"Там усе розбито": життя поруч із Курською областю

На подвір'ї Сергія чисто й охайно, пасуться кури та качки. Разом із господарем, гостей зустрічають собака Герда й кіт Барон. Усі мешканці обійстя - переселенці з села Студенок на самому кордоні з Росією в Сумській області. Узимку 2024 року обстріли прикордоння почастішали, і Сергій з родиною вирішили виїжджати разом з усім господарством. Протягом кількох місяців вивозили сільськогосподарську техніку, домашніх тварин і худобу, меблі й речі. Довелося лишити п'ять гектарів землі й власноруч збудований будинок.

"КАБами розбили пів села"

Родина Сергія виїхала відносно недалеко - до села Чернеча Слобода, що теж на Сумщині, за 50 кілометрів до російського кордону. У цьому селі родичі Сергія запропонували тимчасово пожити у хаті, що стояла порожня. "Тут не чути, що стріляють. Літають "шахеди", але тут набагато тихіше", - каже Сергієва теща Тетяна, яка раніше жила за 50 метрів від кордону з РФ. 

Батьки Сергія лишилися в Студенку, тож чоловік тепер навідується до них на вихідних, щоразу помічаючи дедалі більші руйнування в рідному селі. Із серпня 2024 року, коли почалася Курська операція ЗСУ і Сумська область перетворилася на прифронтову, мінометних обстрілів стало менше, але російські військові почали бити керованими авіабомбами, каже Сергій: "У нас за пів дня розбили КАБами пів села". 

Леонід Білик, голова Дубов'язівської територіальної громади, до якої входить нова домівка Сергія, бачить результати інтенсивніших обстрілів за кількістю шукачів притулку: "Хоч раніше прикордоння й обстрілювали мінометами, але охочих переїхати до нас було дуже мало. А з серпня, коли почали КАБами обстрілювати, багато людей телефонують, цікавляться, шукають житло". Громада пропонує людям придбати вільні будинки або орендувати житло, сплачуючи лише комунальні послуги.

Евакуація у Сумській області

"Обстріли тут майже щодня, і вони безсистемні. Прильоти хаотичні. (Російські війська. - Ред.) просто кошмарять населення", - так поліцейський Ігор Борко описує ситуацію на прикордонні Сумщини. Ігор - член спецпідрозділу "Білий янгол", який займається евакуацією цивільного населення з прифронтових регіонів. DW спілкується з екіпажем "янголів" дорогою до містечка Ворожба менш ніж за 10 кілометрів від кордону, звідки поліцейські мають вивезти дитину. 

У більш як сотні сіл і містечок Сумської області оголошена обов'язкова евакуація, у Ворожбі, як і ще у 90 населених пунктах, - примусова евакуація дітей. Поліцейські наголошують: це не означає, що малечу силоміць відбирають у батьків, але їх можуть через суд притягнути до відповідальності у разі відмови виїжджати разом з дитиною.

Водночас місцеві не охоче залишають домівки. "У нас була родина - мати і четверо чи п'ятеро дітей. Вони відмовлялися виїжджати, поки в їхню хату не прилетіло. А потім самі телефонують: "Вивезіть нас, будь ласка!" - розповідає поліцейська Альона Ставицька, одна з "Білих янголів". 

Як евакуюють дітей з прикордоння Сумщини

Поліцейські, які ще два місяці тому переймали досвід евакуації у колег у Покровську та Кураховому, тепер застосовують його на рідній Сумщині. Їхній автомобіль з броньованою капсулою оснащений РЕБ. Екіпаж постійно поглядає на небо - чи немає ворожих FPV-дронів. На початку жовтня під час евакуації на авто "янголів" безпілотник скинув боєприпас - тоді поліцейські відбулися контузіями.

У Ворожбі екіпаж швидко розвантажується біля будинку, де забирає 15-річну Настю. Поліцейські одягають дитину в легкий бронежилет і каску. Дівчину супроводжують фахівчині із соціальної роботи Ворожбянської міської ради, які пояснюють, що опікуються родиною Насті, яка перебуває "у складних життєвих обставинах". 

Настя поїде в санаторій на Івано-Франківщині. У Ворожбі залишаються мама дівчини Ірина і 18-річний брат Сашко. Ірина плаче, прощаючись із донькою. Соцпрацівниці марно заспокоюють жінку, запевняючи, що Насті буде краще в санаторії і що вона їде не назавжди. Водночас скільки дівчина пробуде на заході України, напевно невідомо, бо це залежить від безпекової ситуації на Сумщині.

Суми під обстрілами "шахедів" і КАБів

За даними начальника Сумської ОВА Володимира Артюха, з небезпечних районів області вже евакуювалися 39 тисяч людей, серед них сім тисяч дітей. Як зазначив Артюх у розмові з DW, більшість із тих, хто виїжджає, залишаються проживати в межах області. Водночас начальник ОВА визнає, що ситуація в області "напружена": "У 2024 році кількість обстрілів зросла втричі. Ворог частіше застосовує авіаційні боєприпаси, FPV-дрони, ракети". Під час інтерв'ю з начальником ОВА у Сумах DW чує кулеметні черги мобільних вогневих груп, які збивають "шахеди". До обласного центру також почали діставати керовані авіабомби.

З першого погляду у Сумах вирує життя, але на жвавих вулицях помітні сліди від прильотів. "Суми потроху роз'їжджаються, - констатує водій автобуса В'ячеслав, який займається перевезеннями до столиці, - до Києва їдуть більше пасажирів, назад - менше". 

Клінічна лікарня святого Пантелеймона, кілька корпусів якої суттєво пошкодили удари "шахедів" 28 вересня, теж відчула відтік персоналу. Унаслідок "прильотів" по медичному закладу загинули 10 людей, серед них двоє медиків. Після цього троє працівників виїхали за межі області, визнає директор лікарні Володимир Поцелуєв, тоді як більшість "тримається". 

Ірина Чечнева, завідувачка відділення кардіології, розповідає, що медсестра відділення, яка була на чергуванні в момент удару по лікарні, отримала контузію й психологічну травму: "Боїться повертатися на роботу. Тільки згадує - одразу сльози". Сама Ірина визнає, що їй теж лячно працювати в напіврозбитій будівлі, але вона не має наміру виїжджати: "Я люблю це місто, район, лікарню. Якщо лишиться сама земля, тоді я виїду". 

Удари по енергетиці на Сумщині

Водночас життя в області ускладнюється перебоями з електрикою. У той час у решті регіонів України аварійні відключення не застосовувалися, на Сумщині це не рідкість. За даними "Сумиобленерго", від початку повномасштабного вторгнення в області обстрілами пошкоджено півтори тисячі енергооб'єктів, 80 об'єктів стали цілями російських ударів лише протягом жовтня 2024 року.

Проблеми з електрикою призводять до регулярних перебоїв з водопостачанням та опаленням. Унаслідок обстрілу 28 жовтня Суми на кілька днів залишилися без опалення, бо через відсутність електроенергії зупинилися котельні. У Шостці та Шосткинській громаді на півночі області не змогли розпочати опалювальний сезон через руйнування котелень. Станом на середину листопада в місті встановлюють генератори й котельні на дровах та біопаливі. 

Найчастіше цілями російських обстрілів стають невеликі підстанції відносно недалеко від кордону, адже їх найскладніше захистити. На одному з таких об'єктів, де побувала DW, дві керовані авіабомби зруйнували трансформатори і практично все обладнання. Трансформатори були захищені бетонними плитами на випадок артилерійських обстрілів, але не від потужніших снарядів. "Від прямого влучання бомби або ракети такий захист не спрацює, - пояснює майстер дільниці "Сумиобленерго" Сергій Циганчук. - Одна з бомб влучила якраз у цей захист, зруйнувала його, і ще й бетонними осколками посікло обладнання".

Що відбувається в Курській області

На прикордонні DW також зустрічається з екіпажем бойової машини піхоти М2 Bradley, який щойно повернувся на відпочинок після боїв у сусідній Курській області. 20-річний командир екіпажу з позивним "Кач" каже, що йому "приємно працювати" на російській території. "Усе, що відбувається на їхній землі, залишається у них", - пояснює "Кач", росіянин за походженням. 

Хлопець народився у Санкт-Петербурзі, а коли йому було 10 років, батьки переїхали в Україну. Після початку повномасштабного вторгнення "Кач" підписав контракт із ЗСУ. Відтоді брав участь у контрнаступі в Запорізькій області у 2023 році, нещодавно - у боях під Покровськом на Донеччині.

За словами "Кача", війна на Курщині відрізняється постійним тиском піхоти противника і ще більшим засиллям FPV-дронів. Від безпілотників, каже військовий, захищає "мангал" - сітка над його БМП - і надійна броня Bradley, яка одного разу витримала удари семи FPV за один бойовий виїзд. Попри втому й складну ситуацію по всій лінії фронту, "Кач" категорично проти будь-яких мирних перемовин з Росією. На запитання про наступ росіян у Курській області й перекидання солдатів з Північної Кореї хлопець знизує плечима: "Якщо йдуть на нас - будемо відбиватися".

Підсумки трьох місяців Курської операції

Підбиваючи підсумки трьох місяців Курської операції ЗСУ, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що вона була превентивною, оскільки з травня 2024 року українська розвідка знала про підготовку росіянами наступу на Сумщину. Станом на 5 листопада 2024 року, на Курському напрямку росіяни втратили більше 20 тисяч осіб вбитими та пораненими й понад тисячу одиниць техніки, відзвітували в Генштабі. "Зараз Росія прагне, щоб українські війська вийшли із цієї території (на Курщині. - Ред.)", - зазначив Сирський.

"Було очікувано, що ворог збільшить кількість обстрілів Сумщини", - каже начальник Сумської ОВА Володимир Артюх. Він відзначає, що на деяких ділянках прикордоння зменшилися обстріли артилерією, тоді як на область стало летіти більше ракет, КАБів і "шахедів". Водночас Артюх переконаний, що операція на Курщині була необхідним ударом на випередження.

Тим часом переселенець із прикордоння Сергій і його родина не планують повертатися в рідне село Студенок на кордоні з Росією. "Там просто нічого не буде. Там все розбито: немає людей, школи, роботи. Сенсу повертатися немає", - по-дорослому розмірковує Сергієва донька - 11-класниця Катерина. На новому місці дівчина пішла до школи й планує далі вчитися на стоматолога в Сумах.

Сергій влаштувався на роботу на місцеву ферму, його дружина Наталя - продавчинею в магазині. "Складно, там дитинство минуло, -  згадує рідне село Сергій. - Але будемо звикати. Добре, що робота є, сумувати ніколи. На роботі я відволікаюся, і все нормально". Родина планує назбирати грошей на власний будинок у Чернечій Слободі й розбудовувати тут господарство - не набагато, але все ж далі від російського кордону.