Центрвиборчком Грузії звернувся до генпрокуратури з проханням провести розслідування заяв про можливу фальсифікацію парламентських виборів 26 жовтня. Цього від нього публічно вимагали і президент США Джо Байден, і верховний представник ЄС із зовнішньої політики та політики безпеки Жозеп Боррель. Однак не схоже, щоб підконтрольний правлячій партії "Грузинська мрія" Центрвиборчком і справді пішов на поступки західним лідерам. До переліку потенційно обвинувачених він вніс президентку Саломе Зурабішвілі, яка, як і опозиція, підсумки виборів не визнала і закликала населення до протестів.
Зурабішвілі каже, що визнання перемоги "Грузинської мрії" мільярдера Іванішвілі рівносильно підпорядкуванню Росії.
Компроміс без Росії
Заява партії "Грузинська мрія" про перемогу (хоч конституційної більшості у 75 відсотків місць у парламенті вона і не здобула) створює у Грузії ситуацію, близьку до безвихідної. Опозиція і президент упевнені, що вибори було сфальсифіковано. Про те ж саме практично прямим текстом кажуть на Заході. Але шансів на те, що грузинська влада візьме це до уваги і скоригує результати, практично немає. Своїми заявами напередодні виборів про те, що всі їхні опоненти є ворогами народу і Грузії, вона перекрила шлях до будь-яких компромісів.
Тим часом єдиний оптимальний для грузинського суспільства і держави вихід у цій ситуації - це саме компроміс між владою та опозицією. Байдуже, чи-то за посередництва Заходу, чи президентки Зурабішвілі, чи угорського лідера Орбана, чи, наприклад, вірменського прем'єра Пашиняна.
У такому разі можна буде виявити й нейтралізувати найвідвертіші фальсифікації, сформувати новий парламент, у якому буде чесно представлена опозиція і сформовано новий уряд. Зрозуміло, теж компромісний, наприклад - за участю представників усіх партій і блоків, які пройшли до парламенту. Щоправда, малоймовірно, що на такий варіант підуть Іванішвілі або його опоненти. Не допоможе тут і західний тиск.
Силовий переділ влади
Альтернативою компромісу є спроба опозиції силою змусити владу визнати фальсифікації і піти. Це можливо за сильного зовнішнього впливу і масових протестів усередині Грузії, достатніх соціальних причин для яких поки не видно. "Грузинська мрія", зі свого боку, триматиметься за владу до кінця, розуміючи, що альтернатива - це еміграція або в'язниця.
Слід, однак, розуміти, що масові протести відкрили б вікно можливостей не лише для прозахідної опозиції, а й для проросійських сил, які в реальності не дуже популярні у Грузії. Відверто проросійські партії до грузинського парламенту не пройшли. Іванішвілі сконцентрував у своїх руках усі нитки взаємин із Кремлем і намагається лавірувати, щоб не опинитися в повній залежності від РФ.
Але уявімо собі таку ситуацію: "Грузинська мрія" розуміє, що програє в силовому протистоянні з опозицією. Інститути влади у Грузії розхитані, ситуація нестабільна. Чи звернеться в цьому випадку Іванішвілі по допомогу до своїх російських партнерів? І чи спробує Росія, користуючись такою нестабільністю, втрутитися у внутрішні справи Грузії, як вона це намагалася зробити у Казахстані 2022 року? Такий варіант може призвести до повної залежності грузинської влади від Росії, як це сталося з режимом Лукашенка у 2020 році.
Але ще небезпечнішим є український сценарій, яким "Грузинська мрія" лякала виборців перед виборами і який може стати реальністю в разі поразки Іванішвілі. Нехай спочатку це буде не повномасштабна агресія, як проти України 2022 року, але цілком імовірним є вторгнення зразка 2014-го, із втечею керівництва держави до Ростова-на-Дону і додатковим відторгненням частини грузинської території.
Диктатура з опорою на Кремль
Безумовно вигідний Росії і третій можливий сценарій: Іванішвілі утримує владу на своїх умовах - без компромісів, але й без серйозних протестів. Здавалося б, у такому разі грузинська влада змогла б продовжувати лавірувати. Нагадаємо, що одразу після виборів вона заявила, наприклад, що відновлення дипвідносин із Росією заради відновлення територіальної цілісності (тим паче на російських же умовах) точно не буде.
Але в Іванішвілі в цьому випадку майже не залишиться варіантів, окрім як іти на уклін до Кремля. Ізоляція Грузії з боку ЄС і США, як і втрата шансів на євроінтеграцію майже неминучі. Уже зараз співпраця із західними країнами стрімко згортається. І це торкнеться не тільки політики, але напевно торкнеться й економіки.
Єдина ж серйозна альтернатива торгівлі з ЄС - це зміцнення зв'язків з автократіями: Туреччиною, Китаєм і насамперед Росією. У випадку з Росією через Грузію зріс би потік санкційних товарів, що загрожує вторинними західними санкціями проти Тбілісі і перспективою перетворення Грузії на економічного сателіта Росії.
Так жага влади Іванішвілі заганяє Грузію у російську пастку. Як кажуть деякі тбіліські експерти, схоже, у країни починається нова епоха - євразійська. Про євроінтеграцію у цьому випадку грузинам доведеться надовго забути.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.