Чи справді завершиться транзит російського газу Україною?
19 грудня 2024 р.
Словацькі та угорські імпортери російського газу закликали зберегти його транзит через Україну після 31 грудня 2024 року - тобто після того, як спливе термін п'ятирічного російсько-українського договору про транзит. Оприлюднений 17 грудня заклик до Брюсселя підтримали підприємницькі організації Австрії, Угорщини, Італії та Словаччини.
Особливо активно рішення шукає Словаччина
Перед тим, як таке звернення було спрямоване до голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн (Ursula von der Leyen), міністерка економіки Словаччини Деніса Сакова та генеральний директор словацької компанії-оператора газотранспортної системи SPP Войтех Ференц на початку грудня відвідали Росію і провели переговори з керівником російського "Газпрому" Олексієм Міллером. За словами Деніси Сакової, європейським країнам і підприємствам у 2025 році знову знадобиться транзит через Україну приблизно 15 млрд кубометрів російського газу, повідомило агентство Reuters.
Своєю чергою, прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо провів 16 грудня переговори з українським прем'єром, під час яких Денис Шмигаль укотре підтвердив уже давно відому позицію Києва: Україна не продовжить угоду з "Газпромом". Однак якщо Єврокомісія офіційно звернеться до України, наголосив він, то "ми, звісно, будемо це обговорювати й готові реалізувати відповідні домовленості на основі принципів енергетичної безпеки як усього ЄС, так і кожної європейської нації".
У цьому контексті офіційне звернення низки імпортерів і підприємницьких організацій до голови Єврокомісії із закликом підтримати збереження українського транзиту виглядає як один з етапів підготовки конкретних рішень. Щоправда, Денис Шмигаль, судячи з його посту в Telegram, зробив під час розмови з Робертом Фіцо дуже важливе застереження: йтися може про транзит "будь-якого газу, крім російського".
Постачання азербайджанського газу замість російського?
Однак варіантів його заміни не так уже й багато. Власне, поки що публічно найактивніше обговорювалася опція прокачування до ЄС спочатку російською, а потім українською територією азербайджанського газу. Влітку 2024 року таку ідею озвучив азербайджанський президент Ільхам Алієв. Щоправда, в Азербайджану, який нарощує зараз поставки в ЄС Південним газовим коридором через Грузію і Туреччину і далі газогоном TAP, навряд чи знайдуться вільні обсяги газу в таких масштабах.
Тож цілком імовірно, що ті кубометри, які Азербайджан постачатиме через Україну в Європу (якщо такий варіант узагалі буде ухвалено), йому доведеться покривати закупівлями в Росії. У результаті справа може звестися до схеми, за якої європейські компанії отримуватимуть формально азербайджанський газ, але насправді українським транзитом підуть ті самі молекули російського газу.
Однак платити за ці обсяги європейські імпортери, і це принципово важливо, будуть уже не Росії, а Азербайджану, а той, своєю чергою, розраховуватиметься з "Газпромом". А оплачувати український транзит будуть у такому разі або європейці, або Азербайджан, але знову-таки не Росія.
Поки що важко сказати, чи піде Київ із політичних міркувань на таку доволі умовну схему "звільнення від Росії", однак Денис Шмигаль, кажучи про "будь-який газ, окрім російського", звісно ж розуміє, що зовсім без участі РФ і використання її території обійтися не вдасться. Тож не виключено, що на прохання Єврокомісії та заради зміцнення відносин із проросійськи налаштованими Словаччиною та Угорщиною українське керівництво погодиться на таку "зміну постачальника".
Тим паче, що наразі Україна, чия електроенергетика сильно постраждала від цілеспрямованих ракетних ударів Росії, 30 відсотків імпортованої електроенергії отримує саме зі Словаччини, на що Денис Шмигаль вказав у тому самому повідомленні в Telegram.
Україна й OMV більше не пов'язані контрактами
Хай там як, Україна після 31 грудня 2024 року буде набагато менше залежати від Росії в газовій сфері, адже чинний останніми днями контракт зобов'язував її протягом п'яти років забезпечувати транзит російського газу. Зрив цього контракту дав би "Газпрому" змогу подавати позови в міжнародні арбітражні суди з багатомільйонними або навіть мільярдними вимогами. Надалі обговорювати фінансові та інші умови українського транзиту Київ буде вже не з Москвою. І навіть у тому разі, якщо під тиском обставин або низки європейських імпортерів усе-таки доведеться погодиться на прокачування російського газу, це будуть короткострокові, по суті справи спотові контракти, умови яких диктуватиме покупець, а не продавець.
Власне, саме цього - вирватися нарешті із закріпленої в довгострокових контрактах залежності від "Газпрому" і тим самим від Росії - від моменту повномасштабного російського нападу на Україну 2022 року прагнула й Австрія в особі австрійського напівдержавного нафтогазового концерну OMV, і 11 грудня 2024 року це вдалося.
Скориставшись тим, що "Газпром" у листопаді припинив поставки своєму найдавнішому західноєвропейському клієнту, OMV розірвав кабальний контракт, який зобов'язував австрійців до 2040 року повністю оплачувати прописані в тому договорі великі обсяги російського газу, навіть у тому разі, якщо насправді купувалося б набагато менше. DW докладно писала про це в статті "Як Австрія позбулася залежності від Газпрому?".
Характерна деталь: на відміну від Федерації австрійських промисловців, OMV не підписав адресований голові Єврокомісії заклик продовжити український транзит. Цьому концерну російський газ більше не потрібен.
Проте в листопаді-грудні Австрія і надалі отримувала молекули російського газу, адже "Газпром" перестав постачати OMV, але зберіг прокачування через Україну в Словаччину фактично на попередньому рівні, й інші, менші австрійські імпортери закуповували там потрібні їм обсяги.
Не виключено, що щось подібне відбуватиметься й після 1 січня 2025 року, якщо Словаччині та Угорщині таки вдасться домовитися про подовження українського транзиту. Але це знову-таки буде вже ринок не продавця, а покупця, який, не пов'язаний більше довгостроковими контрактами, зможе наполягати на своїх умовах.