1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Справа Ірини Фаріон - наслідок колективної чутливості

Лариса Денисенко - українська журналістка і правозахисниця
Лариса Денисенко
16 листопада 2023 р.

Для справи проти Ірини Фаріон адресатом її їдкої ненависті мали стали не просто ті, хто їй не до вподоби, а саме військові. Влада задовольнила суспільний запит, замість припинити зло при корені, вважає Лариса Денисенко.

https://p.dw.com/p/4Yso2
Акції студентів "Львівської політехніки" з вимогою звільнити Ірину Фаріон
Акції студентів "Львівської політехніки" з вимогою звільнити Ірину ФаріонФото: Ukrinform/ABACA/picture alliance

За українську політикиню з партії "Свобода" Ірину Фаріон взялася Служба безпека України. СБУ розпочала провадження одразу за кількома статтями Кримінального кодексу України. Їй закидають і порушення рівноправності громадян, і образу честі та гідності військовослужбовця, і порушення таємниці листування, і на додачу - порушення недоторканності приватного життя. Національний університет "Львівська політехніка", де Фаріон досі викладала українську мову, заявив, що розриває з професоркою трудову угоду. Політикиня поінформувала, що готує позов до суду.

Мова ненависті Ірини Фаріон

Пані Ірина має таку вдачу, характер, манеру, культуру мовлення, що здавна вважає нормальною практикою вчити людей культури, любові, національної самосвідомості та поваги до української мови через мову знецінення, прокльони, ненависть, уїдливі зауваження і образи. Освічена і розумна людина чомусь вирішила, що найкращим засобом комунікації з людьми є наїзд та зневага.

За тривалий час її публічного мовлення діставалося всім, кого вона вважала ворогом країни і зневажала, або ж хто просто їй не подобався. Комуністи і "Пласт", феміністки і представники та представниці ЛГБТІК-спільноти, російськомовні, внутрішні переселенці тощо. Мішенню Фаріон ставали як ці групи як ціле, так і окремі особистості.

Лариса Денисенко
Лариса ДенисенкоФото: DW/O. Sakrevska

Дехто відповідав на її гейт-спіч тим самим, дехто схвально плескав у долоні, дехто ігнорував її образливі сплески, але щоб подавати до неї до суду - таких випадків дуже мало. Я можу згадати про позов десятирічної давнини колишнього народного депутата від забороненої нині Компартії Олександра Зубчевського, що його пані Ірина назвала виродком, або ж жителя окупованої нині Макіївки щодо образливих висловів на адресу мешканців Донеччини і Луганщини, але це все.

Часто людей такої харизми і послідовної затятості у навалюванні погроз і прокльонів більшою мірою сприймають як символ, як персонажа, а не як публічну особу, членкиню партії, поважну викладачку. А символ і персонажка, своєю чергою, підсвідомо іншими сприймаються як постать, що має право на певний жанр, певне мовлення і сценарні фрази. Отже, це не зовсім мовлення живої людини, а скоріше мовлення за законами жанру і ролі.

Висловалювання Фаріон на адресу російськомовних військовослужбовців

Аж тут СБУ не просто відкриває щодо неї провадження, а робить це саме за статтею про порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної, регіональної чи іншої належності. Ми з правозахисними колегами мали неодноразові розмови зі слідчими і прокурорами щодо застосування цієї - 161-ї - статті Кримінального кодексу України, наприклад, стосовно людей, що йшли і гамселили хлопців та дівчат під час маршів рівності, надсилали погрози, переслідували, оприлюднювали персональні дані. Щоразу це були виснажливі розмови, процесуально за це важко братися, шукати докази, замовляти експертизи, доводити справу до аргументованого обвинувального акту, нас часто переконували, що перекваліфікація, наприклад, на хуліганство всім значно полегшить життя. Нам, слідству, потерпілим, всій системі правосуддя. А тут СБУ добровільно береться саме за 161-ту статтю - через образу Фаріон російськомовних українських військових в ефірі телепередачі "Рандеву з Яніною Соколовою". Чому?

Читайте також: Мовний скандал з Фаріон: міносвіти підтримало вимоги студентів

Очевидно, справа в тому, що пані Фаріон образливо, агресивно і знецінююче висловилася не загалом про російськомовних людей, а саме російськомовних військових під час гарячої стадії повномасштабного вторгнення РФ. Вона не перепросила, не перефразувала висловлене, а в своєму стилі продовжила полеміку з солдатками і солдатами.

Така поведінка політикині збурила суспільство, бо зараз в українок і українців сформована колективна чутливість до тих, хто захищає життя людей і існування всієї країни. І влада як ніколи орієнтується на суспільний запит, тому подібні висловлювання не могли не призвести до порушення кримінальної справи.

Публікація персональних даних людини в окупації

Ескалації ситуації сприяло й те, що для доведення своєї правоти і вболівання за українську мову пані Ірина в своєму каналі в Telegram виклала листа вдячності і поваги від студента з окупованого Криму, відкривши загалу всі його персональні дані. Згодом інформаційними ресурсами розійшлося відео, де спецслужби РФ примушують хлопця публічно каятися в тому, що він написав. Демонструвати на загал персональні дані людини поза її згоди - абсолютне табу стосовно будь-кого. І особливо якщо йдеться про людей в окупації, це наражає їх на реальну небезпеку - обшуки, катування, ув'язнення чи навіть депортація.

Ми всі бачили наслідки окупації, коли війська ЗСУ звільняли наші території. Це досі не можна вкласти до голови, досі болять серця за закатованих, зґвалтованих, депортованих, скалічених, викрадених людей. Тому у суспільства сформувалася колективна чутливість до всіх своїх людей, людей українського спротиву, що не здаються, борються, чекають на наших. Тож нечутливість пані професорки ще більше підняла градус суспільного несприйняття її поведінки.

Запобігти важким наслідкам для всіх було можливо - якщо раніше реагувати на мову ненависті, незалежно від того, хто її поширює і хто її адресат. Система правосуддя має працювати так, щоб не пріоритезувати кримінальні порушення залежно від суспільної думки чи політичних обставин. Саме в цьому полягає її чутливість і незалежність.

Правова культура, як і культура мовлення, особливо важливі для людей публічного статусу, але ми усі маємо знати базові права людини і свободи, аби не наражати людей на небезпеку своєю необачністю, і вміти адекватно обстоювати свою позиції, якби важко нам не було. І робити це мовою аргументів, а не прокльонів та ненависті. Вибачення і виваженість не є ознакою слабкості людини, а навпаки - її силою.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою редакції та Deutsche Welle загалом.