Те, що Володимир Путін дуже образлива людина, уперше дізналася 2000 року творча група програми "Куклы", а потім й усі працівники телеканалу НТВ. Після виходу двох випусків сатиричного шоу, в одному з яких Путін постав в образі невидимого "Господа Бога" (скорочено - ГБ), а в іншому - як злісний герой казкової повісті Гофмана "Крихітка Цахес", доля НТВ була остаточно вирішена. Власник каналу Володимир Гусинський після трьох днів перебування в СІЗО за звинуваченням у шахрайстві підписав усі необхідні документи про передачу НТВ під контроль "Газпрому" й після того в Росії не з'являвся.
Байден продемонстрував, що не боїться Путіна
Джо Байдена ніхто з Білого дому не вижене. Але характеристики, що їх президент США публічно дав Путіну в інтерв'ю телеканалу ABC - "людина, в якої немає душі" та "вбивця", - безсумнівно, найбільш різкі, які той коли-небудь чув від когось із провідних західних лідерів. Байден також сказав, що Росія незабаром заплатить за втручання в американську президентську кампанію 2020 року, про яке йому доповів директор ФБР. Водночас президент США вважає: Москва й Вашингтон можуть працювати разом - наприклад, над укладенням нового договору про СНО (про скорочення стратегічних наступальних озброєнь. - Ред.). Однак Байден знає - після схваленого ним відразу після інавгурації продовження нинішнього договору на п'ять років Кремль може особливо не поспішати за стіл переговорів.
По суті, своїм інтерв'ю Байден зробив важливий крок у розвитку відносин з Москвою, точніше особисто з Путіним - що сьогодні майже одне й те саме. Байден продемонстрував, що не боїться його. Кроки, котрі до цього робив американський президент, свідчили, радше, про обережність. Крім більш вигідного Москві, ніж США, продовження договору про СНО, Білий дім відмовився накладати санкції на німецькі компанії, що добудовують газопровід "Північний потік-2". Крім того, Байден досі не провів телефонної розмови з президентом України Володимиром Зеленським. У Вашингтоні не можуть не розуміти, як у Кремлі сприймають цей "сигнал".
І раптом - різке інтерв'ю з переходом на особистості. Зрозуміло, в очах Кремля багато чого залежатиме від того, наскільки потужною буде обіцяна Байденом відповідь. Для Путіна, який ранжує всіх політиків за шкалою "сила-слабкість", настає момент вибору. Він може зробити вигляд, що сприйняв висловлювання Байдена як свого роду комплімент - репутація справжнього злодія краще іміджу слабака. Адже Путін усвідомлює межі фінансових, економічних, військових та політичних можливостей конфронтації "його" Росії зі Сполученими Штатами.
Як Кремль відповість Байдену
Але, з іншого боку, господар Кремля - а саме його думка тут буде вирішальною - завжди бачив у Байдені продовжувача політики Барака Обами. Символом цієї політики для нього завжди була сумнозвісна "червона риска" 2013 року - заява Обами, що він не потерпить використання клієнтом Москви Башаром Асадом хімічної зброї. Але коли режим у Дамаску незабаром застосував її проти мирного населення, відповіді Вашингтона не було. Путін дійшов висновку, що Обама та його команда - "слабаки". І конфлікт з Україною, і військова інтервенція в Сирії - багато в чому наслідки цієї оцінки.
Тож не менш вірогідним є те, що в Кремлі вирішать Байдену відповісти. У такому випадку першими під удар потраплять російські опозиціонери, які залишилися на волі. Путінський режим завжди карає Захід ударами по своїм супротивникам - оскільки знає, що великих санкцій за це не буде.
Ще одним кроком може стати й стане, скоріше всього, блокування частини або навіть всіх західних соціальних мереж на території Росії. Соцмережами володіють американські компанії, і Кремль у них давно вбачає інструмент втручання. Тим паче, що прецедент є - Роскомнагляд заблокував мережу LinkedIn ще в 2016 році - до речі, також в останні місяці адміністрації Обами. Сьогодні головний, хоча, можливо, не єдиний кандидат - це, схоже, Twittwr. Що стосується російсько-американської кібервійни, то вона точиться вже давно й тепер, ймовірно, спалахне з новою силою.
Конфлікт з Україною - відповідь Москви Вашингтону
Нарешті, третя можлива відповідь Москви Вашингтону - відновлення в якійсь формі конфлікту з Україною. Путіна не могли не обурити закриття українським урядом трьох проросійських телеканалів, санкції проти головного прокремлівського діяча України Віктора Медведчука й створення Києвом "Кримської платформи" - політично-дипломатичного інструменту, покликаного забезпечити постійний тиск Заходу на Москву для повернення півострова Україні. За таких обставин не так вже й складно уявити собі, скажімо, офіційне "визнання" Москвою так званих "ЛНР" і "ДНР".
У Москві вважають сьогоднішні політичні розбіжності між Європейським Союзом та Сполученими Штатами настільки серйозними, що спільна трансатлантична відповідь на подібні дії буде слабкою. Або, принаймні, такою, яку Кремль зможе пережити без особливої шкоди для себе. Інтерв'ю Джо Байдена звучить як застереження особисто Путіну - "Не робіть різких кроків!" Відповідь же ми дізнаємося дуже скоро.
Автор: Костянтин Еггерт - російський журналіст, автор щотижневої колонки на DW
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.