Росія чи ЄС? Грузія перед виборами - на роздоріжжі

Грузії загрожує диктатура: 26 жовтня в країні мають відбутися парламентські вибори, які можуть покласти край її прагненням стати членом Європейського Союзу. Вже сьогодні переговори між Тбілісі та Брюсселем фактично заморожені, попри те, що формально Грузія з кінця минулого року є кандидатом на вступ в ЄС.

Брюссель призупинив процес зближення після того, як у травні 2024 року влада Грузії, попри масові протести, ухвалила закон про "іноземних агентів" (офіційна назва - "Про прозорість іноземного впливу"), який зобов'язує організації, що отримують щонайменше 20 відсотків грошей з-за кордону, реєструватися в органах влади. Опозиція в Грузії називає його - частково через обурення, частково глузуючи - "російським законом", оскільки він багато у чому повторює аналогічне дискримінаційне законодавство в Росії.

"Грузинська мрія" виправдовує найгірші побоювання критиків

У розпал передвиборної кампанії правляча партія "Грузинська мрія" почала виступати з дедалі різкішими заявами, обіцяючи своїм політичним опонентам "Нюрнберзький процес". Конкретно йдеться про заборону основних опозиційних партій - не лише "Єдиного національного руху" колишнього президента країни Міхеіла Саакашвілі, а й "усіх її сателітів", а також позбавлення мандатів депутатів від цих партій, уточнив прем'єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе. "Не можна, щоб представники злочинної партії користувалися статусом членів парламенту Грузії", - заявив Кобахідзе наприкінці серпня.

Крім того, він та інші партійні функціонери "Грузинської мрії" вже кілька тижнів натякають на певну "партію глобальної війни" всередині Грузії, яка нібито хоче втягнути Грузію у конфлікт із Росією. Оглядачі розцінюють це як підготовку до розриву із Заходом та остаточну відмову від перспективи вступу Грузії в ЄС та НАТО.

Читайте також: Закон про "іноагентів" - лише початок? ПАРЄ турбує Грузія

Опозиція у Грузії об'єднується

Грузинська опозиція - це п'ять партійних об'єднань, які тією чи іншою мірою представляють ліберальні, консервативні чи соціал-демократичні погляди. Попри всі ідеологічні відмінності та внутрішні протиріччя, об'єднує їх проєвропейський курс і чітка позиція проти політики керівництва Росії на чолі з Володимиром Путіним. У нещодавній спільній заяві опозиційні партії зобов'язалися у цій передвиборній кампанії відкласти убік свої розбіжності та спільно виступити проти автократичного, антиєвропейського курсу "Грузинської мрії". Об'єднання політичних сил має сенс, оскільки вибори пройдуть за партійними списками та пропорційною системою з прохідним бар'єром у п'ять відсотків.

Чому Грузія змінила вектор свого шляху?

Відповідальний за зміну зовнішньополітичного курсу Грузії - мільярдер Бідзіна Іванішвілі, який набув статків у Росії. У 2012 році він заснував "Грузинську мрію" і сам був прем'єр-міністром Грузії понад рік. Наприкінці 2013-го Іванішвілі відійшов на задній план, залишаючись сірим кардиналом. Тепер він знову особисто веде виборчу кампанію своєї партії і на мітингах на підтримку "Грузинської мрії" проповідує антизахідний курс: "Насильницькі спроби нав'язати псевдоліберальні цінності ззовні незабаром остаточно припиняться", - заявив він нещодавно.

Для іноземних журналістів він недоступний, як і його партійні соратники, які наслідують його приклад. Керівник великого держпідприємства в Грузії, який підтримує "Грузинську мрію", на умовах анонімності запевнив DW, що антиєвропейські заяви партії у передвиборній кампанії - це "чистісінька риторика", а Грузія, мовляв, й далі йтиме проєвропейським курсом. Партія, за словами анонімного співрозмовника, лише прагне збалансувати відносини з Росією, але не більше. На передвиборних плакатах "Грузинської мрії" дійсно зображений прапор ЄС, а виборча кампанія до парламенту проходить під гаслом: "З миром, гідністю та процвітанням - в Європу".

Читайте також: Бідзіна Іванішвілі: хто цей олігарх, що розвертає Грузію у бік Росії

Чи симулює правляча партія прагнення зблизитися з ЄС?

Загравання з Європою - це і є справжнісінький прийом, вважає Шота Утіашвілі з грузинського Фонду стратегічних досліджень імені Олександра Ронделі. "Треба спантеличити опозиційно налаштованих виборців. Якщо обидві сторони за ЄС, то навіщо тоді голосувати за опозицію?" - пояснює Утіашвілі. Правляча партія, на його переконання, домагається того, щоб парламентське голосування не мало вигляду вибору між ЄС та Росією, а, скоріше, - вибору між війною та миром.

Могутній північний сусід - Росія - домінував на Кавказі протягом століть: за царів і згодом, у радянські роки. У 2008 році Москва розв'язала п'ятиденну війну проти Грузії і відтоді перетворила міжнародно визнані грузинські території - Абхазію та Південну Осетію - на російські військові бази, які визнає як незалежні держави. Втрата цих територій є травмою для більшості грузинів: у 2020 році під час репрезентативного опитування фонду Carnegie Europe 78 відсотків респондентів заявили, що повернення цих регіонів є важливішим, ніж вступ Грузії в ЄС та НАТО. Лише 13 відсотків вважали інакше, надаючи пріоритет євроатлантичній інтеграції, а не відновленню територіальної цілісності.

Чи стане Тбілісі "другим Мінськом"?

Якщо сьогодні запитати в Тбілісі про те, що може стати найгіршим результатом виборів, можна отримати різні відповіді, але західні дипломати та оглядачі переконані, якщо правляча "Грузинська мрія" отримає дві третини голосів, це відкриє їй шлях до легального встановлення диктатури. У громадянському суспільстві дедалі частіше говорять про "другий Мінськ", описуючи страхи, що уряд після виборів може розпочати політичні репресії, як правитель у Мінську Олександр Лукашенко.

Зростання рівня насильства, особливо у разі спірного результату виборів, здається багатьом цілком реальним. "Найгірший сценарій - це якщо "Грузинська мрія" сфальсифікує результати виборів, що спричинить протести серед молоді, особливо студентів, які не дозволять себе залякати. Це може призвести до заворушень", - аналізує Нодар Хархіладзе, засновник аналітичного центру Georgian Analytical Center. Найгірший сценарій уже передбачений самим Бідзіною Іванішвілі, каже Джордж Мелашвілі з інституту Europe Georgia. Це "повне знищення опозиції, зміцнення авторитарної влади в однопартійній державі", пояснює він і висловлює побоювання, що після виборів напруженість на вулицях може перерости у насильство.

Наприкінці серпня Сергій Наришкін, довірена особа Путіна та голова російської Служби зовнішньої розвідки (СЗР), побічно пригрозив втручанням Росії, якщо проросійська "Грузинська мрія" не виграє вибори. Коментуючи публікацію СЗР про "ворожу діяльність не лише західних спецслужб, а й державних органів, як -от Держдеп США" в Грузії, Наришкін заявив, що його відомство хоче таким чином "зробити свій внесок у запобігання спробам проведення "кольорової революції" в Грузії".

Однак у Тбілісі ці погрози мало хто сприймає всерйоз - на загальну думку, це лише дим без полум'я. "Російські військові бази в Абхазії та Південній Осетії порожні, як і казарми на (російському) Північному Кавказі", - пояснює Шота Утіашвілі з Фонду Ронделі. Росія наразі не має воєнної потужності для втручання в Грузію через війну проти України та бойові дії в Курській області, переконаний Утіашвілі. У передвиборні дні в Тбілісі ця думка видається єдиним позитивним моментом з усього того, що може очікувати країну найближчими тижнями. 26 жовтня змінить Грузію.

Крістіан Тріппе, керівник відділу Східної Європи та російської редакції Deutsche Welle