Російські війська оточують Вугледар: що відбувається в місті
25 вересня 2024 р.За останні чотири дні російська армія змогла стрімко наблизитися до оточення Вугледара - колись 15-тисячного шахтарського містечка на південному заході Донеччини. Як повідомила низка воєнних аналітиків 24-25 вересня, бої між ЗСУ та окупаційними військами РФ велись вже на його східних околицях. Втім, авіаційні та артилерійські обстріли на той час зруйнували вже не тільки околиці, а й майже весь населений пункт.
Вугледар - місто беруть у кільце
Генеральний штаб Збройних сил України від початку тижня повідомляє про важкі бої із застосуванням авіації на цій ділянці фронту. Втім, російській армії і досі не вдалось увійти у місто, стверджував у середу, 25 вересня, Вадим Філашкін, начальник Донецької обласної військової адміністрації. "На підступах до Вугледара наші захисники спалили величезну кількість ворожої техніки. Окремі російські ДРГ намагаються прориватися, але воїни ЗСУ знищують ці групи", - зазначив він в ефірі національного телемарафону.
Однак воєнні аналітики та дослідники відкритих даних оцінюють ситуацію більш похмуро. Так, американський Інститут вивчення війни (ISW) у своєму звіті за 24 вересня зазначав: армія РФ бере Вугледар у кільце, атакуючи з селища Водяного на півночі та з Пречистівки на південому заході. Посилаючись на російські джерела, аналітики ISW припускають, що російські війська тримають під вогневим контролем дорогу Вугледар-Богоявленка - останній маршрут постачання до міста.
І все ж таки, шанси для української оборони є. "Армії РФ може бути важко прорватися через населений пункт, який українські війська укріплювали більше двох років", - зазначають у ISW, - Якщо росіяни не візьмуть його відносно швидко, на маневреність військ на флангах Вугледара може вплинути початок осінніх дощів, що значно ускладнить просування".
Читайте також: "Не вистачає людей". Чи втримають Покровськ новобранці ЗСУ?
Бригада без ротації
Вугледар виконує роль південно-західного форпосту Донецького фронту, відколи в березні 2022 року армія РФ, наступаючи на Маріуполь, стрімко захопила Волноваху. Майже зрівнявши цей райцентр із землею, російські військові використовували його як плацдарм для обстрілів Вугледара, а в серпні-вересні 2022 року здійснили першу спробу масштабного штурму. Друга відбулася вже на початку 2023 року - її досі називають найбільшою танковою битвою російсько-української війни.
Обидва наступи успішно відбила 72-га окрема механізована бригада (72-а ОМБр), дві тисячі бійців якої тримають оборону міста і нині. Втім, зараз підрозділ виснажений і навряд чи витримає тривалі бої, зазначають українські воєнні аналітики та волонтери, які протягом останнього тижня виступали із закликом відвести підрозділ з позицій.
"Тримати до останнього - означає ставити руїни вище за ціну наших військових, що є неприпустимим", - пишуть OSINT-аналітики проєкту Deep State під опублікованими відео нескінчених обстрілів Вугледара, зроблених аеророзвідниками 72-ї ОМБр.
В середу бригада, ймовірно, почала відступ з позицій, припускає, посилаючись на власні джерела, штатний воєнний аналітик американського журналу Forbes Девід Екс. У пресслужбі підрозділу відмовились говорити з DW про стан справ на вугледарському фронті, пояснивши це "складною ситуацією".
Виснаження 72-ї ОМБр і її можлива ротація обговорювались у Генеральному штабі ЗСУ ще в влітку, стверджує аналітик проєкту Deep State Руслан Микула. "У серпні ця ротація почалась, але через те, що інформація про неї виплила, ротацію забракували і вирішили 72-гу посилити додатковими підрозділами. Суттєво це не допомогло", - розповів він в середу в ефірі Суспільного.
Навряд чи допомогло обороні Вугледара і раптове звільнення командира бригади Івана Вінніка. 20 вересня у розпал російського наступу оперативне командування "Північ" повідомило про переведення 39-річного полковника "на вищу посаду". Віннік не знайшов часу відповісти на запитання DW про оборону міста.
Плацдарм на висоті
Збудований у 1960-ті Вугледар досить довго лишався невеликим шахтарським селищем і лише 1991 року отримав статус міста обласного значення. Втім, його вугільна слава лишалась у довоєнному минулому - минулого тижня російські війська захопили і підірвали найбільшу шахту імені Сургая.
Нині в місті лишилось 107 мешканців, які відмовляються покидати місто попри відсутність води та електрики, розповідає начальник військової адміністрації Донеччини Вадим Філашкін. "В місті облаштований "пункт незламності" - там є вода і продукти нетривалого зберігання. У двох школах в підвалах живуть люди", - додає начальник міської адміністрації Сергій Новіков.
Щодо стратегічної ролі Вугледара у російсько-українській війні існують протилежні думки. З одного боку, місто є свого роду кутом, де сходяться східний та південний фронти. Однак після втрати міста цю ж роль може виконувати Богоявленка на півночі, зазначає Девід Екс з журналу Forbes.
Раніше командування ЗСУ неодноразово називало Вугледар плацдармом для ймовірного контрнаступу на Волноваху і далі у Приазов'я. Тактичних переваг місту надає його високе розташування - близько 180-200 метрів над рівнем моря, що дозволяло тримати під артилерійським контролем населенні пункти на півдні і сході. Але для армії РФ ця перевага не так очевидна зазначають у ISW - адже в разі наступу на захід чи північ військам доведеться долати десятки кілометрів відкритою місцевістю.
Втім, захопивши Вугледар, росіяни виведуть з-під зони українських обстрілів важливу ділянку Донецької залізниці. Неподалік Волновахи та має єдине єднання з коліями Південної залізниці, які через Запорізьку та Херсонську області тягнуться у Крим. Відновивши цей залізничний вузол, зруйнований ще 2016 року, РФ зможе поновити залізничне сполучення із Кримом, що зупинилось після пошкодження Керченського моста, зазначають у ISW.