Після COVID. Як допомагають тим, у кого залишилися симптоми

Тому, хто хоче потрапити на прийом до Макса Пензеля (Max Pensel), необхідно набратися терпіння. Майже 400 людей чекають на свою чергу у відділенні психіатрії та психотерапії в Університетській клініці Бонна. Всі вони страждають від довгострокових наслідків ковіду і хочуть якнайшвидше розпочати обстеження у нещодавно створеному амбулаторному постковідному відділенні, де працює Пензель. Це місце для тих, хто втомився від походів від одного лікаря до іншого.

Читайте також: Чи готова Україна протистояти новій хвилі COVID-19 під час війни?

Число таких амбулаторних відділень зараз зростає по всій Німеччині, проте їх поки що все одно не вистачає - потенційних пацієнтів забагато. Ідея Пензеля полягає в тому, щоб якнайкраще вивчити психічні наслідки перенесеного ковіду. "З такими симптомами часто стикаються люди віком від 30 до 50 років, у розквіті життя, коли перед ними стоїть безліч завдань", - пояснює лікар. Тих завдань, які вони не можуть виконувати.

Симптоми затяжного ковіду

За чотири тижні після одужання 5,8 відсотка перехворілих на ковід залишаються на лікарняному, йдеться в дослідженні Інституту Роберта Коха (RKI). Після трьох місяців кожен десятий скаржиться на такі симптоми, як втома, проблеми з диханням, пам'яттю, концентрацією, відсутністю сил.

Через пів року після хвороби в одного від двох відсотків з'являються передумови для діагнозу "синдром хронічної втоми". При цьому постковідним синдромом лікарі вважають скарги на погане самопочуття протягом 12 тижнів після хвороби. Після чотирьох тижнів після інфікування вони говорять про затяжний ковід.

Читайте також: Що робити, якщо ваш партнер хворіє на COVID-19, а ви щойно одужали?

За словами Макса Пензеля, багатьом пацієнтам стає краще, коли нарешті підходить їхня черга на обстеження. "Тоді вони кажуть, що не знають, чи потрібно приходити на прийом, тому що почуваються значно краще. Після кількох місяців чи року, згідно з дослідженнями, значно менше пацієнтів розповідають про наявні у них симптоми. Але є й ті, хто перебуває у відчаї".

Психологічні проблеми

Пензель розповідає про пацієнта, який на початку пандемії був у клініці на реабілітації. Рідні могли відвідувати його лише раз на тиждень, а решту часу він був повністю ізольованим. Чоловік досі страждає від психологічних наслідків. Часто перехворілі на ковід мають почуття провини, пов'язане з їхньою хворобою і ставлять болючі для них питання: "Кого я заразив? Я винен у тому, що я заразив когось іншого? Я зробив щось жахливе?"

Часто до Пензеля приходять пацієнти, які страждають від так званого поствакцинального синдрому: молоді, спортивні люди, у яких після щеплення з'явилися довгострокові симптоми. Тема, про яку рідко говорять у німецькому суспільстві.

Пензель розповідає про одного молодого чоловіка, який щовихідних проїжджав велосипедом по 200 кілометрів і готувався до змагань з тріатлону: "Після хвороби він більше не може цим займатися, у нього виявили міокардит. У чоловіка з'явився страх. Йому здавалося, що його колишній сімейний лікар не сприймав його серйозно. Зараз йому краще, але до колишнього рівня навантажень він поки не повернувся.

Кожен четвертий пацієнт, який звертається до амбулаторного постковідного відділення, вже отримує психологічну терапію. Ще у 40 відсотків в анамнезі психічні розлади. Для багатьох пацієнтів із затяжним ковідом непосильним завданням є не лише піднятися сходами, а й психологічно розібратися із ситуацією.

Одужав, але все ще не здоровий

Після трьох місяців роботи відділення лікар ділиться своїм досвідом: за допомогою психотерапії та медикаментів неврологічні та психіатричні симптоми можуть добре піддаватися лікуванню. Але пандемія сама собою веде до зростання психічних захворювань, каже Пензель. Тому в Німеччині необхідний ширший спектр лікарських засобів та методів.

Піа Чоудхарі (Pia Chowdhury) з цим згодна. Вона сама страждає від наслідків постковідного синдрому та розповіла про це у ЗМІ. Чоудхарі відвідує різні групи само- та взаємодопомоги та заснувала в Бонні ініціативу "ПостCOVID - одужав, але не здоровий".

"З такою хворобою, звичайно, нелегко. Але ми всі намагаємося знову повернутися до нормального, робочого життя", - каже Чоудхарі. Своє завдання вона бачить так: "Ми намагаємося говорити з політиками, представниками кас медстрахування та клінік, щоб вони були на нашому боці".

Щось у цьому плані в Німеччині вже відбувається. Страхова група Debeka вперше повідомила про те, що ковід може бути підставою для визнання професійної непридатності та отримання пенсії з інвалідності. "У 2021 році у нас були перші шість таких випадків, і ми платитимемо цим людям", - сказав голова правління Томас Брам (Thomas Brahm). Але Піа хоче більшого.

Пацієнти, які страждають від затяжного ковіду, потрапляють на прийом до ерго- та фізіотерапевтів. Амбулаторні відділення для постковідних хворих з'являються лише в містах. При цьому дедалі більше досліджень доводять, що існують довгострокові наслідки коронавірусної інфекції. І проблема справді серйозна.

Багато що, як і раніше, залежить від сімейного лікаря. "Найважливіше - знайти лікаря, якому я можу поставити всі запитання і який сприймає мене всерйоз. Лікаря, який мене не висміює і не відправляє додому, поводячись зі мною так, ніби я не хворий. Необхідні лікарі, які вірять у затяжний ковід" , - переконана Піа Чоудхарі.