Урядова криза у Франції: світла в кінці тунелю поки не видно

Слідом за Німеччиною - першою економікою ЄС - урядова криза охопила другу - Францію. У середу, 4 грудня, парламент Франції висловив недовіру уряду прем'єр-міністра Мішеля Барньє, відправивши його більшістю голосів у відставку. Це стало першим подібним актом в історії Франції за більш ніж 60 років. Наступного дня прем'єр формально подав прохання про відставку президенту Франції Еммануелю Макрону і тепер очолює уряд лише як виконувач обов'язків.

Та попри історичний характер подій у Парижі багато аналітиків вважають, що швидкий кінець уряду Барн'є був запрограмований від самого початку, адже він не мав власної більшості у Національних зборах. На дострокових парламентських виборах улітку переміг блок "Новий народний фронт" із соціалістів, Зелених, комуністів та інших лівих сил, утім, він не здобув абсолютної більшості. Тож президент Макрон вирішив призначити головою уряду консервативного політика, чия партія посіла на виборах аж четверте місце. Для просування законів Барньє залежав від підтримки з боку лівих або ж правопопулістського "Національного зібрання" на чолі з Марін Ле Пен.

І ось і ті, і інші спільними зусиллями відправили уряд у відставку - непересічний факт спірної співпраці, на який оглядачі у Франції звертають окрему увагу.

Камінь спотикання - державний борг у 110 відсотків ВВП

Приводом для голосування про недовіру до уряду став проєкт бюджету Франції на 2025 рік. Барньє прагнув зменшити дефіцит бюджету з 6,1 до 5,0 відсотка ВВП - за рахунок скорочення видатків та підвищення податків. Аби уникнути вотуму недовіри з боку опозиції, він пішов на чимало поступок, зокрема, правим популістам на чолі з Ле Пен, зазначає експерт із Франції в Німецькому товаристві міжнародної політики (DGAP) Якоб Росс у розмові з телеканалом ZDF. "Барньє, очевидно, сподівався, що "Національне об'єднання" дасть йому час до нового року, дасть йому свій проєкт бюджету. Очевидно, це не спрацювало", - каже він.

Перед голосуванням Барньє спробував востаннє переконати депутатів, пояснюючи свою головну мету - зменшити боргове навантаження на країну, адже Франція мусить щорічно сплачувати близько 60 мільярдів євро лише за відсотками. За підсумками 2024 року розмір держборгу Франції сягне 110 відсотків ВВП. Ці 60 мільярдів - це кошти, яких бракує, приміром, в оборонному секторі, сказав Барньє, назвавши це тягарем на плечах французів як сьогодні, так і в майбутньому. Натомість Ле Пен назвала нинішню ситуацію з державними витратами парадоксом, бо, мовляв, незрозуміло, чому державний борг зростає, а соціальний захист для бідних громадян та пенсіонерів послаблюється.

Марні сподівання на виважений бюджет за президентства Макрона

При цьому те, що французька держава тримається на плаву за рахунок високих боргів, не є чимось незвичним. З 1974 року, коли президентом країни був Валері Жискар д'Естен, у Франції не було бездефіцитних бюджетів. На початку першого терміну президента Макрона в 2017 році на фінансових ринках було сподівання, що він наведе лад у фінансовій політиці країни, але цього не сталося, зазначає швейцарський експерт із інвестицій з інституту Independent Credit View Рене Ерманн в інтерв'ю Neue Zürcher Zeitung (NZZ). Але за останні роки збільшення держборгу, за словами експерта, лише пришвидшувалося. Після краху уряду Барньє Франція опинилася "на початку боргової спіралі", каже експерт.

Політична криза у Франції - другій за розміром економіці в Єврозоні після Німеччини - може мати наслідки й для спільної валюти Євросоюзу. За оцінками Артура Юруса з німецько-французького банку Oddo BHF, економіка Франції наприкінці року може  опинитися в рецесії, а це, своєю чергою, послабить економічне зростання у всій Єврозоні, цитує експерта NZZ.

Спекуляції навколо імені нового прем'єра Франції

Вихід із патової політичної ситуації у Франції може виявитися непростим. Усі погляди зараз спрямовані на президента Макрона, який повинен призначити нового прем'єра. Закон не зобов'язує його затверджувати кандидатуру в парламенті, а отже, новому прем'єру так само доведеться шукати ситуативної підтримки різних політичних сил для просування тих чи інших законів. "У парламенті буде така ж сама ситуація, як і до цього, тільки з іншою головою посередині. У політиці це мало що змінить", - каже експерт з державного права з університету Сорбонна в Парижі Поль Кассья у розмові з німецьким телеканалом ARD. А тому новому прем'єру так само загрожує вотум недовіри, якщо йому не вдасться домовитися з представниками різних політичних таборів, приміром, щодо нового бюджету.

У ЗМІ можна зустріти цілу низку імен потенційних наступників Барньє. Серед них і експрезидент-соціаліст Франсуа Олланд, і експрем'єр Бернар Казньов, і міністр оборони Себастьян Лекорню, і очільник прихильної до Макрона партії "Демократичний рух" Франсуа Байру. Дехто навіть припускає, що Макрон може вдруге поспіль призначити прем'єром відправленого у відставку Барньє.

Нові парламентські вибори у Франції - не раніше літа 2025

Допомогти вийти з політичної кризи Франції могли б нові парламентські вибори, але закон передбачає найбільш ранню можливість повторного розпуску парламенту лише через рік після початку роботи чинного. Це означає, що виборів до літа 2025 року бути не може. Інша теоретична можливість - відставка президента, наступні вибори якого заплановані аж на 2027 рік. За даними соцопитувань, 64 відсотки французів виступають за відставку президента, цитує інформагенція AFP. Сам Макрон неодноразово відкидав таку можливість.

Примусити президента піти у відставку, згідно з французьким законодавством, неможливо. Серед політичних опонентів Макрона прямо до його відставки закликають лише ліві популісти. Вони навіть ініціювали процедуру імпічменту президента, яка, втім, вважається безперспективною. Щодо Ле Пен, то вона відверто не закликала президента до відставки, але регулярно натякає йому на це.

Нинішня урядова криза може негативно позначитися на обсягах допомоги, яку Франція надає Україні. Принаймні, на цьому наголошував нинішній міністр оборони Франції Себастьєн Лекорню. "Значна частина підтримки України - це передача старого обладнання французької армії, яке потім замінюється новим", - сказав Лекорну в інтерв'ю газеті Le Parisien, яке цитує інформагенція Reuters. "Якщо ми сповільнимо замовлення нового обладнання, то це призведе до уповільнення поставок для України", - додав Лекорню.