Вадим Красиков визнаний винним у вбивстві Зелімхана Хангошвілі. Тепер беззаперечно доведено, що саме Красиков 23 серпня 2019 року холоднокровно та зловмисно застрелив громадянина Грузії чеченського походження у центрі Берліна. Спільники вбивці досі не знайдені, розслідування щодо цих "невідомих" триватиме. Вищий земельний суд Берліна припускає, що люди, які стоять за цим злочином, перебувають у Росії.
Таким чином, вирок, по суті, слідує доводам федеральної прокуратури, яка бачить у Красикові (його вигадане прізвище - Соколов), вбивцю, який діяв на замовлення російських спецслужб. Аргументи федеральних прокурорів спираються на зібрані докази.
А вони, у свою чергу, здебільшого були здобуті мережею журналістів, а не слідчими, які змогли перевірити більшу частину цього розслідування, але не все. Це проблематично з багатьох причин, зокрема через особливості німецького процесуального права.
Читайте також: Глава спецслужби ФРН: Шпигунська активність РФ в Німеччині зросла до рівня холодної війни
Збитки на ниві зовнішньої політики
У політичному плані заподіяну шкоду навряд чи можна виправити - незалежно від результату можливого оскарження вироку у Верховному федеральному суді. Захист уже дав зрозуміти, що має намір піти на цей крок. Але навіть якщо найвищий німецький кримінальний суд скасує вирок через порушення процесуальних норм, політичний ефект нікуди не подінеться. І він руйнівний.
Правда цього історичного вироку полягає також у тому, що Росія не брала участі в розслідуванні звинувачень, висунутих її громадянинові. І що президент Путін обізвав убитого "терористом".
Велика ймовірність, що вбивця Красиков отримав своє завдання із темних коридорів російського апарату влади. Але чи дозволить сукупність усіх пунктів обвинувачення стовідсотково юридично довести, що це було політичне вбивство на замовлення, акт - як висловився суддя - "державного тероризму"? Письмове обґрунтування вироку має бути оприлюднене у січні.
Читайте також: Коментар: Операції спецслужб з ліквідації людей - тенденція, що лякає
Тріумф правової держави
А поки що вирок, винесений у Берліні, дасть німецькому урядові холодний старт у його і так досить складній спробі хоч на якомусь рівні налагодити співпрацю з Кремлем. Москва відчуває глибоку недовіру до нової міністерки закордонних справ Німеччини Анналени Бербок (Annalena Baerbock), у Кремлі її вважають маріонеткою США та американських претензій на владу. На гарячу ворожість голова німецької дипломатії, демонструючи взаємність, відповідає боротьбою з неоімперськими амбіціями Росії. Відданість Бербок заснованій на цінностях зовнішній політиці,розглядається як контрпроєкт силовій політиці Путіна.
Водночас серед московської правлячої еліти винесений у Берліні вердикт сприятиме зміцненню психології обложеної фортеці, що передбачає наявність змови Заходу проти Росії. Цей наратив потрібен Путіну, щоб змусити народ підтримати його агресивний курс і водночас пояснити погіршення соціального становища Росії. Захід винний, Захід хоче нам зла - вирок убивці Красикову служить саме цьому як у корені неправильному, так і дієвому наративу Кремля. Тільки тепер його буде чутно трохи голосніше.
Цей вирок показує, наскільки високою є цінність незалежної від приписів згори юстиції. Чи то цей вердикт у Берліні, чи майбутній перегляд справи в Карлсруе: правова держава стоїть вище будь-яких зовнішньополітичних розрахунків.
Автор: Крістіан Ф. Тріппе, керівник відділу Східної Європи та головний редактор російської редакції DW.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.