Хто у виграші після втрати Україною вугілля з Донбасу 

Гострий дефіцит вугілля, який виник на складах теплоелектростанцій наприкінці зими, нагадав українцям про болісні наслідки втрати Україною контролю над частиною Донецької і Луганської областей. Більшість українських ТЕС традиційно працюють на антрациті, а всі без винятку шахти, які видобувають антрацит, залишилися на територіях, які контролюють самопроголошені “ЛНР” і “ДНР”. З огляду на це кілька років тому з ініціативи уряду Володимира Гройсмана ТЕС державної компанії "Центренерго" з антрациту були переведені на газове вугілля, яке у достатній кількості видобувається на підконтрольній території. Це робилося, "аби не купувати вугілля у країни-агресора". 

Утім, за нинішньої влади табу на поставки з Росії для державної "Центренерго" вже немає. Згідно з даними української митниці, доступними у базі ImportGenius, "Центренерго" у листопаді 2020 року почало купувати вугілля з Кузбасу. Зокрема, у грудні вугілля марки ТОМШ у компанії "Сибирский антрацит" купувалося по 60 доларів за тонну. Це на 15 доларів дешевше, ніж ціни, які виставили у січні для "Центренерго" українські постачальники, що входять до холдингу ДТЕК Ріната Ахметова. 

Відродження по російський бік кордону 

Українські приватні ТЕС здебільшого від антрациту ніколи не відмовлялися і продовжують активно закуповувати його у Росії. Зокрема, такі компанії як "Євро-Реконструкція" і "Донбасенерго" 2020 року купували по 65 доларів за тонну антрацит у "Шахтоуправління Обухівське" у Ростовській області, яке входить до ДТЕК Ріната Ахметова, а також по 60 доларів вугілля різних марок у компанії "Шахтоуправління Садкінське". Ця російська компанія після багаторічного занепаду активно розвивається, відколи Україна втратила контроль над частиною Донбасу. 

"Садкінське" з 2019 року різко наростило експорт до України. За останні два роки компанія поставила до України понад 1,6 мільйона тонн вугілля - як енергетичного для ТЕС, так і більш дорогого вугілля для металургії. Доходи компанії за 2019 рік зросли на 40 відсотків. Компанія завдяки крупному кредиту від російського державного банку ВТБ кілька років тому відкрила нову збагачувальну фабрику, а наступного року готується відкрити нову шахту "Садкінська Східна", яка стане однією з найбільших у Росії. "Шахтоуправління Садкінське" належить російському промисловцю Андрію Філатову, який за сумісництвом очолює російську федерацію шахів. На цій посаді Філатов втілює спільні проєкти з людьми з близького оточення Володимира Путіна. 

Український антрацит - до Росії за безцінь 

Шахти по український бік кордону - на території, яка перебуває під контролем "ДНР" і "ЛНР" - можуть лише мріяти про такий розвиток. Вугілля вони вимушені продавати лише до Росії, ринок якої перенасичений вугіллям нижчої собівартості. Цією ситуацією користуються російські держкомпанії, які закуповують антрацит з окупованої частини Донбасу вдвічі дешевше, ніж ціна, за якою Україна купує паливо у Росії. Зокрема, електростанції "дочки" державного "Газпрому" - компанії "ОГК-2" - купують український антрацит з "ДНР/ЛНР" у середньому по 30 доларів, свідчать проаналізовані DW дані російської митниці.  

По 33 долари вугілля з окупованого Донбасу купує, наприклад, також одна з компаній, яка входить у відання міністерства будівництва Ростовської області. А до "дружньої" до сепаратистів з "ДНР/ЛНР" Абхазії вугілля постачається ще дешевше - по 27 доларів за тонну. "Ці ціни у рази нижчі за собівартість вугілля з Донбасу. Вони не включають у себе жодних інвестиційних витрат. Це все може закінчитися лише екологічною катастрофою. Таке враження, що йдеться лише про те, щоб вичавити з Донбасу по максимуму, перш ніж повернути його під контроль Києва", - зазначив у розмові з DW експерт Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Транзитом через Росію?

Середня вартість вугілля, яке ввозиться з непідконтрольних Києву районів Донецької і Луганської областей до Росії, за даними російської митниці, які проаналізувала DW, становила у 2019-2020 роках близько 43 доларів за тонну. Чи лишається це вугілля в Росії, чи йде транзитом за кордон, невідомо. Утім, з низки шахт у "ДНР/ЛНР", зокрема, з відібраної бойовиками у холдингу ДТЕК шахти "Комсомолець Донбасу" або шахти "Донросвугілля" у Торезі, вугілля постачається до порту Новоросійська.

Починаючи з 2019 року, вантажоотримувачами близько 120 тисяч тонн вугілля з непідконтрольних українському уряду територій, згідно з даними російської митниці, були транспортно-експедиторські компанії, що є операторами перевалочних баз у цьому порту. У тому числі, щонайменше 70 тисяч тонн отримали з "ДНР/ЛНР" на свої портові бази компанії "Новоморснаб" і "Карго", через які вугілля, за даними митних декларацій, експортує морем трейдерська компанія з Гонконгу Vartech Enterprise Limited.

"Вугілля підвозиться з різних шахт Росії і перемішується з вугіллям з шахт українського Донбасу безпосередньо на вугільному терміналі у порту. У сертифікатах походження вказується Російська Федерація", - каже у розмові з DW Вадим Черниш, колишній міністр України з питань тимчасово окупованих територій, а сьогодні керівник Центру безпекових досліджень “СЕНСС”. Під час роботи в уряді Черниш докладно аналізував зібрані міністерством дані про операції з вугіллям з непідконтрольних територій, зокрема у російських портах.

Утім, беззаперечних доказів, що Vartech Enterprise Limited вивозить через Новоросійськ на експорт саме вугілля з "ДНР/ЛНР", а не якесь інше вугілля, немає. У компанії Vartech Enterprise Limited не відповіли на письмово скеровані запитання DW про її бенефіціарів, а також про походження продукції, яку купує і перепродає компанія. Її директором і засновником, за даними гонконзького реєстру компаній, є британець і громадянин ПАР, на яких загалом оформлені тисячі "фірм-одноденок". Лише за останні два роки Vartech експортувала з Росії антрациту на суму понад 250 мільйонів доларів за середньою ціною у 81 долар за тонну.