Невже Росія справді відступає? Невже президент Володимир Путін здає українській армії Херсон - єдиний захоплений після вторгнення обласний центр, коли ще навіть не встигли висохнути чорнила під документами про його анексію?
Стриманість України виправдана
Перша стримана реакція Києва показує, що українцям у це важко повірити, хоча ЗСУ давно працювали саме над цим. Від середини літа українська армія американськими ракетними системами HIMARS руйнувала мости через Дніпро, відрізаючи російське угруповання на правому березі від постачання. Кремль ухвалив рішення про відступ на лівий берег, про що оголосив міністр оборони Сергій Шойгу за підсумками показаної по телебаченню в середу, 9 листопада, доповіді командувача російських військ в Україні генерала Сергія Суровікіна.
Стриманість виправдана. У відступ Росії з Херсона важко повірити, бо це гігантська, історична поразка російської армії, порівнянна з провалом операції із захоплення Києва. Це удар по патріотизму та бойовому духу російської армії, який у неї й так низький.
Путін зробив висновки після попередніх поразок
З військової точки зору, ця поразка особливо тяжка, оскільки, втративши правий берег Дніпра, Росія втрачає плацдарм для наступу на Миколаїв та Одесу. А це те місце, де може вирішитись результат війни. Якщо Україна утримає ці стратегічні регіони, а шанси для цього є, то це стане остаточним провалом усієї війни - і кінцем режиму Путіна.
У тому числі й тому нещодавно глава Кремля, якщо вірити публікації New York Times, особисто забороняв своїм генералам відступати з Херсона. Те, що зараз він, можливо, змінив свою думку, означає, що він зважив на помилки - і це небезпечно. Наскільки - питання відкрите.
Залишити правобережний плацдарм, обороняти який без надійного підживлення через мости складно, і зайняти вигідну оборону на іншому березі було б логічно, про що говорили й західні військові експерти. Але шукати логіку у діях Росії проти України - марна праця. Ця війна від початку 2014 року була і залишається актом безумства.
Про те, що Росія традиційно не зважає на людські втрати на війні, написано чимало. Війна в Україні не стала винятком. Протяжність фронту більше тисячі кілометрів така велика, що в армії РФ просто не вистачає бійців, щоб її втримати. Тому знадобилася мобілізація, і вона продовжуватиметься.
Те, що зараз Путін зважився на ганебний для нього відступ у Херсоні, означає, що він, зазнавши низки невдач, можливо, буде менше особисто втручатися в хід бойових дій. Але від своїх планів захоплення максимально великої території та зміни влади у Києві не відмовиться.
Херсон може повторити долю Маріуполя
Стриманість у такій ситуації виправдана ще й тому, що відступивши з Херсона, Росія не дасть українській армії спокійно там закріпитися і перезимувати. Є ризик того, що відступаючи, армія РФ підірве греблю Каховської ГЕС, звинувативши в цьому Україну. Це стане катастрофою для людей, які живуть у регіоні, і загальмує український наступ. Навіть якщо цього не станеться, Росія з протилежного берега обстрілюватиме Херсон, як вона це робить із Нікополем з Енергодара вище за течією. Херсон ризикує перетворитися на руїни, як Маріуполь.
Читайте також: Відхід РФ з Херсона: в Україні реагують стримано
Взимку війна на херсонському напрямку може стати позиційною, але на Донбасі продовжиться з новою інтенсивністю. Можливо, Росія спробує посилити там угруповання військами, які виведуть із Херсона. Так уже було після відступу з-під Києва, і тоді Росія змогла окупувати Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Цей досвід для України - ще одна нагода не поспішати з висновками. До поразки Росії ще далеко.
Найголовніший урок Херсона: Україна продовжує доводити, що може успішно протистояти Росії з її більшими ресурсами. Це важливо, зокрема, для продовження західної підтримки, ключової для Києва. Без неї українська армія не досягла б успіху в Херсоні.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.