Подвійне громадянство: різні країни, різні закони

Правляча партія "Слуга народу" не полишає спроб узаконити в Україні подвійне громадянство. Навесні після критики експертів та представників трудових мігрантів було відкладено розгляд відповідного законопроєкту президента Володимира Зеленського. Днями ж до Верховної Ради внесли альтернативний документ авторства трьох депутатів пропрезидентської партії - Олега Дунди, Олександра Аліксійчука та Дмитра Микиші.

Законопроєкт пропонує уможливити отримання українцями громдадянства інших держав без втрати українського, а також дозволити іноземцям набувати громадянство України, не відмовляючись від попереднього. Водночас людям із подвійним громадянством пропонують заборонити обіймати низку посад на держслужбі, в органах місцевого самоврядування та безпеки. Кандидати на ці посади повинні будуть письмово заявити про відсутність у них громадянства іншої держави.

Читайте також: Кулеба за подвійне громадянство, але не з Росією

Принциповою відмінністю нового законопроєкту від президентського є передбачені ним численні зміни до Виборчого кодексу України. Зокрема у разі наявності у громадянина України ще й громадянства "держави-агресора" пропонується заборонити цьому громадянинові реалізацію виборчих прав. У 2018 році в Україні державою-агресором офіційно було визнано Росію.

Неврегульоване питання

Чинне законодавство України подвійного громадянства не визнає. Закон передбачає автоматичну втрату українського паспорта в разі, якщо людина добровільно приймає громадянство іншої країни. Хоча на практиці ж чіткий механізм реалізації процедури позбавлення громадянства не прописаний і не працює. Як наслідок - багато українців і зараз мають паспорти інших країн. При цьому жодної юридичної відповідальності за наявність громадянства іншої держави український закон не передбачає. Просто держава розглядає будь-якого громадянина України як українця, незалежно від наявності в нього ще якихось громадянств.

Читайте також: Кіпр припинив видавати "золоті паспорти"

При цьому вийти з українського громадянства можна. Саме так роблять, приміром, ті, хто, вирішив отримати громадянство Німеччини. Від українців, а також громадян більшості країн світу цього вимагає німецький закон, а винятки можливі лише в поодиноких екстраординарних випадках. Спочатку претендент на німецьке громадянство має отримати в німецькому відомстві у справах іноземних громадян позитивне рішення щодо гарантії надання йому громадянства ФРН. На підставі цієї довідки розпочинається процедура виходу з українського громадянства. При виході з українського громадянства претендент зобов'язаний здати український паспорт в дипломатичне представництво своєї країни в Німеччині, зазначили DW в пресслужбі міської адміністрації Бонна.   

Громадянство назавжди

Але є і держави, вийти з громадянства яких неможливо. Наприклад, Іран. Згідно з цивільним кодексом цієї країни, відмовитися від іранського громадянства практично неможливо. І його отримання в багатьох випадках не залежить від волі людини: будь-хто, у кого батько - іранський громадянин, автоматично теж вважається громадянином цієї країни. І не важливо, де народилася і де проживає ця людина - в Ірані чи за його межами.

Окремим параграфом у кодексі прописані правила для жінок - їм відмовитися від громадянства Ірану ще важче, бо жінка повинна мати таке ж саме громадянство, як і її чоловік. І якщо іранець, який проживає в Німеччині, отримує громадянство ФРН, йому майже в усіх випадках залишають й іранське. За даними Федерального статистичного відомства ФРН, у 2019 році 3805 іранцок та іранців отримали німецьке громадянство, при цьому нікому з них не потрібно було здавати іранський паспорт.

Але Іран - далеко не єдина держава, яка перешкоджає виходу зі свого громадянства. Таких країн близько 40. Серед них і ті, від котрих подібного, здавалося б, очікувати не слід, наприклад, Аргентина. У 2019 році всі 190 громадян Аргентини, які отримали громадянство ФРН, також зберегли свої аргентинські паспорти. Серед інших держав, що відрізняються найсуворішими правилами щодо прийняття та відмови від громадянства, - Афганістан, Еритрея, Нігерія і Сирія.

Походження або місце народження

Загалом існують два базових принципи, що визначають право на отримання громадянства. У США, наприклад, діє територіальний принцип, відомий як Jus soli (лат. - "право землі"): всі діти, що народилися на території цієї держави, мають право на отримання американського громадянства. Іншого принципу дотримуються Німеччина й Китай. Обидві держави діють на основі Jus sanguinis (лат. - "право крові"), що враховує походження дитини: громадянство ФРН отримує не той, хто народився на території однієї з 16 федеральних земель, а той, у кого хоча б один з батьків має німецьке громадянство. Але у ФРН до того ж існує процедура натуралізації- іноземні громадяни можуть отримати німецьке підданство. Подвійне громадянство дозволене лише для окремих категорій людей. А ось у Китаї людині без китайського коріння вкрай важко було б отримати громадянство, та й подвійне громадянство в КНР законодавчо заборонено.

Європейський паспортний рай

З 2007 року Німеччина дозволяє громадянам ЄС, а також Швейцарії отримати німецьке громадянство та водночас зберегти колишнє. Більшість інших європейських держав узаконила подвійне європейське громадянство - або в повному обсязі, або з обмеженнями. Як випливає з перепису населення 2011 року, в Німеччині проживають майже 4,3 мільйона людей, що мають, крім німецького, ще одне громадянство. Такі цифри надають регіональні відділи з реєстрації громадян. Але багато людей не повідомляють про своє друге громадянство, тому ця статистика може бути неточною. Крім того, ситуація за десять років могла змінитися.

Вибір між двома громадянствами

До 2014 року діти батьків-іноземців, що народилися і виросли у ФРН, протягом п'яти років після досягнення повноліття повинні були вибрати або громадянство своїх батьків, або країни проживання. З кінця 2014 року молодим людям, які після досягнення 21-річного віку прожили в ФРН мінімум вісім років або впродовж шести років відвідували німецьку школу, скасували необхідність вибирати громадянство. Немає її тепер і для тих, хто закінчив у Німеччині школу або отримав професійну освіту. В усіх таких випадках дозволено збереження двох громадянств.

Ізраїльсько-палестинські особливості

Складні відносини між Ізраїлем і Палестинською національною автономією породили чимало специфічних особливостей, що стосуються громадянства. Одна з них торкається і Німеччини. Так, палестинцям, що отримали громадянство ФРН і одночасно перебувають  у палестинському реєстрі осіб або мають палестинське посвідчення особи, в'їзд до Ізраїлю заборонено. В'їзд на Західний берег річки Йордан є доступним для палестинців з німецьким громадянством лише через територію Йорданії. Тим часом всі інші громадяни ФРН можуть в'їжджати до Ізраїлю без віз.

У самому Ізраїлі діє ще одне незвичне правило, що стосується громадянства. У 1950 році, через два роки після створення ізраїльської держави, було прийнято рішення про те, що де б не жили євреї, всі вони мають право емігрувати до Ізраїлю і отримати ізраїльське громадянство. Цей закон і сьогодні дає можливість тим євреям, хто зазнає переслідувань, в якій би країні це не відбувалося, стати громадянином Ізраїлю і жити в безпеці. Останнім часом на тлі зростання кількості антисемітських інцидентів у Франції багато французьких євреїв скористалися такою можливістю.