Чи піде Лукашенко та як йому допоможе Путін

Якою може бути ненасильницька передача влади у Білорусі, наскільки єдиним є Об'єднаний штаб опонентів Олександра Лукашенка та яка роль Росії у тому, що відбувається - відповіді на ці питання шукали учасники онлайн-дискусії, організованої "Німецьким фондом Маршалла - США" за участі експертів у Берліні та Варшаві.

Півтора тижня після виборів у Білорусі: демонстранти втомилися?

Дискусія відбувалася на тлі вуличних акцій протесту в Білорусі, що почали стихати: після гігантського за розмахом маршу опозиції минулими вихідними мітинги на початку тижня були не такими вже масовими. Водночас у країні набирає обертів страйковий рух і, на думку учасників дискусії, саме зростаючий  масштаб страйків може відіграти ключову роль у протистоянні опозиції та президента Олександра Лукашенка. Однак динаміка вуличних протестів, які, як здається, пішли на спад - це лише один аспект.

Читайте також: Коментар: Санкціями Лукашенка на налякати

Інший - це питання політичного лідерства опозиції. Після того, як Світлана Тихановська, на яку чинився тиск, була вимушена залишити країну, опозиція залишилася без формального лідера та наголошує на своїй відданості мирному протесту, який навряд чи змусить президента Лукашенка добровільно піти зі своєї посади.

Тим часом, на думку учасника дискусії, співробітника білоруської редакції "Радіо Свобода" Олексія Знаткевича, "країна пройшла точку неповернення" - після подій минулого тижня і жорсткого розгону протесту в Олександра Лукашенка залишився вибір між відставкою та встановленням у країні диктаторського режиму.

Публікація на цьому тлі 25-сторінкового поіменного списку співробітників силових структур, нагороджених за участь у придушенні протестів, може розцінюватися як сигнал упевненості влади у своїх позиціях, з одного боку, як і сигнал силовикам про те, що шлях до відступу закритий.

Протести в Білорусі: обережна позиція Росії

За словами Анни-Марії Динер (Anna-Maria Dyner), аналітикині з питань Білорусі та політики безпеки Росії у Міжнародній програмі безпеки Польського інституту міжнародних відносин (PISM), Росія поводиться щодо конфлікту вкрай обережно. На відміну від подій у Києві 2013-2014 років, опозиція в Мінську не робить ставку на антиросійські настрої і, таким чином, не дає Росії приводу для звинувачень.

Читайте також: Що розповідають білоруські силовики, які звільнилися після протестів

Тому нинішню ситуацію в Мінську не можна порівнювати з київським Євромайданом - опозиція не використовує ані прапори ЄС, ані антиросійські лозунги. Ніхто не каже про заборону російської мови чи про те, що Росія - ворог, тож жодного видимого приводу для військової інтервенції немає і "донбаський сценарій" малоймовірний, адже рушієм протестів є внутрішньополітичне питання, а не зовнішньополітичний порядок денний.

Крім того, "слабкий Лукашенко - на користь Росії", вважає Анна-Марія Динер. За її словами, Москва завжди рада допомогти Лукашенкові, але навряд чи спрямує до сусідньої країни війська. Російські еліти віддадуть перевагу "вірменському" сценарію зміни влади в країні - коли під тиском вуличних протестів до влади прийде кандидат від опозиції, налаштований на лояльність до Москви, вважає Анна-Марія Динер.

За оцінкою Йорга Форбріґа (Jörg Forbrig), експерта з Центральної та Східної Європи "Німецького Фонду Маршалла - США", оцінити ступінь лояльності силових структур до президента Лукашенка важко, як і загалом лояльність державного апарату. Повідомлення про відставку окремих високопоставлених чиновників та їхній перехід на бік опозиції - поодинокі та не можуть розглядатися як тренд.

"Є ознаки дезертирства чиновників нижчого рівня, але у вищих щаблях влади зберігається лояльність до президента", - пояснює Форбріґ. Відставка директора театру імені Янки Купали викликала настільки широкий резонанс, оскільки після нього звільнилася вся трупа. А відставка посла в Словаччині, у лояльності якого не було приводу сумніватися, може бути зрежисованою акцією, мета якої - перевірити на лояльність інших.

Читайте також: Коментар: Володимиру Путіну замало обіцянок Заходу щодо Білорусі

"Росія віддасть перевагу утриманню Лукашенка на посаді, але з послабленими позиціями", - вважає Форбріґ. За його словами, санкції проти білоруського політичного режиму можуть бути розцінені лише як знак солідарності ЄС з громадянським суспільством, але не більше - до того ж, ситуація настільки динамічна, що вже до кінця місяця питання санкцій може втратити актуальність.

Імпульс для виходу із ситуації, що склалася, прийде ззовні та в ідеалі має бути від Росії та ЄС одночасно.

Опозиція в Білорусі: як народжуються лідери

За словами Форбріґа, розмови про відсутність єдиного лідера опозиції не можна сприймати серйозно - досвід масових протестів у країнах Східної Європи демонструє, що ці лідери виникають раптово і буквально "нізвідки" - нікому раніше не відомі люди з лав протестувальників, здатні надихнути та повести за собою решту.

Читайте також: Передача влади чи нові вибори: чого вимагає опозиція в Білорусі

І Світлана Тихановська - хороший приклад цього. Людина без досвіду в політиці та без жодних політичних амбіцій здійснила надзвичайний прогрес, перебуваючи при цьому під серйозним тиском. Але її, зрозуміло, варто розглядати не як майбутню президентку, а як тимчасову лідерку на перехідний період до повторних виборів, каже Форбріґ. Велике занепокоєння викликають натяки на те, що Об'єднаний штаб не такий вже єдиний, як здається.