"Не бачили жодного, кого б не катували в російському полоні"
11 вересня 2023 р.
Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) днями оголосила список із трьох цьогорічних номінантів Премії імені Вацлава Гавела, яка вручається за видатні досягнення у сфері захисту прав людини. Серед кандидатів - відомий український правозахисник, засновник Української Гельсінської спілки з прав людини та директор Харківської правозахисної групи (ХПГ) Євген Захаров. У 2022 році він заснував коаліцію громадських організацій "Трибунал для Путіна", яка займається збором інформації про воєнні злочини РФ в Україні. Про те, як правозахисники та правоохоронці спільно працюють над розслідуванням воєнних злочинів, Євген Захаров розповів в інтерв'ю DW.
Deutsche Welle: Пане Захаров, розкажіть, будь ласка, як була створена коаліція "Трибунал для Путіна" і чим вона займається?
Євген Захаров: Щойно почалася війна, ми у Харківській правозахисній групі одразу зрозуміли, що необхідно документувати злочини, які вчиняються росіянами у дуже великій кількості. Оскільки якщо цього не робити, то факти злочинів, свідки будуть втрачені, і злочини неможливо буде розслідувати. А ці злочини не мають терміну давності. ХПГ буквально з перших днів березня 2022 року почала збирати інформацію про злочини в Харкові і Харківській області, заносити її до бази даних, яка була створена ще на попередній стадії війни і в яку ще тоді вже внесли доволі багато інформації. Ми показали наш підхід колегам-правозахисникам, і вони вирішили до нас приєднатися. 18 березня ми зустрілися і поділили між собою всі регіони України, де відбувалися бойові дії. 24 березня ми оголосили про створення ініціативи "Трибунал для Путіна", і відтоді вона працює, в ній об'єднано близько 30 організацій. У ХПГ два офіси: в Харкові і в Києві. Наразі у нашій базі даних задокументовано близько 53 тисячі злочинів, скоєних по всій території України.
Ваші експерти виїжджають для збору інформації на місця?
Так, після деокупації, коли з'являється можливість туди поїхати. Наприклад, у Харківській області у нас ледь не щодня виїжджають групи моніторів, юристів, останнім часом психологів. Вони їдуть у населені пункти, які дуже постраждали під час окупації, опитують людей, щоб зрозуміти, чим їм допомогти.
Наш підхід і мета роботи - комплексні. Це збір інформації, її запис для бази даних, допомога у розслідуванні злочинів правоохоронними органами - це і СБУ, і генпрокуратура, і нацполіція як на центральному, так і на обласному рівнях. Окрім правової допомоги потерпілим, ми надаємо психологічну підтримку. У нас відкриті центри психологічної допомоги у Києві, Харкові і Львові. Ми надаємо і грошову допомогу постраждалим. Її можуть отримати родини загиблих цивільних, поранені, родини тих, хто був викрадений з окупованої території і його (її) місце перебування невідоме, так само родини тих, хто був незаконно затриманий і перебуває зараз під вартою на окупованих територіях чи в Росії.
Ще одна категорія - ті, хто був підданий катуванням в російському полоні, але кому вдалося якимось чином звідти вирватися. Ми не бачили жодного, кого б не катували у російському полоні. Всі вони дуже постраждали, їм всім потрібна медична, психологічна, медична, соціальна, правова і грошова допомога. На превеликий жаль, держава не має можливості сьогодні допомогти цим людям, частково це роблять органи місцевого самоврядування, але й вони не мають достатньо ресурсів. А нам завдяки нашим донорам і тій активності, яку ми розвинули, все ж таки вдається охопити доволі багато людей.
Читайте також: Фотовиставка "Воєнні злочини Росії" приїхала до Берліна
Чи документуєте ви злочини, скоєні на тимчасово окупованих територіях?
Так, ми цим займаємося, намагаємося фіксувати злочини, які там відбуваються, за інформацією з відкритих джерел. Проте розслідувати злочини на окупованих територіях неможливо. Наприклад, ми не маємо доступу до Маріуполя, така ж історія з окупованими частинами Запорізької області - Токмак, Мелітополь, Бердянськ - там скоєно багато злочинів, але розслідувати їх ми не можемо. Потерпілі там бояться відкрито говорити, вони чекають на звільнення територій. Так само було і в Харківській області. Ми почали активно там працювати, починаючи від вересня минулого року, коли її окуповані території звільнили. Тоді з'ясувалося, що більше половини зниклих без вісти, зокрема насильницькі зникнення серед цивільного населення, припадає саме на Харківщину. Загалом у нас у базі даних таких зниклих безвісти понад 4 160, а лише в Харківській області - 2400 таких випадків.
З якими найбільшими труднощами ви стикаєтеся у своїй діяльності?
Головна проблема - брак людського ресурсу. Адже з такою навалою злочинів не впоралася б жодна правоохоронна система світу. Жодна. Злочинів дуже багато. В генпрокуратурі наразі зареєстровано понад 90 тисяч злочинів . У Харківській області на одного слідчого припадає понад 1500 злочинів. Взагалі на сьогодні в усьому, що стосується війни, ми союзники і з СБУ, з Нацполіцією і з Генпрокуратурою, ми розмовляємо однією мовою, і вони радо приймають допомогу таких організацій, як наша. Бо наші адвокати можуть працювати як слідчі і дуже допомагати в цьому: проводити слідчі дії, шукати свідків, потерпілих, зводити їх, проводити допити, впізнавання тіл, робити судово-медичні експертизи тих, хто був катований. Наші психологи в Харкові підготували понад 50 висновків спеціалістів про психологічний стан жертви катувань, які вже використовує прокуратура, слідчі, вони використовуватимуться у судах.
Читайте також: Виставка в Бабиному Яру: Бахмут - місто двох трагедій в історії
Росія провела так звані "вибори" на тимчасово окупованих українських територіях. Деякі місцеві жителі брали у них участь як виборці, а деякі - як "кандидати". Чи повинно, на вашу думку, така участь мати для них якісь наслідки після звільнення цих територій?
Це було голосування під дулами автоматів, і якщо людей пригнали і змусили голосувати, то карати людей за участь у цих "виборах" - неправильно. Ті, хто організовували ці вибори, ті, хто балотувався у так звану "владу" цих квазіутворень, тобто, хто пішов фактично на співпрацю з ворогом, - це вже інша справа. На окупованих територіях панує справжній терор, і відмовитися простій людині від чогось подібного просто неможливо. Бо часто ціна такої відмови - життя. Я вже згадував, що лише в Харківській області було викрадено понад 2400 чоловік і ще 600 були затримані просто так. На Харківщині виявили 27 катівень, де таких людей катували за те, що вони від чогось відмовилися. Політика, яка проводиться на окупованих територіях, спрямована на те, щоб у людей і думки не було суперечити у чомусь росіянам.
Тому, гадаю, у всьому, що стосуватиметься звинувачень у колабораціонізмі під час цих "виборів", треба бути більш обережними. Сьогодні за колабораціонізм людей засуджують на терміни значно більші, ніж ті, які дають вбивцям. Якщо росіяни наказали чоловіку бути головою сільради, але все, що він робив, це роздавав гуманітарку людям, дбав про те, щоб селянам було чим топити взимку, допомагав нужденним родинам з продуктами, а не агітував за Росію і не допомагав росіянам, то я не думаю, що за це його варто притягувати до відповідальності. Наш закон про колабораціонізм дуже розмитий, його треба змінювати і це, слава Богу, збираються зробити.
Останнім часом в Україні активізувалася дискусія щодо проведення президентських і парламентських виборів, які мали б відбутися у 2024 році. Конституція забороняє проведення виборів в умовах воєнного стану. Водночас від деяких іноземних партнерів ми чуємо заяви про те, що вибори проводити треба. Президент Зеленський заявив, що бачить у цьому лише три проблеми: проведення голосування на окупованих територіях, серед військових на фронті та українців, які виїхали за кодон. На вашу думку, яке вирішення має проблема виборів 2024?
Це справді дуже складне запитання. Є багато аргументів на користь проведення виборів. Адже склад нинішнього парламенту не відповідає тій реальності, яка є в країні, що веде війну. Частина партій, які мали свої фракції, взагалі заборонені. Депутатів значно менше, ніж мало б бути, ще ніколи український парламент не був таким малочисленим. Та й взагалі владу необхідно регулярно змінювати.
З іншого боку, ці труднощі, про які сказав президент, також існують. Тому вибори буде важко провести. Хіба що за кордоном можна організувати голосування для громадян України, які виїхали. В окопах - складно, але все-таки можна. На окупованих територіях - я собі не уявляю, як це можна зробити. Тому вибори будуть неповноцінні апріорі. Окрім того, є ще одна перешкода. На мою думку, якщо конституція забороняє проводити вибори в умовах воєнного стану, то цього робити не можна. Або ж спочатку треба міняти конституцію, а потім проводити вибори, а цього не можна робити під час війни. Виходить замкнене коло. Але ігнорувати конституцію і ухвалювати такі політичні рішення - це неправильно. Я цього абсолютно певен. У нас в країні є тенденція ухвалювати політичні рішення, які порушують конституцію і норми права. Але це погана тенденція, і вона врешті-решт працюватиме проти держави і проти тих, хто це зробив. У цьому у мене немає жодних сумніві. Тож було б добре, якби керівництво нашої держави це також усвідомило.