Для людського характеру це так типово - шукати конкретного винуватця цього руйнівного стихійного лиха. Але це нікому не допоможе - головно ні жертвам, ні уцілілим, ні тим, чий пожиток за лічені хвилини змила водяна маса. Британська гідрологиня Ханна Клок у газеті Sunday Times та в ефірі Другого каналу німецького телебачення (ZDF) виступила зі звинуваченням: люди у Німеччині своєчасно не отримали попередження Європейської системи інформування про паводки (EFAS). Це, мовляв, "грандіозний системний провал". Заступник голови фракції Вільних демократів у Бундестазі Міхаель Тойрер (Michael Theurer) розвинув цю думку і сказав, що "пряма персональна відповідальність" лежить на федеральному міністрові внутрішніх справ Горсті Зеегофері (Horst Seehofer). Для виборної кампанії такі заяви цілком пасують. Але є нестиковка: ці твердження не відповідають дійсності.
Наприклад, суспільно-правовий інформаційний мовник WDR 5 ще у вівторок о 8 годині ранку, тобто за понад 24 години до початку катастрофи, оприлюднив таку інформацію: "Німецька метеорологічна служба попереджає про сильні грози зі сильними, подекуди екстремальним зливами" і попередженням про "тривалі потужні зливи з високим потенціалом негоди. Місцями очікуються град, повені та підтоплення".
Тож той, хто стежив за погодою, міг собі уявити, що саме наближається. Той же, хто додатково відстежував дані погодних радарів, або ж просто виглянув у вікно, теж відразу міг оцінити серйозність ситуації.
Глобальні системи попередження не можуть спрогнозувати локальних катастроф
Однак те, чого ніхто не міг знати і до чого ніхто не міг підготуватися, - це до вкрай потужних і руйнівних потоків у таких місцях, як Шульд (селище в долині річки Ар на заході Німеччини, яке фактично було зруйноване під час негоди.- Ред.). Просто є природні сили, настільки непередбачувані, що їхню руйнівну силу ми не здатні спрогнозувати навіть за допомогою найкращої техніки та передових технологій. І EFAS також це не під силу.
Системи раннього попередження можуть сповістити про відносно повільне зростання рівня води, але не про швидкі потоки. Наш багатовіковий досвід є мірилом для захисту від повеней і для визначення місцевостей, придатних для забудови відповідно до людських стандартів життя.
Однак у Шульді змито багатовікові фахверкові будинки, які витримали багато попередніх повеней. Були зруйновані мости, зведені та модернізовані буквально в останні кілька десятиліть з урахуванням ймовірності повені.
Універсального захисту не існує
Той аргумент, що в катастрофі слід звинувачувати спрямлення русел річок, каналізацію та ущільнення ґрунту, у випадку з регіоном Ар, є якраз таки помилковим. Адже Ар - лише трохи випрямлена річка, яка значною мірою тече своїм природним руслом.
Катастрофу в Ерфштадті також було непросто передбачити як службам захисту, так і простим громадянам. Там переповнена річка спочатку затопила гравійний кар'єр, а потім ця м'яка маса буквально поглинула частину сусіднього міста. У рейнському регіоні видобутку бурого вугілля, де розташований Ерфштадт, землю тисячоліттями перекопували люди. І там може статися ще не одна подібна несподіванка.
Читайте також: Коментар: Спека, повені, урагани - кліматична криза змушує нас пристосовуватися
Не покладатися на електронні гаджети
Зараз також багато критикують іноді запізнілі та суперечливі повідомлення додатків попередження для смартфонів, таких як KATWARN чи NINA. Вони рекомендували людям залишатися вдома, а не тікати від повені. До того ж, рекомендована зона евакуації була занадто обмеженою. Додатки для смартфонів взагалі припинили працювати щойно як зникла електрика.
Та все одно жодна програма не може точно визначити те, який будинок невдовзі може бути зруйнований повенями. Можливо, розробники зможуть тепер навіть чомусь навчитися та вдосконалити додатки. Але найважливіший урок, який ми всі повинні винести з цього, - це те, що не можна в умовах негоди покладатися на гарні електронні іграшки, а треба використовувати всі наші органи чуття.
Іноді було б непогано не списувати в утиль перевірені часом аналогові технології, такі як звичайна телефонна мережа, яка продовжує працювати і у випадку відключення електромережі.
Читайте також: "Ніби після війни": як в німецьких містах пережили повінь століття
Кого вразить наступна катастрофа?
Після завершення відбудови жителі Ару, найближчими десятиліттями, безумовно, отримають також і набагато кращу систему раннього попередження. Але наступна негода може вдарити по геть іншій річці чи іншому селу, не так добре підготовленому, десь у Тюринзькому лісі, у горах Гарц чи в Альпах. Цього не дано передбачити, така вже природа речей.
У підсумку вимальовується гірка істина: існують сили природи, що є сильнішими за нас, людей, і вражають вони так швидко і несподівано, що немає жодних систем, здатних нас завчасно про це попередити.
Що залишається робити? В архітектурі та містобудуванні вчитися на минулому досвіді, будувати краще та безпечніше, і сподіватися, що наступного разу не буде ще гірше. А ще ми просто мусимо визнати, що не треба у кожній біді обов'язково шукати крайнього.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.