"Українці - сильні люди"

"Хочеться додому, щоби вдома знову був мир і щоби всі були живі", - це не та фраза, яку у нормальному житті журналіст чує від спортсмена, що ділиться переживаннями після тріумфального виступу на міжнародних змаганнях. Однак нормальність для Олександри Кононової, як і для всіх українців, залишилася в іншому житті - у тому, що було до 24 лютого, коли на Україну напала сусідня Росія. У нормальному житті Олександру та інших паралімпіційців святково зустрічали би в аеропорту "Бориспіль". Зрештою, країна має всі підстави пишатися своїми паралімпійцями. Вони вибороли 29 медалей, посівши друге місце у командному заліку серед збірних з усього світу. Однак про тріумф говорити не доводиться, коли всі думки щохвилини на батьківщині, де триває війна. З рідними, яким загрожує небезпека.

З Варшави - хто куди

У реаліях війни з Пекіна українські спортсмени добираються вже більше доби - через Стамбул на Варшаву, куди літак прибуває ввечері у вівторок, 15 березня. Одну ніч відпочинуть у польській столиці. А далі - хто куди. "Дехто поїде далі в різні європейські країни, куди від війни вже втекли родини. Інші теж поїдуть до родин, але в Україну. Всі хочуть до рідних, зокрема й до Харкова і Чернігова, де точаться запеклі бойові дії", - розповіла у розмові з DW речниця паралімпійської збірної України Наталія Гарач. За її словами, для тих, хто зможе перебратися до Західної України, у Карпатах Національний комітет спорту інвалідів організовує можливість проживання й тренування на одній зі спортивних баз.

Попри дуже успішний виступ збірної у Пекіні, враження від Паралімпійських ігор в українських спортсменів не надто приємні. "За нами цілодобово стежили, зокрема, люди у чорному. Нас обшукували і прослуховували. Зрештою, на церемонії закриття нам заборонили вийти з масками з написом "мир", - ділиться враженнями Наталія Гарач. Вона сподівається, що перемоги паралімпійців будуть для України добрим знаком у ці важкі хвилини. "Хотілося, щоби наші спортивні перемоги наближали перемогу України", - наголошує представниця збірної.

З Паралімпіади - на війну

Олександра Кононова, яка виборола "золото" і "срібло" у біатлоні, з Варшави поїде в Україну. Хоча вертатися їй по суті й нікуди: місто Бровари під Києвом, де вона мешкала до війни, нині перебуває в епіцентрі бойових дій. "Я виросла у селі Шевченкове під Броварами. Майже всі друзі там через обстріли з підвалів не вилазять", - каже спортсменка. Вона розповідає, що поїде до родичів на Черкащину і там по можливості допомагатиме волонтерам.

"Ми сильні", - каже про українців чемпіонка і призерка Паралімпіади. "Вірю в нашу державу, в наших людей, у захисників України", - наголошує Кононова. За її словами, запеклий опір, який чинять російським загарбникам українська армія, добровольці й волонтери надихали паралімпійців у Пекіні на перемоги. "Віримо, що і наші перемоги допомогли підтримати дух українців", - каже біатлоністка. Про спорт, зазначає Кононова, їй найближчим часом доведеться забути.

Тим не менше, спортсмени з інвалідністю, каже Наталія Гарач, по можливості і в умовах війни на батьківщині продовжують готуватися до змагань. Зокрема представники літніх видів спорту, які на момент початку війни перебували на зборах за кордоном, отримали завдяки організаторам і партнерам можливість продовжити тренування на спортивних базах понад раніше погоджені терміни.