Деокупація Криму: про дипломатичний шлях уже не йдеться

Крим став першим регіоном України, який опинився під російської окупацією. У 2014 році Москва ввела війська та зрештою анексувала український півострів, пославшись на похапцем організований незаконний псевдореферендум. На тлі війни на Донбасі, що спалахнула того ж року, питання Криму відійшло на другий план. Київ ніколи не визнавав анексії півострова РФ, але дипломатичні зусилля були сконцентровані на владнання протистояння на сході країни.

Деокупацію Криму як чітку мету Україна чітко сформулювала у серпні 2021 року. Тоді в Києві провели установчий саміт так званої Кримської платформи. Втім, тоді про вирішення "кримського питання" міжнародні політики, урядовці та експерти говорили лише у контексті мирного врегулювання через дипломатичні переговори з Росією, відзначає голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Він був одним із учасників парламентського саміту Міжнародної Кримської платформи, що завершився напередодні в хорватському Загребі, який зібрав понад 400 парламентарів та політиків Європи, США, Південної Америки, Африки та Азії.

Зміна риторики щодо Криму

Із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому цього року на перспективу деокупації півострова почали дивитися дедалі реалістичніше, причому не лише в Україні, але й за кордоном. За словами Чубарова, це було видно вже під час другого саміту Кримської платформи у серпні цього року, який проходив у Києві на рівні президентів та представників урядів. Натомість нині, коли на Міжнародній Кримській платформі зустрілися парламентарі зі всього світу, на думку Рефата Чубарова, риторика змінилася ще більше - у бік підтримки військового шляху повернення Криму під контроль Києва. "Зараз робиться акцент на військових формах підтримки деокупації Криму. Тобто повномасштабне вторгнення Росії усунуло у деяких політиків останні ілюзії, що мирним способом, через діалог можна повернути Крим", - сказав він у коментарі DW. За словами Чубарова, парламентарі провідних країн ЄС та США тепер наголошують на завершені війни з Росією виключно перемогою України, включаючи повернення Кримського півострова.

Читайте також: Фактчек: вибух на Кримському мосту - що правда, а що фейк?

"В 2014 році нелегальна спроба анексії Криму мала розбудити нас всіх. І декого розбудила. Українці зрозуміли, що єдина мова, яку Путін розуміє, - це мова сили. На жаль дуже багато з нас не прокинулося тоді. Навпаки, ми почали мріти про якесь замирення: ми запросили Путні назад до міжнародних організацій і престижних конференцій і ми навіть побудували свої енергетичні стратегії на використанні російської нафти та газу", - визнає Маркета Пекарова Адамова, голова Палати депутатів - нижньої палати чеського парламенту. За її словами, це заохотило Росію до воєнних злочинів, порушення прав людини на окупованих територіях та репресій проти релігійних і етнічних меншин у Криму. "Мілітаризація Криму стала загрозою для світу і торгівлі. Ми не прокинулися тоді, і зараз у нас є другий шанс, і він, можливо, останній", - сказала Пекарова Адамова.

Зброя, тиск і санкції задля звільнення Криму

Утім, прямо про військовий шлях повернення Криму під контроль України у підсумковій декларації учасників саміту не йдеться. У ній учасники лише закликали "продовжувати політичну, дипломатичну, фінансову, гуманітарну та іншу підтримку України" з метою відновлення територіальної цілісності України, "одночасно посилюючи тиск на Росію для припинення нею тимчасової окупації Криму".

Водночас багато учасників прямо наголошували на військовій підтримці Києва в контексті звільнення півострова. "Ми з нашими союзниками підтримуємо Україну у військовому плані. Ми нещодавно поставили систему IRIS-T (система протиповітряної оборони, яку надала Києву Німеччина. - Ред.), і ці військові постачання будуть продовжуватися. Увесь світ стоятиме з Україною стільки, скільки буде потрібно. Ми тиснутимемо на Росію, аби закінчити тимчасову окупацію Росією Криму і відновити там український контроль", - заявила під час саміту Кримської платформи голова німецького Бундестагу Бербель Бас (Bärbel Bas).

До неї приєдналася спікерка Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі. Вона заявила, що США і далі підтримуватимуть Україну у протистоянні збройній агресії Росії та звільненні окупованих територій, зокрема і Криму. "Ми разом з нашими глобальними партнерами приєднуємося до заяви про спільність, єдність цивілізованого світу у підтримці України. Ми говоримо про те, що потрібно покласти кінець російській окупації Криму та відновити територіальну цілісність України у міжнародно визнаних кордонах. Крим - це Україна", - заявила Пелосі. Вона висловила впевненість у тому, що обидві ключові партії в Конгресі - як демократи, так і республіканці, - підтримуватимуть Україну до перемоги.

Санкції проти РФ та військова підтримка Києва

Пелосі також зауважила, що Конгрес працює над тим, щоб притягнути Росію до відповідальності, запроваджуючи жорсткі санкції проти її енергетичної системи і припиняючи нормальні торговельні відносини. "Це ключовий пріоритет - забезпечити, щоб США реагували на конкретні потреби і запити України на додаткові системи озброєнь, в тому числі РСЗВ", - сказала спікерка Палати представників Конгресу США.

Голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник вважає, що Міжнародна Кримська платформа стала важливим майданчиком підтримки України та деокупації Криму через парламентські структури, оскільки накладання санкцій на Росію та подальша військова підтримка подекуди потребують змін законодавства у країнах і саме парламентарі відіграють у цьому ключову роль. "Хоча ми говорили всім, що повномасштабна війна Росії проти України почалася ще з Криму, але для багатьох на Заході усвідомлення цього прийшло тільки зараз, і добре, що це визнають. Головне, що ми вже говоримо не лише про дипломатичний і політичний шлях звільнення Криму, а й військовий в тому числі. Тому парламентарі підтримують надання зброї та військової допомоги Україні", - зазначає Скрипник. За її словами, парламентарі є "представниками народу" своїх країн і висловлюють ту позицію, яку транслюють їхні виборці, тому такі трансформації у сприйнятті і риториці щодо Криму та України є важливими.