Вілкул: Хто зараз займається політикою - ворог України

У п'ятницю, 8 липня, президент України Володимир Зеленський уперше з початку повномасштабної війни Росії відвідав свій рідний Кривий Ріг. Наступного ранку внаслідок ракетного удару на півдні міста загинуло двоє мирних жительок. А днем пізніше ще один удар припав на приміське селище Радушне. Від перших днів російського вторгнення місцеву військову адміністрацію очолює Олександр Вілкул - колишній представник "Опозиційного блоку" та віцепрем'єр-міністр часів біглого президента Віктора Януковича. Зеленський доручив Вілкулу готувати Кривий Ріг до оборони і військового спротиву попри політичне протистояння в минулому та проросійські погляди, які закидали політику. Про це та життя міста в безпосередній близькості від лінії фронту Вілкул розповів в інтерв'ю DW.

DW: Пане Вілкул, як ви вважаєте, чи пов'язані нові удари по місту з візитом президента? Звідки прилетіла ракета, що могло бути її реальною метою та в якому стані постраждалі?

Впевнений, що ці події одна з одною не пов'язані. У нас тут напрямок, на якому постійно точаться бої, і за останні два тижні інтенсивність обстрілів сильно збільшилася. Б'ють і з реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) різних: "Град", "Смерч", "Ураган", і зі ствольної артилерії, і з танків, і з мінометів, і з застосуванням бойової авіації. Сьогодні ж був фактично терористичний акт, акт залякування. Удар припав просто на центр житлового масиву Інгулець, постраждала школа, є ушкодження серед житлових будинків. Одна жінка 1981 року народження, яка працює кухаркою у дитсадку, загинула на місці. Ще одна дівчина, 20 років, померла у лікарні від тяжких ран. Ще трьом пораненим надано всю необхідну допомогу, їхньому життю вже нічого не загрожує. Там не було жодних військових об'єктів, реактивні системи залпового вогню - це ракети, які взагалі не керуються. Вони просто вистрілили у бік населеного пункту, щоб залякати нас.

Це південна околиця Кривого Рогу, місто витягнуте на десятки кілометрів з півдня на північ. Чи очікуєте ви, що від обстрілу постраждає і центр міста?

На самому початку війни бої були дуже близько від міста - за кількасот метрів. Завдяки мужності та героїзму наших солдатів лінію зіткнення відсунуто на 50 кілометрів - до Херсонської області. До нас не дострілюють наймасовіші РСЗВ, такі як "Град", але від ракет, літаків ми не застраховані.

Після візиту до рідного міста Володимир Зеленський написав у Facebook: "Міста попри воєнний стан мають ефективно функціонувати й бути повністю забезпеченими продуктами та ліками". У Кривому Розі є перебої із постачанням?

Ні, таких проблем нема. У нас у місті є запаси продуктів та медикаментів, які розосереджені на 32 складах, щоби ворог не міг знищити все відразу.

Читайте також: HIMARS на фронті в Україні: ефективні, але для змін потрібен час

Кривий Ріг має окрему міську військову адміністрацію паралельно з Дніпропетровською обласною. Розкажіть, як вона створювалася, і чому ви її очолили?

Військова адміністрація Кривого Рогу тримає весь південний фронт України та Дніпропетровської області. Ми ворота до Центральної України, тут довжина фронту 154 кілометрів. Те, чим займається Кривий Ріг, - це будівництво ліній оборони, укріпрайонів, фортифікаційних споруд. Щодня Дніпропетровській, Херсонській та Миколаївській області працює 100 одиниць нашої будівельної техніки.

А як ви стали на чолі цього, адже за останні півтора-два роки, здається, відійшли від місцевої політики?

Я відійшов від усієї політики. Але захистом міста став займатися з перших хвилин після того, як дізнався, що бомбардують українські міста, що є прильоти по військових частинах у нашому місті - одразу почав віддавати розпорядження, пов'язані з обороною міста.

Хто підкорявся вашим розпорядженням, якщо у вас не було офіційної посади?

Перше розпорядження було: блокувати злітно-посадкову смугу аеродрому. Підігнали важку будівельну техніку, асфальтоукладачі, вимкнули радіолокацію. І вчасно - вже на другий день була спроба посадити тут російський Іл-76 у супроводі трьох штурмовиків.

Чому підкорялися? Ну, по-перше, я в Кривому Розі встиг побувати керівником більшості великих підприємств, плюс моя партія має більшість у міській раді, я голова громадської ради міста, у мене тут є певний авторитет. О 7-й ранку я зібрав місто в один кулак і почав займатися обороною. А вже потім цю мою функцію узаконили. У перші дні у нас був один батальйон тероборони у стадії формування, 600 нацгвардійців та аж два міномети. У нас взагалі не було армії, ми воювали, як могли. Десь блокували дорогу великовантажними автомобілями, десь підривали промисловою вибухівкою мости та тунелі. Потім прийшла армія, і ситуація змінилася на краще. Російські війська намагалися до Кривого Рогу то літаком приземлитися, то колона з Миколаєва підходила і впиралася у "БелАЗи", які ми на дорозі залишили. Нам ще пощастило, тоді вони не могли ходити ґрунтовими дорогами.

У 2020 році між вашою партією та командою Зеленського точилася, здавалося, непримиренна боротьба на місцевих виборах. Ви її виграли. Як після цього вам вдалося налагодити стосунки з президентом?

Зараз війна, не може бути політики під час війни.

Питання у довірі. Адже ви конкурували і на президентських виборах. Зараз часто спілкуєтесь?

Президент України Володимир Зеленський є верховним головнокомандувачем, поводиться дуже мужньо. Ми пишаємося тим, що він криворожець і підкоряємося йому беззастережно. А всі, хто зараз займається політикою, я вважаю, вороги України. Потрібно або воювати, чи допомагати тим, хто воює. Третьої функції не існує. Яка різниця, що було між нами вчора? Важливо те, що є сьогодні і, головне, що буде завтра. А з президентом я спілкуюся за необхідності.

Кривий Ріг - майже мільйонна агломерація. Бюджет міста наповнюють його переважно меткомбінати, які стали заручниками транспортної блокади. Було вже кілька заяв про зупинення виробництва, як це позначиться на житті міста?

Економічна ситуація дуже непроста. Після повної зупинки підприємств на початку війни ми вийшли на показники в 40-60 відсотків від довоєнної потужності. Але з 1 липня три великі підприємства зупинено повністю, інші знову знизили обсяги виробництва. З одного боку, подорожчала та ускладнилася їхня логістика: чорноморські порти закриті, європейські порти не зможуть перевантажити наш обсяг, плюс вести туди залізницею недешево. А друга проблема - різке падіння цін на метал та руду на світовому ринку. Звичайно, це негативно позначиться на економіці міста.

Кривий Ріг прийняв багато біженців, у квітні-травні через вас проходив єдиний маршрут евакуації з Херсонщини. За яких умов вони живуть?

Через нас транзитом пройшло близько 100 тисяч людей - ми всіх приймали, надавали медичну, соціальну допомогу, садили на евакуаційні потяги. Сьогодні тут лишається близько 65 тисяч біженців. У нас підготовлено 86 місць для їхнього компактного розселення: гуртожитки, школи, лікарні. Приймаємо, лікуємо, тричі на день безкоштовно годуємо. Ми показуємо, що українці завжди допомагатимуть українцям, ділитимемося з людьми, які змушені були покинути свої домівки. Утискатимемося, будемо заощаджувати, але не кинемо людей.

Ви кажете, що біженці живуть у школах. Куди подіти їх із початком навчального року?

Якісь школи восени розпочнуть роботу в очному режимі, а якісь підуть в онлайн. Вирішуватимемо ближче до кінця серпня залежно від ситуації з безпекою.

Чи не доведеться жителям Херсонщини повертатися додому, не чекаючи звільнення? Скільки на це звільнення потрібно часу, на вашу думку?

Буде звільнено і Херсонщину, і всю Україну, але точних прогнозів я не вправі давати. Звільнено 25 населених пунктів, а в нас біженці із 79 окупованих населених пунктів. Криворізька адміністрація повністю займається відновленням життєдіяльності на звільненій частині Херсонської області: продукти харчування, відновлення медичних пунктів, комунікації. Ставимо генератори, ремонтуємо лінії електропередач, подаємо воду.

Ваша патріотична позиція у перші дні здивувала багатьох у країні. Партію "Опозиційний блок", яка висунула вас у президенти, суд нещодавно заборонив як проросійську. Як ви вважаєте, чи є у вас і ваших колишніх однопартійців ще якесь політичне майбутнє?

Ну, по-перше, я з 2018 року під російськими санкціями за указом прем'єр-міністра Дмитра Медведєва. По-друге, я свідомо пішов із політики, у нас локальна політична сила, яка перемогла на кількох виборах тут у Дніпропетровській області. Після них я повертатись у політику не планував. Буду господарськими питаннями займатися.

Тим не менше, вам дзвонили в перші дні війни політики, які втекли до Росії, пропонували співпрацювати. Чому вони на вас розраховували?

Один дзвонив, Віталій Захарченко (міністр внутрішніх справ у 2011-2014 роках, втік до РФ після втечі Віктора Януковича. - Ред.). І ще Олег Царьов (депутат від Партії регіонів, у 2014-2015 роках речник парламенту самопроголошеної Новоросії. - Ред.) у себе у Facebook до мене публічно звернувся. Пропонували здати Кривий Ріг, я їх послав обох. Вислуговуються, мабуть, перед своїми господарями в Оркостані.

Перед виходом з Верховної Ради попереднього скликання 2019 року ви разом із однопартійцем Вадимом Новинським подали законопроєкт про скасування статусу української мови як єдиної державної. За нього навіть проголосувати вже не було кому, сесія закрилася. Може, тому вас і сприймали як проросійських політиків?

У житті є багато політичних ярликів. На більшу частину південного сходу все життя вішали ярлик "сепаратисти" - і на мене, і на простих людей. За те, що ми розмовляємо російською. Але ми такими народилися. А за фактом подивіться, як воює російськомовний південний схід: Маріуполь, Харків, Херсон. За фактом виявилося, що російськомовний патріотизм анітрохи не слабший за україномовний. Бо ми всі українці і захищаємо свій дім, а все інше - ярлики. Вважаю, що війна буде довгою, війну виграють марафонці. Отже, ми на своїй землі, нам відступати немає куди, треба стати марафонцями.

Це означає, що до війни треба звикати?

Це означає, що треба бути ефективним та робити все, щоб наблизити перемогу. Мені не подобається, коли ставлять питання: а коли скінчиться війна? А треба не таке запитання ставити, а самого себе щоранку прокидатись і питати: що я сьогодні зробив, щоб наблизити перемогу? І тоді перемога буде ближчою. Наскільки, не знаю, але ближче.