до Європейського союзу і ніхто не зможе їм відмовити, якщо ми двері ЄС відкриваємо навіть для Туреччини. У німецького канцлера, найтіснішого на Заході товариша Путіна, тепер з”явиться чимало роботи. Європа хоче мати свободу та демократію, Росія – стабільність та спокійний бізнес. Інтереси обох сторін зіштовхнулися в Україні. Колишні радянські функціонери бояться, що сила помаранчевого кольору тепер пошириться далі – на Білорусь, останню диктатуру в Європі, - і колись дійде навіть до Москви, - передрікає газета БІЛЬД.

І на завершення – цитата з газети РЕЙНІШЕ ПОСТ:

Палке бажання багатьох українців захистити правду та свободу надає демонстрантам витривалість, силу та необхідну мужність, яку потребує мирна ”помаранчева революція”. Терпець увірвався. Більша частина населення виступила проти державної влади, яка дискредитувала себе злочинними діями. Тиск з низу є настільки сильним, що його вистачить для того, аби примусити похитнутися Кучму та його точення, або навіть взагалі повалити їх. Україна далеко віддалена від ідеалу правової держави, тому й помаранчева революція не може бути ідеальної з точки зору конституційного права. Але сьогодні Україна продемонструвала всьому світові, яку потужну, визвольну силу може викликати демократія в більш-менш функціонуючому громадському суспільстві. Нахабні маніпуляції під час президентських виборів стали тією останньою краплиною. Сьогодні українці відчувають власну відповідальність за свою державу. Вони переживають власне народження, як політична нація, (... ) хоча остаточно помаранечева революція ще не перемогла, - коментує газета РЕЙНІШЕ ПОСТ.