Як бути українцям, які вже пробули в ЄС 90 днів без візи?

Українці ще з 2017 року за наявності біометричного закордонного паспорта можуть подорожувати до ЄС без віз. Щоправда, це правило загалом діє лише для короткострокових поїздок із метою відвідування друзів та родичів або ж туризму. Якщо людина планувала переїхати до однієї з країн ЄС на довший період, приміром, для навчання чи роботи, то їй зазвичай потрібно було подавати заяву до посольства цієї країни в Україні та отримувати спеціальну візу.

Скільки можна перебувати в Німеччині без посвідки на проживання?

У Німеччині, наприклад, це правило було тимчасово скасовано після вторгнення Росії в Україну 24 лютого. Утікачам від війни дозволили подавати заяви на отримання гуманітарного захисту безпосередньо на території ФРН, оминаючи посольство. Згідно з чинним законодавством, такі умови поки що діють лише до 31 серпня, зазначається на сайті Федеральної служби з питань міграції та біженців (BAMF). Таким чином, будь-який українець, що залишив країну через війну, перебуває у Німеччині легально до цієї дати.

Читайте також: Українським біженцям у Німеччині підвищать соціальну допомогу

Для того, аби перебувати в країні легально і після цього терміну, українці повинні подати заяву до міграційної служби за місцем тимчасового перебування на отримання гуманітарного захисту. Таку норму в німецькому законодавстві запровадили після ухвалення відповідної директиви на рівні всього ЄС. Всі інші країни Євросоюзу також імплементували рішення в своє національне законодавство.

Головне - подати заявку

Дозвіл на перебування в Німеччині з метою гуманітарного захисту дається українцям, зазвичай, автоматично. Утім, подача заявки, що супроводжується взяттям у людини відбитків пальців, фото та підпису, є обов'язковою. Якщо українські втікачі від війни не зроблять цього до 31 серпня, їхнє перебування в Німеччині вважатиметься нелегальним. При цьому важливий сам факт подачі заявки, а не видача дозволу. Якщо до 31 серпня заявку ще не розглянуто, людина все одно перебуває в Німеччині легально - до рішення відповідної міграційної служби, зазначає сайт BAMF.

Окремі правила діють для тих, хто не має при собі біометричного паспорта. Через війну в Україні такі особи так само мають право, в межах винятку, в'їжджати до ЄС без додаткових дозволів. Утім, приміром, у Німеччині, для подальшого посвідчення своєї особи вони мають звернутися до міграційної служби за місцем тимчасового проживання. Там їм мають видати тимчасову посвідку особи, йдеться на сайті Уповноваженої уряду ФРН з питань міграції, біженців та інтеграції.

Правила для Шенгену не змінюються

Незалежно від наявності посвідки на проживання в одній із країн ЄС, українці можуть залишати країну і перебувати в державах Шенгенської зони до 90 днів на кожні 180 днів. Тобто від дня перетину кордону необхідно відрахувати 180 днів назад і подивитися, чи були ви в ЄС понад 90 днів за цей період без наявності посвідки на проживання в тій чи іншій країні. Якщо цей термін перевищено, ви не маєте права перебувати в Шенгенській зоні без відповідного дозволу. За наявності посвідки на проживання, приміром, у Німеччині, перебування в цій країні до цих 90 днів не зараховується. Однак воно продовжує діяти в інших країнах ЄС, навіть якщо ви живете в Німеччині довгостроково.

У Федеральній службі з міграції та біженців зазначають, що кожен українець може переїхати до іншої країни ЄС, аби отримати там такий самий гуманітарний захист. У цьому випадку необхідно обов'язково знятися з реєстрації в Німеччині та подати відповідну заявку в новій країні Євросоюзу.

Для роботи і соцдопомоги необхідна реєстрація

Усі ці правила стосуються виключно права перебування та пересування територією ЄС та Шенгенської зони. Якщо ж людина хоче працювати чи потребує допомоги, приміром, у вигляді житла, коштів на існування та медичних послуг, то в Німеччині вона обов'язково повинна зареєструватися за місцем тимчасового проживання та подати відповідну заявку на отримання гуманітарного захисту. Без подачі заявки компетентні органи країни не уповноважені надавати українцям відповідну допомогу, а роботодавці не мають права приймати їх на роботу. Звертатися за допомогою потрібно за місцем реєстрації. Конкретна процедура може відрізнятися, залежно від громади, де проживає людина. Єдиної для всієї країни чи окремих федеральних земель процедури не існує.