Доповідачка ЄП щодо Грузії: Іванішвілі наплювати на ЄС

Одна із постійних доповідачок Європарламенту щодо Грузії, депутатка ЄП від Литви, ексміністерка оборони країни Раса Юкнявічене в інтерв'ю DW дала оцінку політичним подіям, які відбуваються в Грузії, пояснила, чому парламент країни нелегітимний і для чого потрібні нові вибори, а також розповіла про те, чи є загроза з боку Росії та в чому помилився ЄС щодо Грузії.

DW: Чи відбудеться інавгурація Михаїла Кавелашвілі, обраного парламентом Грузії новим президентом країни? Опозиційні депутати вибори бойкотували.

Раса Юкнявічене: Це, перш за все, залежить від людей. Адже нинішні протести дуже потужні, навіть потужніші за літні, коли громадяни виступили проти репресивних законів. А ще все залежатиме від позиції ЄС - як він підтримає проєвропейські сили в Грузії, чи запровадить додаткові санкції проти тих грузинських політиків, які наказують застосувати силу проти демонстрантів. Ідеться не про долю президентського крісла, а про майбутнє країни - чи стане Грузія частиною так званого "русского міра", як, схоже, хоче нинішнє керівництво країни, чи піде в ЄС.

Як ви оцінюєте заяву президентки Саломе Зурабішвілі про те, що вона не піде у відставку доти, доки в країні не пройдуть нові парламентські вибори?

Важливо зрозуміти, чому президентка Зурабішвілі так вчинила. Парламентські вибори в листопаді не були вільними. Це, до речі, офіційна позиція Європейського парламенту. Ми не визнаємо легітимність цих виборів. Це означає, що парламент Грузії сьогодні нелегітимний. Опозиційні сили до нього не увійшли. Це, по суті, парламент однієї партії - "Грузинської мрії", яка є власністю олігарха Бідзіни Іванішвілі. Цей парламент висунув одного кандидата в президенти і його обрав. Це не вибори, а призначення. Зурабішвілі, яку обрали чесно, сьогодні єдиний грузинський політик, що має легітимність.

На думку Європарламенту, у Грузії потрібно провести нові, чесні вибори депутатів, і вони потім чесно і вільно оберуть нового президента.

Як провести чесні вибори, які всі сторони визнають?

Сьогодні виборчі комісії в Грузії фактично стали винятковим інструментом впливу "Грузинської мрії". Їх потрібно сформувати на основі представництва як цієї партії, так і опозиції. Опозиційні сили мають отримати рівний із правлячою партією доступ до ЗМІ. За виборами мають стежити спостерігачі Євросоюзу та БДІПЛ ОБСЄ.

Представники "Грузинської мрії" нещодавно заявили, що готові доопрацьовувати ухвалений влітку закон про іноземний вплив, аналогічний російському закону про "іноагентів", у співпраці з Радою Європи. Це реальна поступка?

Сьогодні розмова вже не про поправки. Усе занадто далеко зайшло. З моменту ухвалення закону про іновплив багато всього іншого сталося. З точки зору протестувальників, змінити або скасувати цей закон тепер недостатньо. Його доля тепер - не найважливіша деталь політичної ситуації в країні.

Ви згодні з думкою, що у Євросоюзу сьогодні немає важелів, щоб вплинути на ситуацію в Грузії?

І згодна, і не згодна. Згодна тому, що ні в органів управління ЄС, ні в національних урядів немає ні політичної стратегії щодо Грузії, ні волі її втілювати в життя. Не згодна, тому що і Іванішвілі, і його ручній партії насправді наплювати на ЄС. Вони живуть зовсім іншими поняттями. У цій ситуації дійсно нелегко щось зробити.

Чи вважаєте ви, що Євросоюзу протистоїть не тільки і не стільки Іванішвілі, скільки Росія?

Так, звісно. Я сама була в Грузії на початку грудня. Лейтмотив протестів там простий - люди не хочуть повернення у сферу впливу Росії. Тому ЄС повинен надати максимальну підтримку Саломе Зурабішвілі, проєвропейським силам, і запровадити серйозні санкції. На європейському рівні їх блокує прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, але на національному рівні решта держав союзу цілком здатні їх запровадити, як це зробили Литва, Латвія та Естонія. А коли санкції стануть реальністю, потрібно буде домовлятися з Бідзіною Іванішвілі про нові вибори.

Наскільки великий вплив Росії в Грузії і як він практично реалізується?

Грузія - наочний приклад того, що в політології називається state capture, захоплення держави зсередини. Ця операція Кремля почалася 2012 року, коли "Грузинська мрія" вперше потрапила до парламенту. В Україні те саме хотіли провернути з Януковичем, але не вийшло. У Молдові теж намагалися. Кремль завжди шукає людей, які вже сидять, або яких можна посадити на фінансовий гачок. У Грузії успіх Путіна, мабуть, найзначніший. Усі інститути в країні опинилися під повним контролем однієї сили.

Читайте також: Коментар: Уроки виборів у Молдові та Грузії - Росія не відчепиться

Як ви оцінюєте шанси військової інтервенції Росії в Грузії, якщо у "Грузинської мрії" справи підуть погано?

Думаю, на тлі війни з Україною і фіаско в Сирії більш імовірні гібридні акції, а не вторгнення. Але нічого виключити повністю не можна. Повторюю: настрої людей, з якими я говорила на вулицях грузинських міст, однозначні: "Ми помремо, але назад у Росію не підемо". 

Яких помилок ЄС припустився у своїй політиці щодо Грузії?

Тих самих, що й щодо Росії до вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Це так звана engagement policy - політика "залучення" або "взаємодії". Вона означає, що обидві сторони прикидаються, ніби вони сповідують одні й ті самі цінності та йдуть до однієї мети. З Грузією провал цієї політики був зрозумілий давно, особливо нам у Європарламенті. Деякий час тому соціалістична група парламенту виключила "Грузинську мрію" з-поміж асоційованих членів, тому що європейські ліві зрозуміли - ні до якого ЄС Іванішвілі та його люди не хочуть.

Однак Єврокомісія продовжувала наполягати на взаємодії з Тбілісі, пояснюючи це тим, що європейської інтеграції хоче грузинський народ. Виходячи з цього, Грузії дали у 2023 році статус кандидата в члени ЄС. Я тоді говорила і досі вважаю цей крок помилковим. Іванішвілі та "Грузинська мрія" використовували кандидатський статус для маніпуляції громадською думкою: мовляв, дивіться, ми все робимо правильно, у Брюсселі нашу політику схвалюють. Адже вони не говорили народу, що після виборів відмовляться від курсу на євроінтеграцію.

Від деяких європейських дипломатів я чув думку, що низка програм, які здійснює ЄС у Грузії, Вірменії, Молдові, - такі як підтримка гендерної рівності та прав ЛГБТ, - викликають у консервативних, традиційних суспільствах неоднозначну реакцію, а промосковські сили активно використовують це в антиєвропейській пропаганді. Що ви думаєте?

Для початку варто пам'ятати, що Кремль використовує будь-який шанс для роздмухування антизахідних настроїв. Я дискутувала на цю тему з колегами з партійних груп "зелених" і лібералів. З подібного роду речами потрібно бути обережнішими і проявляти терпіння. Люди мого покоління на цей порядок денний реагують інакше, ніж молодь. Навіть у нас у Литві, яка давно в ЄС, це помітно. Тож із людьми, із громадською думкою потрібно терпляче й уважно працювати.

Як ви ставитеся до політики розширення Євросоюзу в нинішній геополітичній ситуації?

До 2022 року в промовах офіційних представників ЄС нічого не говорилося про розширення ЄС, можливо, за винятком країн Західних Балкан. Навпаки, у Західній Європі спостерігається втома від розширення (як, до речі, і в НАТО). Україна своїм опором путінській агресії, своєю кров'ю фактично змусила Брюссель заново осмислити, відкрити цю тему. Україна, а тепер і Грузія, показали нам - до Євросоюзу прагнуть самі люди, громадяни країн "Східного партнерства". І ЄС має відповісти на цей їхній порив.