Фільмування війни: чи є журналістикою фото й відео з окопів?

Відео з окопу: смертельний постріл, дуель між двома військовими ворожих армій, знята камерою на шоломі. Ще один постріл, ще один загиблий - і все це через короткий час доступно широкому загалу онлайн. У Twitter та на інших платформах за війною в Україні можна спостерігати на смартфоні, перебуваючи далеко від місця подій - так, як ніколи раніше за будь-якою іншою війною деінде. 

Війна Росії проти України  є на даний момент, "без сумніву, найбільш широко візуально задокументованим конфліктом в історії фотографії і війни", сказав американський фотожурналіст Рон Гавів під час цьогорічної конференції Global Media Forum (GMF), яку DW цього тижня проводила в німецькому Бонні. Одне з питань, яке порушували учасники заходу: яку роль у цьому відіграє журналістика?

Як воєнна гра

Другий рік поспіль на міжнародній конференції Global Media Forum домінувала тема війни Росії проти України та викликів, пов'язаних із висвітленням цієї війни. У фойє World Conference Center в Бонні, де проходив GMF, журналісти показували одне одному повідомлення у Telegram-каналах з репортажами з фронту на півдні та сході України. 

Серед них було відео, на якому український підрозділ, очевидно, нападає на позиції російських солдатів під час контрнаступу, розстрілюючи одного ворога за іншим в окопах, неначе це була комп'ютерна гра на воєнну тематику. Солдати на відео дегуманізовані. Де саме і коли були зняті ці сцени, наразі незрозуміло.

Самі по собі ці кадри не є журналістикою, каже в інтерв'ю DW українська журналістка, головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва. Вона переконана, що простий перегляд постів з війни в соціальних мережах - не більше, ніж пасивне споглядання. На її думку, у споживачів не буде розуміння такого контенту без його оцінки. "Мета журналістики і нашої професії - надати контекст і описати, що насправді відбувається і хто несе відповідальність, а також знайти докази", - пояснює Мусаєва. І у найкращому випадку - такі докази, які будуть прийнятні в міжнародних судах.

Читайте також: Медіафорум DW-2023: "нейтральна зона" або спроба подолати розбіжності

Репортери як свідки перед військовим трибуналом

Як приклад можна навести роботу американського фотожурналіста Рона Гавіва під час війн на Балканах у період розпаду колишньої Югославії. Американець задокументував, зокрема, вигнання сербами боснійців у Боснії та Герцеговині - фотографії, які згодом увійшли до доказової бази Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії.

Відфільтровування правди з потоку текстових повідомлень, фото- і відеоматеріалів, і, таким чином, сприяння тому, щоб журналістська робота була релевантною у правовій площині, зараз є центральною частиною висвітлення війни і криз, переконаний Гавів. Йдеться про перевірку відеофрагментів, твітів, зіставлення їх з реальними свідченнями очевидців і складання всієї цієї інформації "воєдино, щоб отримати загальну картину того, що сталося", сказав Гавів на одній з панелей медіафоруму DW, присвяченої "висвітленню війни в цифрову епоху".

Читайте також: Росія видала трактор за нібито знищений в Україні танк Leopard

"Київ окупований росіянами" - дезінформація в мережі

Головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва нагадала у цьому зв'язку про початок вторгнення Росії в Україну навесні 2022 року, коли у соцмережах панічно поширювалася неправдива інформація про те, що Київ захоплено, іноді навіть українськими джерелами. За словами Мусаєвої, цей приклад показує, що не може бути правдивого висвітлення подій без ретельної перевірки джерел, без співставлення різної інформації та без контексту.

Мусаєва додає, що вона також намагається пояснити це під час спілкування з пресофіцерами українських збройних сил, особливо з огляду на обмежений доступ ЗМІ до зони бойових дій.

З початком українського контрнаступу українська армія також поширила відео, в якому солдати у військовій формі закликають населення мовчати про їхні операції - за допомогою жесту: вони прикладають вказівний палець до рота. Крім того, голова української військової розвідки Кирило Буданов нещодавно теж опублікував відео, в якому він мовчить протягом 20 секунд, поки на екрані не з'являється титр "Плани люблять тишу".

Самокритичний погляд на публікації

Мусаєва розповідає, що у розмовах з військовими вона також пояснює, що громадськість має право знати, "що відбувається насправді". Це, за її словами, також є основою для того, щоб підтримка України з боку міжнародної спільноти не зменшувалася.

Зовсім нещодавно у соцмережах публікували кадри, на яких показано зенітні ракетні комплекси Patriot. Й авторів цих матеріалів було покарано відповідно до режиму воєнного стану.

"Ми попросили розслідувальну платформу Bellingcat та інші команди проаналізувати це", - каже Мусаєва. Професійні аналітики даних з відкритих джерел повинні були визначити, чи справді за допомогою цього відео російські військові могли визначити місце розташування ЗРК і знищити їх. Висновок цього аналізу: так, публікація була поганою ідеєю з точки зору захисту населення від російських бомб.

Тому висвітлення війни стає набагато складнішим у цифрову епоху. І для цього потрібні журналісти-професіонали.