Газопровід "Північний потік" після десятиденного планового ремонту вранці 21 липня відновив постачання російського газу, хоча й не на повну потужність. Проте цю новину сприйняли з полегшенням в Євросоюзі й особливо в Німеччині. У найбільшій країні та економіці ЄС побоювалися, що Росія з якогось приводу повністю зупинить найважливіший транспортний маршрут її забезпечення блакитним паливом.
Путін не захотів випускати з рук газової зброї
Однак Володимир Путін, як бачимо, не захотів випускати з рук таку улюблену ним і поки що дуже потужну газову зброю. Якби він наказав "Газпрому" не відновлювати прокачування "Північним потоком" (те, що в сьогоднішній Росії, тим більше в умовах війни в Україні та тотального протистояння із Заходом, подібні геостратегічні рішення ухвалює саме він, усвідомили тепер, схоже, навіть самі наївні німці), він би остаточно спалив мости.
Тоді в Євросоюзі оголосили б найвищий рівень енергетичної загрози й відразу розпочали б реалізацію вже підготовлених планів на випадок екстреної ситуації в газопостачанні. По суті, настало б ембарго на російський газ, лише оголошене не Євросоюзом, а Росією. Після цього їй було б важко через якийсь час знову розпочати постачання. Це виглядало б як прояв слабкості, як поступка Заходу, як фактичне визнання, що "Газпрому" без європейських покупців нема куди подіти гігантські обсяги свого західносибірського газовидобутку.
А так держкомпанія продовжуватиме заробляти країні валюту, що важливо для РФ як сировинної держави, особливо якщо врахувати, що її вугільників санкції ЄС остаточно відріжуть від європейського ринку вже за три тижні, а її нафтовики значною мірою втратять доступ до нього до кінця року.
Однак за нинішньої ситуації для Кремля, мабуть, значно важливішим є інше: за умови, що "Північний потік" продовжує працювати, Москва зберігає можливість, як і раніше, кошмарити європейців і погрожувати їм повним відключенням газу.
Читайте також: Німеччина припинить купувати російське вугілля з 1 серпня, нафту - з 31 грудня
"Газпром" зберіг можливість шантажувати європейців
"Газпром" зможе, посилаючись на турбіни та інші технічні деталі, знову раптово скорочувати постачання, як він зробив це в середині червня безпосередньо перед візитом лідерів Німеччини, Франції, Італії та Румунії до Києва, де вони підтримали надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС. А Путін й надалі зможе, як зараз у Тегерані, заявляти, що, скажімо, обсяги прокачування "Північним потоком" доведеться знизити до 1/5 його потужності або що європейцям слід було б ввести в дію "Північний потік-2".
У цій дуже принизливій ситуації Євросоюзу й особливо Німеччині, основній винуватиці нинішньої газової залежності європейців від Росії та її режиму, нічого іншого не залишається, як стиснувши зуби, терпіти. Терпіти, щоб виграти час. Час, необхідний для того, аби до зими закачати до європейських підземних сховищ якнайбільше газу.
Газова залежність від Росії почне швидко знижуватися вже 2023 року
Зараз рівень заповнення ПСГ досяг у ЄС у середньому 65 відсотків, що дуже непогано і робить цілком досяжною мету вийти через три з половиною місяці, до кінця осені, на 80-90 відсотків. Причому Польща, Швеція та Данія вже досягли мети, а Чехія, Іспанія та Франція наближаються до такого рівня. У Німеччині показник також 65 відсотків.
За максимального заповнення сховищ з'явиться шанс на зниження нинішніх занадто високих цін на газ, але для європейців зараз головне інше: їм необхідно підстрахуватися на майбутні зимові місяці від елементарної фізичної нестачі палива, через яку довелося б примусово обмежувати або навіть відключати газ у першу чергу промисловим підприємствам. А без їхньої продукції можуть зупинитися й інші виробництва. Це - прямий шлях у рецесію, в економічну кризу.
Уся справа саме у майбутній зимі. Вже у 2023 році стане легше, бо відчутно зростуть постачання трубопровідного газу з інших країн, відкриються нові ЗПГ-термінали, принесуть результати численні заходи заощадження енергії. В уряді ФРН вважають, що влітку 2024 року із залежністю від російського газу взагалі можна буде покінчити.
Читайте також: Коментар: Німецький страх через "Північний потік"
Нині найважливіше енергетичне завдання ЄС - заповнити газосховища
Але поки що ця залежність надто висока і робить увесь Євросоюз економічно та політично вразливим. Що, наголосимо на цьому окремо, обмежує його можливості допомагати Україні. Тому немає зараз у ЄС важливішого енергетичного завдання, ніж якнайшвидше заповнити вщент газосховища. І задля досягнення цієї мети можна витерпіти й газові ігри Путіна. Заради цього можна йому навіть підіграти.
Путін гадає, що тримає європейців на газовому гачку? Хай думає. Він тішить себе ілюзіями, що ще можна буде відродити "Північний потік-2"? Нехай тішить. Він захотів повернення турбіни Siemens з Канади? Правильно, що її віддають. Він вимагатиме відремонтувати інше обладнання для "Північного потоку"? Треба прагматично вести переговори, хитро тягнути час, але потім, мабуть, все ж таки доведеться відремонтувати. У газовій війні, як і у війні справжній, треба вміти тимчасово здавати якісь позиції, щоб у цілому зберегти свою боєздатність.
А поки Путін гратиме у всі ці свої газові ігри й розповідатиме російській телеаудиторії, що все йде за планом, країни ЄС щодня закачуватимуть газ у ПСГ. З цього погляду відновлення поставок "Північним потоком", хай і в сильно урізаному вигляді, стало для європейців важливою проміжною перемогою. Вони виграли час і хоч якісь обсяги газу.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.