Женевські конвенції. Застарілий інструмент права?

Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) описує Женевські конвенції 1949 року та  Додаткові протоколи до них як "одне з найважливіших досягнень людства минулого століття". Конвенції встановлюють обмеження на ведення війни та захищають цивільних осіб, медиків і працівників гуманітарних організацій під час воєн, а також поранених, хворих і військовополонених.

Однак Організація Об'єднаних Націй у 2023 році зафіксувала понад 33 443 смерті серед цивільного населення внаслідок збройних конфліктів, що на 72% більше порівняно з 2022 роком.

На тлі атаки 7 жовтня терористичної організації ХАМАС на Ізраїль, військової відповіді Ізраїлю в Cекторі Гази, війни в Судані та війни Росії проти України, генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш заявив, що "дотримання міжнародного гуманітарного права та прав людини часто відсутнє" та схарактеризував стан захисту цивільного населення як "надзвичайно похмурий".

"Ми стали свідками безпрецедентних нападів на медичних працівників, лікарні та цивільних осіб, що є порушенням Женевських конвенцій, при цьому порушники не відчувають особливого сорому", - зазначив Ендрю Клапем, професор міжнародного права Женевського інституту міжнародних відносин та колишній член Комісії ООН з прав людини в Південному Судані.

Клапем розглядає 75-ту річницю Женевських конвенцій як "критичний момент" для міжнародного гуманітарного права, коли держави мають вирішити, чи притягувати порушників Конвенцій до відповідальності за воєнні злочини. Це включає в себе обов'язок держав-членів затримувати або передавати осіб, на яких видано ордер на арешт Міжнародним кримінальним судом (МКС).

МКС почав функціонувати в 2002 році для притягнення воєнних злочинців до відповідальності. Багато країн, таких як США, Росія та Ізраїль, не визнають юрисдикцію суду.

"МКС видав ордери на арешт росіян, і зараз існують запити на ордери в контексті конфлікту між Ізраїлем та Палестиною в Газі. Як серйозно Західні держави сприйматимуть ці дії, покаже, наскільки вагомими залишаються Женевські конвенції", - сказав Клапем в інтерв'ю DW.

Рашмін Сагу, директорка програми міжнародного права у британському аналітичному центрі Chatham House та колишня радниця Британського Червоного Хреста, вважає, що 75-та річниця - це своєчасне нагадування державам про необхідність забезпечення порядку всередині своїх збройних сил і заохочення своїх союзників до аналогічних дій.

"Новини, які ми бачимо на екранах, жахливі. Але ми не повинні забувати, що ці конвенції були узгоджені універсально, вони ґрунтуються на загальнолюдських цінностях і принципах, які можуть надати юридичну та моральну силу у випадках порушень. Якби їх зараз не існувало, я підозрюю, що були б заклики їх створити, що було б складним завданням у нинішніх геополітичних умовах", - зазначає Сагу.

"На мою думку, ми маємо бути дуже обережними в цій дискусії, адже Женевські конвенції виявилися напрочуд стійкими та гнучкими, щоб адаптуватися до сучасних умов і нових технологій, які ми бачимо, включаючи кіберпростір. Однак реалізація та дотримання правил залишаються серйозними викликами, " - наполягає спікерка.

Що таке Женевські конвенції?

Швейцарський підприємець Анрі Дюнан ініціював міжнародні переговори, що призвели до ухвалення 1864 року Конвенції про поліпшення долі поранених у час війни, яка, в свою чергу, лягла в основу першої Женевською конвенції у 1949 році.

Народжений у Женеві, Дюнан став свідком кривавих наслідків битви при Сольферіно на півночі Італії, де загинули та були поранені десятки тисяч людей. Події розвивались під час Австро-італо-французької війни 1859 року. Стурбований долею поранених солдатів, Дюнан закликав до створення національних товариств допомоги військовим медичним службам, а згодом заснував Міжнародний комітет допомоги пораненим, нині відомий як МКЧХ. 

Комітет переконав уряди ухвалити Конвенцію про поліпшення долі поранених у час війни, яка зобов'язала армії надавати допомогу пораненим солдатам незалежно від їхньої належності та запровадила емблему червоного хреста на білому тлі як знак медичних служб.

Жахи Другої світової війни призвели до укладення чотирьох договорів Женевських конвенцій у 1949 році після тривалих переговорів і значних політичних маневрів між делегатами 64 держав, залучених до процесу.

Що передбачають Женевські конвенції?

Женевські конвенції та їхні Додаткові протоколи є основою міжнародного гуманітарного права та прагнуть досягти балансу між військовою необхідністю і принципом гуманності.

"Це міжнародні договори, які визнають можливість ведення воєн, але встановлюють важливі правила для регулювання поведінки під час збройних конфліктів і обмеження жорстокості війни", - пояснює Сагу.

Перша конвенція захищає поранених і хворих солдатів та цивільний підтримуючий персонал, гарантує гуманне поводження, медичну допомогу та захист від насильства, включно з тортурами та вбивствами. Вона також визначає нейтральність медичного персоналу та закладів в конфлікті, і визнає Червоний Хрест і Червоний Півмісяць як видимі знаки захисту.

Друга конвенція захищає поранених та хворих військовослужбовців, включно з тими, хто зазнав корабельної катастрофи. Третя конвенція встановлює конкретні правила поводження з військовополоненими, а четверта захищає цивільне населення під час війни, особливо тих, хто перебуває в полоні або на окупованих територіях.

Конвенції 1949 року були ратифіковані всіма державами світу, що робить міжнародне гуманітарне право універсальним. Деякі порушення Конвенцій можуть бути розслідувані та притягнуті до відповідальності будь-якою державою або, в окремих випадках, міжнародним судом.

Яке значення Женевських конвенцій сьогодні?

Міжнародне гуманітарне право стикається з великою кількістю викликів: це військові формування, які не належать до конкретних держав, новітні технології залучені у бойових діях (такі як автономні системи озброєння та штучний інтелект), а також нові сфери ведення війни в космосі. Найочевиднішою з них є, напевне, проблема дотримання норм і правил гуманітарного права.

Масові страждання та кількість жертв сучасних конфліктів не означають, що правила не є цінними або що люди чи навіть держави не звертають на них уваги, вважає Рашмін Сагу. "Забезпечення дотримання правил завжди було викликом, це реальність, і разом із цим важливою є реалізація правил державами, і це те, на чому державам слід зосередитися, особливо в мирний час", - зазначила вона в інтерв'ю DW. "Дуже важко впроваджувати ці правила під час війни, тому підготовка має відбуватися задовго до початку конфлікту," - додає Сагу.

Для Ендрю Клапема єдиним способом забезпечити повагу до Женевських конвенцій є притягнення до відповідальності тих, хто порушує ці правила, і урядів, що сприяють іншим державам у їх порушенні, за воєнні злочини. "Ми починаємо бачити деякі рішення в окремих державах, які говорять: 'Ми більше не можемо експортувати зброю до тієї чи іншої країни - очевидно, це стосується Ізраїлю зараз, - тому що це сприятиме порушенню або спричинить порушення Женевських конвенцій, що є порушенням як національного, так і міжнародного права'", - зазначив він.

"Я б сказав, що зараз слід звернути увагу на переслідування за воєнні злочини та експорт зброї - це два способи, якими можна забезпечити повагу до Женевських конвенцій,"- підсумував Клапем.