Пропалестинські мітинги спричинять нову "арабську весну"?

Наприкінці жовтня єгиптянам дозволили робити те, що роками було заборонено, - протестувати. У країні з авторитарним правлінням не дотримуються права на мітинги та зібрання. Але два тижні тому влада Єгипту на чолі з президентом Абделем Фаттахом ас-Сісі дозволила проведення пропалестинських акцій за умови дотримання жорстких правил і лише у дозволених місцях.

"Хліб, свобода, соціальна справедливість!"

Деякі з таких мітингів у Єгипті було організовано за підтримки держави, кажуть спостерігачі. Демонстрантів привезли автобусами, крім того, лунали гасла на підтримку ас-Сісі. Але були й інші демонстрації. Місцеві жителі збиралися також на площі Тахрір у Каїрі, у символічному центрі протестів у Єгипті, які призвели у 2011 році до повалення президента Мубарака і стали тоді частиною демократичного руху, зокрема, і в низці інших країн, який отримав назву "арабська весна".

Під час нинішніх демонстрацій на площі Тахрір лунали гасла, які з пропалестинських перетворилися на звернення до єгипетського уряду. "Хліб, свобода, соціальна справедливість!" - було чутно з натовпу демонстрантів, так само, як це було і в 2011 році.

Останній місяць конфлікту між Ізраїлем та бойовиками угруповання ХАМАС, визнаного ЄС, США, Німеччиною та більшістю країн Заходу терористичною організацією, вплинув і на відносини між єгипетською владою та населенням цієї країни. За словами Натана Брауна, професора політології та міжнародних відносин Університету Джорджа Вашингтона та наукового співробітника Гамбурзького інституту перспективних досліджень, "розбіжності, спричинені економічними труднощами в країні, а також авторитарним стилем правління влади, дещо ослабли". Натомість увага, за його оцінкою, сфокусувалася на захисті держкордонів Єгипту.

Читайте також: Єгипет на роздоріжжі: війна в Газі поставила Каїр у складну ситуацію

Зростання невдоволення на Близькому Сході

"Ситуація показує, наскільки слабкими є арабські режими, в тому числі і єгипетський, наскільки вони не здатні впливати на те, що відбувається, підтримати палестинців або досягти перемир'я", - констатує Хоссам аль-Хамалаві, єгипетський активіст і дослідник політичних процесів, який нині живе в Німеччині.

Показовими, на його думку, є соцмережі: "Люди діляться новинами щодо палестинців, але також мемами, жартами, які висміюють ас-Сісі та інших арабських правителів". Однак, за словами аль-Хамалаві, це не означає, що пропалестинські протести перетворяться на нову "арабську весну". Принаймні не зараз.

"Ми не перебуваємо у такій же ситуації, як у 2011 році, існує величезна різниця між критиками влади тоді і сьогодні", - пояснює аль-Хамалаві. Нинішній уряд ас-Сісі практично придушив усі голоси опозиції. Тим не менш, існують невеликі локальні сигнали, що вказують на зростання критики на адресу президента, говорить аль-Хамалаві.

За його словами, "чим довше йде війна в Газі, тим серйознішими стають побоювання того, що може щось статися". Цього хочуть уникнути, насамперед, ті країни Близького Сходу, які нормалізували відносини з Ізраїлем або планують це зробити. Їхня влада балансує між гнівними публічними заявами та прагматичною реальною політикою.

Симпатія до палестинців та критика режиму

Єгипетський уряд не єдиний у регіоні, який побоюється того, що підтримка палестинців, до яких багато людей у регіоні відчувають глибоку симпатію, може зашкодити самій владі.

"Якщо ситуація в країні погана, то протести можуть перерости у внутрішньополітичні та перетворитися на критику правлячого режиму", - вважає Юст Гільтерманн (Joost Hiltermann), керівник програми Близького Сходу та Північної Африки у Міжнародній кризовій групі (ICG). Наприклад, уряд Бахрейну, який з 2011 року заборонив проведення масових акцій у країні, минулого місяця дозволив пропалестинські демонстрації. І вони були набагато массовішіми, ніж усі протести в Бахрейні з часів "арабської весни".

У Тунісі також проходять великі пропалестинські демонстрації, і президент Каїс Саїд, який проводить дедалі більше авторитарний курс, у цьому питанні йде на ризик. Він використовує симпатію місцевих жителів до палестинців у своїх цілях. "Мотивація Саїда зайняти жорстку позицію та підігрівати гнів народу може полягати в тому, щоб відвернути увагу від поганої економічної ситуації в країні", - пишуть експерти ICG.

Саїд підтримав законопроєкт, згідно з яким нормалізація відносин Тунісу з Ізраїлем вважається злочином. Раніше він заявляв, що такий закон може негативно вплинути на майбутні економічні та дипломатичні перспективи Тунісу. "Арабські лідери сьогодні хотіли б виступити на боці палестинців, але лише деякі з них можуть зробити щось не лише на словах", - резюмує у своєму коментарі Марван Бішара, політичний аналітик каналу Al Jazeera.