Чому деякі західні гіганти ідуть з РФ тільки зараз?

Що спільного у таких різних компаній, як японська Toyota, фінська Nokian Tyres, німецька Continental, французькі TotalEnergies і Leroy Merlin, ірландська Smurfit Kappа, австрійська Swarovski? Усі вони протягом всього лише одного місяця, березня 2023 року, частково або повністю згорнули бізнес у Росії - або оголосили про майбутній продаж своїх активів у РФ.

До цього списку слід додати, по-перше, Volkswagen: на початку березня були повідомлення, що гігант з Німеччини знайшов покупця на свій автозавод у Калузі, проте угоду було зупинено рішенням нижньогородського суду про арешт майна концерну. По-друге, Henkel: німецький виробник побутової хімії ще в лютому прогнозував продаж своїх 11 (!) заводів у Росії до кінця першого кварталу 2023-го.

Читайте також: Німецька METRO поки не збирається йти з Росії - навіть через рік війни

Перша та друга хвилі: за рітейлерами пішли виробники

Все це дуже схоже на нову хвилю відходу західного бізнесу з російського ринку. Перша, найпотужніша хвиля була наприкінці лютого - на початку березня 2022 року - відразу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Тоді багато компаній насамперед "заморозили бізнес" - закрили торгові точки, зупинили виробництво та інвестиції, припинили експорт продукції до РФ. І стали вичікувати, спостерігаючи за розвитком подій.

Проте було і значне число фірм, які, діючи часто за принципом "кинути все і збитки списати", відразу почали готувати якнайшвидше остаточне прощання з російським ринком. Назвімо для прикладу британську ВР, американську McDonalds, німецькі Daimler Truck та Obi.

Читайте також: Кому війна, а кому Dolce Vita: Made in Ukraine для заможних росіян

У травні минулого року DW дійшла висновку, що йде друга хвиля відходу з Росії європейських фірм. Якщо в першій було особливо багато рітейлерів, роздрібних торговців, яким, образно кажучи, досить було позачиняти торгові точки, то через два місяці побільшало виробничих компаній, у яких в різних регіонах РФ були не орендовані магазини, а власні підприємства з дорогим устаткуванням, відмова яких вимагала підготовки.

Безперечною кульмінацією тієї хвилі стала домовленість французької компанії Renault з федеральною та московською владою про безкоштовну передачу їм двох автозаводів: "АвтоВАЗу" в Тольятті та "Рено Росія" в Москві. Інший приклад того ж періоду - британська Shell продала мережу своїх російських бензоколонок. У наступні місяці продовжували регулярно надходити повідомлення про те, що черговий західний інвестор продав свій бізнес у Росії або якось інакше його позбувся. Нерідко "покупцем" або "одержувачем" активів ставав місцевий менеджмент, який найчастіше не володів достатнім капіталом для придбання підприємств за адекватною ціною і тим більше для їхнього подальшого технологічного розвитку.

Новий удар по кластерам автопрому в Калузі та Санкт-Петербурзі

Про нову хвилю можна було говорити, мабуть, у жовтні, коли проєкт "Сахалін-1" остаточно залишив американський нафтогазовий гігант ExxonMobile, німецький автобудівник Mercedes-Benz продав завод у підмосковному Єсипові, американський Ford вийшов зі спільного підприємства в Єлабузі в Татарстані, а японський Nissan передав завод разом із дослідницьким центром у Санкт-Петербурзі державному інституту НАМІ - тому самому, який раніше отримав контрольний пакет акцій "АвтоВАЗу".

І ось тепер - ще одна хвиля відходу профільних інвесторів, і вона знову б'є, перш за все, по російському автопрому, і особливо по двох кластерах цієї галузі, що ще недавно успішно розвивалися: калузькому і петербурзькому. 5 березня французька TotalEnergies перестала бути власником заводу моторних олив у Калузькій області. 8 березня німецький виробник шин Continental повідомив, що переговори про продаж заводу в Калузі "перебувають у просунутій стадії" і залишилося отримати дозвіл регулятора.

Читайте також: Чиновник ЄС: Вплив санкцій на економіку РФ обмежений

14 березня цей регулятор, урядова держкомісія з контролю за іноземними інвестиціями, дозволила фінській Nokian Tyres продати "Татнафті" свій російський бізнес із виробництва шин, головним чином завод у Всеволожську в Ленінградській області, обмеживши обсяг угоди 286 мільйонами євро. 16 березня стало відомо, що в уряді РФ "опрацьовується" питання про передачу автозаводу японської Toyota в Санкт-Петербурзі держустанові НАМІ.

Ikea: швидке закриття магазинів, тривалий продаж заводів

Як бачимо, комусь із іноземних інвесторів вдається (їм дозволяють) хоч за якісь гроші продати свої активи в Росії, комусь доводиться просто віддавати власність, щоб отримати можливість піти юридично чисто, убезпечивши себе тим самим від претензій у майбутньому (і зберігши опцію колись у перспективі повернутися і, можливо, навіть щось собі повернути).

Тому головне питання, яке породжує нинішня, березнева хвиля відходу західних інвесторів з Росії: якою логікою керуються в Москві (низку рішень, судячи зі всього, ухвалює особисто Володимир Путін), видаючи компаніям з "недружніх країн" дозвіл на продаж активів? Інше питання, тісно пов'язане з першим: чому саме зараз, через рік після початку війни проти України, так різко зросла кількість значних угод? Це випадковий сплеск чи тренд?

Читайте також: Німецькі експерти: Росія перевела економіку на воєнні рейки

На користь версії про випадковий збіг свідчить той факт, що згадані тут угоди почали готуватися набагато раніше. Так, Toyota оголосила про остаточне рішення припинити виробництво автомобілів у Росії у вересні 2022 року, Nokian Tyres анонсувала відхід минулого літа, а в жовтні вже знайшла покупця в особі "Татнафти", TotalEnergies зупинила завод у Калузі ще наприкінці квітня, Henkel офіційно заявила своєму сайті про намір розлучитися з бізнесом у Росії в середині квітня.

Про те, що перемовини з російськими покупцями та підготовка угод із ними може розтягнутися на цілий рік, свідчить приклад шведської Ikea. Свої гіпермаркети компанія закрила ще на початку березня 2022-го під час першої хвилі, товари остаточно розпродала співробітникам на початку липня, але дозвіл уряду РФ на продаж трьох російських заводів отримала лише в середині лютого 2023 року, а банк "Ікано" перейшов до нового власника 1 березня. Тож остаточний вихід з РФ виробничих і фінансових підрозділів Ikea цілком можна розглядати як фактичний початок нинішньої, березневої хвилі.

Чому продаж деяких активів розтягнувся на рік?

Напрошується висновок, що ціла низка західних компаній, відкинувши принцип "кинути все і збитки списати", хотіла, незважаючи на війну в Україні, що триває, будь-що отримати хоч якісь гроші за свої активи в Росії. У цьому списку Ikea, Nokian Tyres, Henkel або менш відомий широкому загалу ірландський виробник паперової упаковки Smurfit Kappа. Компанія оголосила про вихід з російського ринку в квітні 2022 року, проте угода з продажу трьох заводів у Ленінградській області та одного в Москві відбулася лише 23 березня 2023-го.

Окрема історія - французька компанія Leroy Merlin, яка в березні минулого року, навпаки, заявила про продовження бізнесу в Росії, але тепер, 24 березня 2023 року, все-таки вирішила продати 107 своїх гіпермаркетів з товарами для будівництва, оздоблення будинків у 62-х містах РФ. Тут можна припустити, що в умовах падіння купівельної спроможності російського населення та логістичних труднощів, особливо з імпортом, вести справи в Росії стало просто невигідно. Водночас новий глава австрійського виробника ювелірних прикрас та аксесуарів Swarovski, швидше за все, з іміджевих міркувань розпорядився на початку березня остаточно залишити російський ринок, бізнес на якому заморожено рік тому, відразу після початку війни.

Читайте також: ЄС ухвалив 10-й пакет санкцій проти РФ: що в ньому

Наступне припущення, що напрошується: російські покупці довго тягли з реалізацією угод з західними фірмами, які висловили намір піти, розраховуючи збити ціну, а влада РФ зволікала зі схваленням таких угод в надії, що деякі іноземні інвестори все ж таки передумають йти. Однак найпізніше на початку 2023 року, з наближенням річниці нападу на Україну, стало остаточно зрозуміло, що війна затягується і що західні фірми в Росії не залишаться. Тому у Москві почали прискорено видавати дозволи, щоб нарешті хоч якось знову запустити заводи, що простоюють, або забезпечити подальшу роботу тих, що працюють, уже з новими власниками. І це породило відчуття березневої хвилі.

Дивна історія з відходом Volkswagen та позовом автозаводу ГАЗ

Однак у таку логіку не вписується дивна історія з Volkswagen. Завод VW в Калузі простоює з початку березня 2022-го, але німецький гігант не наслідував приклад Renault і Nissan, які безкоштовно передали російській державі свої активи (до цього, схоже, все іде і у випадку з Toyota), хоча з фінансової точки зору цілком "перетравив" би списання такого збитку.

Натомість концерн цілий рік вичікував (чого? закінчення війни?), поки 1 березня не оголосив, що веде переговори про продаж. 15 березня VW підтвердив бажання завершити їх "доволі швидко". Однак саме на той момент "Автозавод ГАЗ", розставання з яким минуло минулого літа, здавалося б, за згодою, раптом подав позов на колишнього німецького партнера до арбітражного суду Нижегородської області з вимогою відшкодувати йому близько 190 мільйонів євро. І 17 березня суд наклав арешт на активи Volkswagen та заборонив йому будь-які "реєстраційні дії".

Читайте також: Коментар: Путін програв газову війну проти Німеччини

Внаслідок цього на невизначений термін відкладається остаточний вихід з Калуги ключового, знакового іноземного інвестора, за яким туди прийшли Continental та інші постачальники автокомпонентів зі своїми технологіями та капіталом. Дуже важко повірити в те, що ГАЗ та його власник Олег Дерипаска не погодили такий несподіваний та резонансний позов із керівництвом Росії, причому на найвищому рівні.

Тобто у Москві хочуть затримати продаж заводу Volkswagen. Для чого? Щоб пошантажувати на прощання німців, що йдуть, і "здерти" з них більше мільйонів? Або щоб відтягнути вкрай неприємне зі внутрішньополітичного погляду зізнання? Зізнання у тому, що жодних великих китайських автовиробників-інвесторів, що очікувалися, навіть після візиту в Росію Сі Цзіньпіна, як і раніше, не видно, а тому на калузькому кластері російського автопрому після нинішньої, березневої хвилі відходу західних фірм, точно треба буде ставити хрест.