1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
ПолітикаМолдова

Республіка Молдова - бути чи не бути?

Віталій Чобану
22 грудня 2022 р.

2022 рік минає під знаком війни Росії проти України. Рік, у якому ми також серйозно ставили собі питання, чи існує ще Молдова як вільна, демократична та європейська держава, пише Віталій Чобану.

https://p.dw.com/p/4LJMg
Кишинів, Тріумфальна арка
Кишинів, Тріумфальна аркаФото: blickwinkel/IMAGO

Наприкінці 2022 року увагу привернув сміливий вчинок уряду в Кишиневі: у Молдові зупинили дію ліцензій шести проросійських телеканалів - Primul in Moldova (Перший у Молдові. - Ред.), RTR Moldova, NTV Moldova, TV6, Orhei TV та Accent TV. Деякі з них належать олігархові-втікачу Ілану Шору, засудженому до семи з половиною років позбавлення волі за відмивання коштів та банківське шахрайство - через його причетність до викрадення близько одного мільярда доларів з банківської системи Молдови. Інші належать людям, пов'язаним з проросійською соціалістичною опозиційною партією.

Рішення Комісії з надзвичайних ситуацій аргументоване тим, що ці шість мовників неодноразово порушували Кодекс аудіовізуальних послуг. Новини про війну в Україні подавалися тенденційно та маніпулятивно, аж до відкритої пропаганди путінської агресії. "Цензура! Цензура!" - обурювалися підсанкційні телеканали і скаржилися на порушення свободи слова. МЗС Росії звинуватило керівництво Молдови у "цинічному порушенні прав національних меншин".

Читайте також: У спецслужбі Молдови прогнозують вторгнення РФ у 2023 році

Повторюється старий російський трюк: Москва згадує про права людини лише тоді, коли її притягують до відповідальності за їх нехтування. І Росія - великий "захисник" національних меншин на своїй території, які, якщо їх не депортують, як це було в часи Сталіна з чеченцями, кримськими татарами чи румунами в Бессарабії, сьогодні при Путіні стають гарматним м'ясом у безжалісній війні проти волелюбних українців, - саме ця Росія ллє крокодилячі сльози "жалості" до російської меншини, яка відтепер змушена обходитися без пропаганди війни. Водночас Росія відключає газ та електроенергію Республіці Молдова, також і російськомовним молдованам, з метою покарати цю державу за її антивоєнну позицію.

Віталій Чобану, молдовський письменник і публіцист
Віталій Чобану, молдовський письменник і публіцистФото: Privat

Реакція у Молдові на блокування проросійської пропаганди

У Кишиневі реакція на відключення телеканалів була неоднозначною. З одного боку, вітається сміливість влади зупинити російську пропаганду, але з іншого боку, лунають голоси, що це рішення ухвалили з великим запізненням. Мовляв, минули роки, протягом яких проросійські телеканали промивали мізки людям у Молдові та підвищували рейтинг Путіна та проросійських партій. Фактом є те, що російські телеканали "Первый канал", "РТР-Планета", "НТВ" більше не мають права транслювати свої програми в Європейському Союзі.

Наприкінці 2022 року проєвропейське керівництво у Кишиневі, схоже, значною мірою подолало свої комплекси, а разом з ними і страх перед (необґрунтованими) звинуваченнями у порушенні демократичних норм або у тому, що воно роздратувало Росію. Влада, здається, усвідомлює, що закріплений у Конституції країни хвалений "нейтралітет" не допомагає Молдові, а навпаки, робить її вразливою, оскільки заохочує внутрішніх і зовнішніх агресорів.

Читайте також: Прем'єрка Молдови про війну РФ: Головний ризик - енергетична безпека

Це усвідомлення уможливило широке розслідування нещодавніх антиурядових протестів у Кишиневі, які фінансувалися брудними грошима та підтримувалися Росією. Включення олігархів-втікачів Ілана Шора та Володимира Плахотнюка до списку американських та британських санкцій сприяло цьому звільненню від комплексів, а також привело до розробки у Молдові свого "закону Магнітського" проти корупції, що має бути винесений на голосування в парламенті.

Реформи у енергосекторі та обороні

2022 рік також виявився важливим для радикальних змін у таких сферах, як забезпечення енергетичної незалежності від Росії та зміцнення оборонного сектора, дуже занедбаного протягом 30 років після здобуття Молдовою незалежності. З часів війни 1992 року, програної проросійським придністровським сепаратистам, ніхто у Кишиневі серйозно не розглядав питання про зміцнення національної армії.

Оманливо стверджувалося, що нейтральній Молдові не потрібна армія - на превелике задоволення Москви. Колишні президенти Молдови Володимир Воронін та Ігор Додон, а також інші проросійські політики навіть пропонували взагалі скасувати армію. Плахотнюк, колись вагома людина у Кишиневі, "роздув" поліцейський апарат, який мав захищати його від власних громадян, а не від зовнішнього агресора.

Цю прикру ментальність нарешті подолано. Падіння кількох російських ракет на територію Молдови стало останнім переконливим аргументом на користь того, що країні потрібні потужні збройні сили. Вперше в проєкті бюджету на 2023 рік передбачено 75-відсоткове збільшення оборонного бюджету на закупівлю декількох систем протиповітряної оборони. Цього недостатньо, але це початок.

Читайте також:Німецький дипломат: Якщо Україна може повернути Крим, її треба підтримати

2023 - шляху назад немає

У році, що минає, Республіка Молдова - разом з Україною, яка бореться за свою свободу та свободу всієї Європи, - отримала статус кандидата на вступ до Європейського Союзу. У 2022-му у Республіці Молдова раптово прискорилася історія, поставила нас в епіцентр драматичних ситуацій, показала нам ціну незалежності та свободи і змусила відповідати на питання: чи готові ми їх захищати?

Заборона проросійських пропагандистських каналів увінчує шлях розкриття свідомості, яким Республіка Молдова та її керівництво пішли під тиском серйозної екзистенційної загрози - від дедалі слабшої надії на те, що нейтралітет забезпечує захист, до необхідності чітко визначитися, на чиєму ти боці. Між війною і миром, між правдою і брехнею, між демократією і тиранією немає середини. Цей курс повинен стати міцнішим у 2023 році. Шляху назад немає. Акт помсти з боку Росії проти Республіки Молдова означав би знищення цієї держави та її народу. 

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.