Сексуальні домагання

«У нашому ансамблі я співаю і танцюю, - каже Нуріа з Finsi Mosaik Ensemble. - Для мене танець - це прояв свободи, а коли жінкам не можна танцювати, це означає, що країна не є вільною. Якщо жінки не є вільними, то немає ніякої демократії». Для неї танець - це символ, ідеться про свободу в усіх формах.

«Яка користь від революції, якщо я не можу танцювати?», - запитує феміністка Емма Ґольдманн. Цим виразом вона описує ситуацію багатьох жінок у Північній Африці та на Близькому Сході, чиї будні навіть після «арабської весни» наповнені насильством та сексуальними домаганнями. Цими словами вона сформулювала гасло ініціативи «Фонд для жінок у Середземномор'ї», в рамках якої жінки-митці організовують святкові вечори, аби збирати гроші, спрямовані на проекти для емансипації жінок у середземноморському регіоні.

Не мовчати, а давати відсіч!

«Жінки брали активну участь у революції, часто вони боролися на передовій за справедливіше суспільство», - каже Кароліне Сакіна Брак де ла Пер'єр, одна з засновниць фонду. Але тепер, за її словами, фундаменталістські або консервативні рухи ставлять під питання навіть ті права, які вони вже мали. Жителька Алжиру пережила громадянську війну в своїй країні в 90-х роках минулого століття. Вона знає, що волі та завзятості недостатньо, аби з цим боротися. «Ці консервативні сили мають силу-силенну грошей. Тому ми заснували наш феміністський фонд».

Підприємства, приватні спонсори, фонди, а також ООН належать до переліку донорів. Фонд уже підтримав 47 жіночих проектів у регіоні на загальну суму сто тисяч євро. В Іспанії жінки-мігранти одержують допомогу у випадках домашнього насильства, у Франції були акції проти примусового заміжжя. Жительок Тунісу за допомогою відео-кліпу закликали йти на вибори, єгипетським чоловікам в іншому кліпі чітко пояснювали, що сексуальні домагання - ганьба.

Карта злочинів

У Єгипті за допомогою фонду заснували мережу «Harass Map» проти сексуальних домагань. Це була ідея чотирьох молодих єгиптянок, яких, очевидно, дістали домагання, від яких жінки потерпають на вулицях і в автобусах. «Їх щипають за сідниці, тупо оглядають, ображають», - нарікає журналістка Саміа Аллалу з фонду для жінок Середземномор'я. «Harras Map» - це концепція проти цього.

В інтернеті створено своєрідну карту домагань. Щоразу, коли щось таке трапляється, жінки можуть за допомогою SMS повідомити про місце інциденту або вид домагань. «Так ми могли встановити, в якій місцевості ситуація найгірша», - розповідає Аллалу. З певних кварталів Каїру за день надходить до сотні коротких текстових повідомлень про домагання.

Діалог із зловмисником

Сексуальні злочини в Єгипті досі залишаються табу, жінки не наважуються повідомляти про це правоохоронцям. За допомогою карти, яка постійно оновлюється в інтернеті за адресою harassmap.org, мережа намагається закликати відповідні відомства до дій. «З цими даними жінки пішли до комісаріату й змогли сказати поліції, що її низька статистика не відповідає дійсності, що вони мають іншу», - каже Аллалу.

Але, як правило, поліція дуже мало робить, аби краще захищати жінок. Тому до вказаних місць ідуть добровольці, патрулюють там, проводять розмови з чоловіками та юнаками, намагаються переконати їх, що їхня поведінка - це ганьба, що вони мусять її змінити. Жінки, які хочуть подати заяву, одержують безкоштовну допомогу від юристів і психологів. Цю концепцію вже перейняли неурядові організації в Туреччині. Поступово ініціатива набуває популярності й за межами середземноморського регіону: в Індії, Афганістані та Індонезії.