Чи можлива демобілізація колишніх військовополонених
5 січня 2024 р.
Найбільш обговорюваним пунктом нового законопроєкту про військову службу є посилення мобілізації. Дискусії тривають і навколо пропозиції надати військовим можливість демобілізуватися після трьох років служби. Водночас проєкт закону зачіпає ще одну групу - звільнених із полону військовослужбовців. За даними омбудсмана Дмитра Лубінця, їх уже понад 2800.
Автори законопроєкту пропонують збільшити для колишніх полонених відпустку до трьох місяців, а також надати їм можливість звільнитися зі служби. Про це вже не перший рік просять колишні полонені та представники громадського сектору, які опікуються їхніми правами.
Читайте також: Війна та виснаженість: чи можлива демобілізація в умовах бойових дій
Лікування і резерв
"Загалом моє відновлення зайняло пів року," - в інтервʼю DW згадує військовослужбовець Євген Шибалов, який торік був звільнений після восьми місяців полону. Через умови увʼязнення чоловік має проблеми зі здоровʼям. Хоча йому довелося самостійно шукати можливості для лікування, усі послуги були безкоштовними, а командування не перешкоджало і двічі надало відпустку за станом здоровʼя. Тим не менш, відпустка для відновлення після полону не передбачена, пояснює військовослужбовець. Якщо під час обстеження лікарі не побачать проблем зі здоровʼям, колишнього полоненого одразу повернуть на службу.
Після лікування Євгена направили на проходження військово-лікарської комісії. Вона визнала чоловіка обмежено придатним - що не є підставою для звільнення зі служби. "ПТСР, органічне пошкодження мозку, - перераховує свої діагнози військовослужбовець. - Через контузії я став недочувати на одне вухо. Зʼявився псоріаз - можливо, через стрес. Мені важко служити хоча б тому, що я не можу, як зазвичай це буває на польових виходах, цілодобово бути вдягненим. Шкіра під формою перетворюється на суцільну відкриту рану".
Євгена залишили служити в тилу в Києві. "І поінформували, що в зону бойових дій я можу бути направлений тільки за власним бажанням", - додає чоловік. Наразі він служить у резервному підрозділі. Звідти його час від часу направляють до інших підрозділів, де бракує бійців, для виконання допоміжних завдань - "і на складі, і топографом, і в штабі з паперами, і трохи з дроном". "Бажання повернутись воювати на передову в мене досі немає", - каже Євген. Під час служби у резервному підрозділі чоловіка госпіталізували через прояви ПТСР. Його лікування досі триває, щоправда, паралельно зі службою.
Читайте також: Як в Україні реабілітують звільнених з полону військовослужбовців
Неможливість демобілізуватись
У резервному підрозділі Євген отримує мінімальну військову зарплатню - 20 тисяч гривень. "Грошей на життя відверто не вистачає. У цивільному житті я, певно, мав би більше можливостей забезпечувати і себе, і своїх рідних, - вважає чоловік. - Водночас додатковий заробіток для військового заборонений. Але зізнаюсь: я докотився до того, що одну з відпусток витратив на те, що працював у Києві таксистом".
Євген хоче мати можливість демобілізуватись - у звʼязку з тим, що пройшов полон. "Зараз я періодично почуваюся корисним, а періодично - ні. Якби я мав відчуття, що даремно витрачаю свій час і не маю можливості вкластись у нашу спільну справу, я би звільнився і зайнявся тим, що я вмію набагато краще", - розмірковує військовий. Крім того, можливість демобілізації враховує інтереси родин колишніх військовополонених, вважає Євген. "Усі говорять про те, що пережили полонені. Але чи хтось пробував уявити, що пережили їхні рідні? І як їм знати, що, попри повернення, військовий все одно не повернеться - його не відпустять з армії", - каже чоловік.
Водночас військовослужбовець переконаний, що не всі колишні полонені хочуть демобілізуватись. Дехто з його побратимів повернулися на фронт вже за кілька днів після звільнення з полону. "Хтось повертається і знову йде на фронт - із бажанням помститися. А хтось повертається з єдиною мрією - щоб весь цей жах нарешті скінчився", - додає чоловік.
Відкладені наслідки
Наразі колишній полонений може демобілізуватись лише тоді, коли наслідки полону призвели до таких проблем зі здоровʼям, що підпали під визначення "непридатний до військової служби". Про це в коментарі DW нагадує Любов Галан, співзасновниця громадської організації "Принцип", яка опікується правами військовослужбовців. "Але в межах чинного законодавства ми не маємо інструментів, щоб оцінити, які довготривалі та відкладені наслідки для здоров'я буде мати полон", - зазначає Галан, яка підтримує можливість демобілізації для колишніх військовополонених.
Спираючись на досвід спілкування із військовими, які звертаються у "Принцип", співзасновниця організації також підтримує збільшення відпустки для колишніх полонених. "Проблема довготривалих і відкладених наслідків для здоровʼя виникала і під час обговорення термінів реабілітації, необхідної військовим після полону, - каже Галан. - Я знаю, що це питання є на обговоренні, і ця дискусія призвела до того, що в новому законопроєкті з'явилася норма про три місяці відпустки, якщо колишній полонений хоче повернутися до військової служби".
Обидві ініціативи підтримує Наталія Зарицька, засновниця громадської організації "Жінки зі сталі", яка опікується проблемами полонених. Її чоловік Богдан - також колишній військовополонений. Через низку діагнозів він був визнаний непридатним і звільнений з військової служби. За словами Зарицької, процес звільнення зайняв чимало часу і зусиль.
Читайте також: "Я прийшов у військо вільною людиною, а став кріпаком". Як військові звільняються зі служби
Зарицькій відомо про випадки, коли, попри проблеми зі здоровʼям, колишні військовополонені продовжували службу і були направлені в зону бойових дій. "Наприклад, звільнений з полону несе службу у відносно безпечному місці. А потім нам телефонує його дружина у сльозах, бо її чоловіка переводять на нуль, - в коментарі DW розповідає засновниця "Жінок зі сталі". - Я знаю про кількох звільнених із полону, які вже загинули на фронті".
На думку Зарицької, звільнені з полону потребують часу, аби вирішити, чи вони хочуть продовжити службу. "Адже одразу після звільнення вони не здатні приймати рішення. Їхній стан постійно коливається - від ейфорії до апатії. А журналісти на інтерв'ю питають: "Чи ви готові продовжити службу?". А що може відповісти людина, яка є воїном?" - обурюється жінка.
Читайте також: Невидимі поранення. Психологічна реабілітація військових
Шанси на зміни
Пропозиція надати колишнім військовополоненим можливість звільнитися зі служби лунає вже не вперше. Подібний законопроєкт був зареєстрований ще восени 2022 року. "Наразі нормативно-правові акти не враховують морально-психологічний стан звільнених з полону та подальшу спроможність виконувати службові обов’язки", - йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту. Його автори також посилаються на 117-ту статтю Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, згідно з якою "репатрійовані особи не залучаються до військової служби".
Новий законопроєкт, який окрім можливості демобілізації для колишніх військовополонених, пропонує збільшити їм відпустку до трьох місяців, наразі обговорюють у профільному комітеті Верховної Ради. "Ми усвідомлюємо, що він може бути зміненим, і якісь норми з цього законопроєкту можуть не потрапити в зал", - нагадує співзасновниця "Принципу" Любов Галан.
"З одного боку, треба обороняти державу, - розмірковує дружина колишнього військовополоненого Наталія Зарицька. - Але не можна так, що з одних війна витискає все, а в інших від воєнного стану - лише повітряні тривоги. Це викликає гостре відчуття несправедливості".
Військовослужбовець Євген Шибалов сумнівається, що зміни, які стосуються колишніх полонених, будуть ухвалені. "Бо тоді постане питання, що тих, хто після полону звільниться із служби, треба кимось замінити. Тобто посилити мобілізацію. Тут буде вибір між інтересами полонених і інтересами ухилянтів. Але оскільки друга група в нашому демократичному суспільстві становлять більшість, то я боюся, що вже знаю, на чию користь буде зроблений вибір", - підсумовує Євген.