Соцвиплати у Німеччині: тиск на біженців з України зростає?

19-21 червня у Потсдамі проходить чергова зустріч голів МВС німецьких земель, де можуть порушити, зокрема, й питання допомоги українським біженцям. Дискусії про це у Німеччині тривають вже кілька тижнів на високому політичному рівні.

З ініціативою урізати соцвиплати біженцям з України днями виступив міністр внутрішніх справ Баварії Йоахім Геррманн (Joachim Herrmann) від опозиційної партії Християнсько-соціальний союз (ХСС). "Кілька десятків тисяч чоловіків, які підлягають обов'язковій військовій службі в Україні, отримують тут, у Німеччині, Bürgergeld ("гроші для громадян"), - сказав він в інтерв'ю RND. - Німецьке населення ставиться до цього з дедалі меншим розумінням".

До нього приєднався й колега-очільник МВС Бранденбургу Міхаель Штюбґен (Michael Stübgen). "Говорити про надання максимальної підтримки Україні і водночас субсидувати військовозобов'язаних українців-дезертирів, - це важко поєднується", - зазначив політик, який зараз очолює конференцію міністрів внутрішніх справ німецьких земель. Він додав, що рішення про негайні виплати допомоги із безробіття українцям, так званих Bürgergeld, від початку було "помилковим".

Переглянути підходи до соцвиплат закликали не лише в опозиції - невдовзі до цих голосів приєднався і представник політсили, яка входить до урядової коаліції - генсек Вільної демократичної партії (ВДП) Біжан Джир-Сарай (Bijan Djir-Sarai). Він сказав, що "новоприбулі біженці з України в майбутньому більше не повинні отримувати "гроші для громадян", що має стати додатковим стимулом для пошуку роботи. "Ми маємо брак робочої сили - приміром, у ресторанній сфері, на будівництві, у медичній сфері. Ми не повинні більше фінансувати безробіття за гроші платників податків", - сказав він у розмові з таблоїдом Bild.

Водночас інші партнери по коаліції - Зелені та соціал-демократи - такі заклики надалі відкидають. Експерт з питань ринку праці фракції СДПН у Бундестазі Мартін Роземанн (Martin Rosemann) назвав "хибним" твердження про те, що така допомога заважає працевлаштуванню українців. 

Читайте також: У Німеччині дедалі гучніше закликають урізати соціальну допомогу українським біженцям

Що каже статистика і про які суми йдеться?

За даними на березень 2024 року, у Німеччині проживало близько 1,3 мільйона осіб з українським громадянством, більшість із яких становлять біженці - переважно це жінки та діти.

Згідно з даними Федерального агентства зайнятості, на які посилається портал t-online, 730 тисяч - громадяни України працездатного віку від 15 до 65 років. З них 185 тисяч вже працевлаштовані і сплачують податки та соціальні внески. 47 тисяч мають так звану "mini job" - отримують не більше 400 євро. Ще 387 тисяч осіб проходять навчання, курс інтеграції або хворіють, тож не можуть працювати.

У підсумку, за цією статистикою, станом на травень 2024 року 198 тисяч українців були зареєстровані як шукачі роботи та мали право на отримання Bürgergeld у сумі 563 євро замість 354 євро, які стандартно отримують інші біженці.

Міністр фінансів ФРН Крістіан Лінднер (Christian Lindner) зазначав, що у 2024 році соцвиплати для українців обійдуться Німеччині у 5,5-6 мільярдів євро.

На відміну від біженців з інших країн, українці отримують не виплати для біженців, а саме Bürgergeld, включно з допомогою на житло та дітей. Фактично вони мають такі ж права та обов'язки, як і німецькі шукачі роботи. У 2022 році німецька влада таке рішення пов'язувала з надіями на швидке працевлаштування українців, які не особливо виправдалися.

Саме цей підхід і пропонують змінити деякі критики, мовляв, на часі прикрити таке "поле чудес" і підштовхнути українців активніше шукати джерело заробітку.

Читайте також: Уряд Німеччини не позбавлятиме біженців з України Bürgergeld

А що на практиці?

37-річний українець Олександр (ім'я змінено. - Ред.), який близько року прожив на кошти Bürgergeld у Берліні, у розмові з DW каже, що розуміє такі настрої серед критиків. Водночас для Олександра ця допомога була життєво необхідною у важкий період життя. "Потрапивши сюди, я був повністю психологічно загубленим. Потім ми пішли до Центру зайнятості, отримали виплати і підтримку від них. У моєму випадку все пройшло досить гладко", - розповідає він.

Згадані 563 євро на місяць допомогли Олександрові, який займається музикою і звукорежисурою, знайти мовні курси та отримати консультації із працевлаштування. Сьогодні він більше не потребує цих виплат. Якби ж Олександр отримував допомогу в статусі біженця, а не Bürgergeld, то міг би розраховувати на згадані вже 354 євро та лишився б без підтримки Центру зайнятості.

Історія Олександра не унікальна, зазначила у коментарі DW науковиця нюрнберзького Інституту вивчення ринку праці та зайнятості (IAB) Ксенія Гацкова. "Вони дуже прагнуть інтегруватися у ринок праці - понад 90 відсотків біженців з України хочуть у Німеччині працювати. А як люди мають фінансувати себе в той період, коли вони ще не вивчили мову, не отримали підтвердження кваліфікації та ще не знайшли роботу?" - запитує вона.

Аргументи "за" і "проти"

Восени 2023 року дослідження Фонду Фрідріха Еберта показало, що інтеграція українських біженців на ринку праці ФРН відстає від інших країн ЄС: тоді, як на той момент лише 18 відсотків українських біженців знайшли роботу в Німеччині, у Польщі, Чехії та Данії цей показник вже становив дві третини й більше. За останніми даними, рівень трудової зайнятості українців у ФРН нині становить 26,5 відсотка, включно з тими, хто зайнятий неповний робочий день або на так званих мініроботах (Minijobs).

Головний аргумент критиків після оприлюднення цих даних - "гроші з неба" у ФРН відбивають мотивацію шукати роботу, тоді як у інших країнах ЄС українці таких розкошів не мають, отримують на руки менше, тож і шукають роботу активніше. Водночас автор цього аналізу для Фонду Еберта Дітріх Тренгардт (Dietrich Thränhardt) ці твердження відкидає.

Науковець з університету Мюнстера Тренгардт, на якого посилається t-online, пояснює, що відносно низькі показники зайнятості українських біженців у ФРН пов'язані із високими бар'єрами для виходу на місцевий ринок праці.

Наприклад, у багатьох інших країнах підтвердити кваліфікацію набагато легше, ніж у Німеччині. А ще він вважає контрпродуктивними вимоги щодо вивчення мови для початку роботи. У тій же Данії, яку часто ставлять за приклад, українці опановують мову вже в процесі роботи, і це хороший досвід, вказує вчений.

Оцінку професора Тренгардта поділяє й Анна Белікова з координаційної ради Берліна з міграції. "Люди працелюбні, хочуть виходити на роботу і хочуть працювати кваліфіковано. Це і була причина, чому вони приїхали в Німеччину, а не в Данію, Нідерланди чи Польщу, з якими Німеччину часто порівнюють, впадаючи часто у гріх узагальнення, не розбираючись у деталях", - каже вона й наголошує, що на працевлаштування, вивчення мови чи навіть на опанування нового фаху потрібен час.

"Як довго підтримувати цих людей"?

Саме фактор часу зараз стає центральним у дискусії щодо державної підтримки. Олександр у розмові з DW зауважив, що кількарічна підтримка новоприбулих - інвестиція в робочу силу, яка згодом окупиться поверненням податків працевлаштованих. "Інше питання - як довго підтримувати цих людей? Як на мене, це один, два, три роки - максимум", - каже він.

Поки ж в уряді ФРН роблять ставку на ініціативу "Job-Turbo" з метою швидшої трудової інтеграції українських біженців. До того ж дослідження, проведене IAB, демонструє, що в цілому українці мають хороші шанси знайти роботу у ФРН. Втім, згідно з цим же аналізом, очікувати повної або майже повної зайнятості від українських біженців - далеко від реальності: згідно з моделюванням, рівень працевлаштування серед українських біженців буде на рівні 45 відсотків після  п'яти років перебування у Німеччині і 55 відсотків - після 10 років.