Напад на Ізраїль: "Злочин проти людяності"

Незадовго до телефонної розмови Лізі Дорон змушена була багато годин ховатися в захищеному приміщенні своєї квартири в Тель-Авіві. Сигналу тривоги більше немає, але відлуння ракет досі чути, розповіла ізраїльська письменниця телефоном кореспондентові DW. Пройшло вже кілька днів після масштабної атаки на Ізраїль, здійсненої палестинським радикальним рухом ХАМАС. У Німеччині та більшості країн Заходу він визнаний терористичним.

"Люди з ХАМАС, які це зробили, подібні до нацистів, бойовиків "Ісламської держави" (ІД) та всіх інших екстремістів, - каже Лізі Дорон. - Я оплакую всіх, хто загинув. Але, незважаючи на катастрофу, ми повинні пам'ятати про душу: залишатися Людиною - це означає не кричати про помсту, а думати про те, ким ми хочемо бути в майбутньому". У своїх книгах ізраїльська письменниця розповідає про біль людей з обох сторін конфлікту: і ізраїльтяни, і палестинці десятиліттями страждають від бойових дій. Лізі Дорон називає себе борцем за мир і сподівається на примирення.

70-річна жінка виросла в Ізраїлі, служила в армії і на власному досвіді знає про війну Судного дня, яка розгорнулася 50 років тому - у жовтні 1973 року - між коаліцією арабських країн та Ізраїлем.

"У моєму дитинстві були обіцянки, що це (Ізраїль. - Ред.) безпечне місце для євреїв", - згадує вона. Але, за її відчуттями, виявилось, що це не так.

Письменниця говорить про те, що Ізраїль уже багато років намагається подолати наявні проблеми та знайти рішення. "Але останніми роками ми, схоже, збилися зі шляху", - вважає Лізі Дорон. Вона засуджує те, що ізраїльський уряд надав стільки влади та впливу правим та ультраортодоксальним силам. "Вони довели нас до того, що навіть армія втратила колишню силу. Це ятрить мені душу", - каже письменниця.

Ізраїль - розділене суспільство

Військові в Ізраїлі так міцно інтегровані у суспільство, як, мабуть, ніде у світі. Більшість жінок і чоловіків віком від 18 років і старше зобов'язані проходити військову службу, щоб у разі потреби захищати свою країну, оточену вороже налаштованими силами. Цього року тисячі резервістів відмовилися від добровільної військової служби на знак протесту проти запланованої урядом спірної судової реформи.

Розкол серед ізраїльського населення торкнувся і військових. Протягом кількох місяців сотні тисяч людей виходили на вулиці на протести проти реформи, яка, зокрема, передбачає, що парламент Ізраїлю може скасовувати рішення Верховного суду щодо основних прав і свобод. Критики зазначають, що в цьому випадку верховенство закону може опинитися під загрозою.

Письменниця Лізі Дорон вже багато років стикається з негативним ставленням до себе через свою критичну позицію до уряду, і особливо після того, як вона взяла інтерв'ю для своєї книги "Солодка окупація" ("Sweet Occupation", 2017 р.) у колишніх палестинських бойовиків, щоб зрозуміти мотиви їхньої ненависті до Ізраїлю.

Читайте також:Судова реформа в Ізраїлі: чи виправдані побоювання її критиків? 

"Як і будь-який інший народ"

"У Біблії можна прочитати, що ми були обраним народом. На цьому засновані наші традиції, це основа єврейської ідентичності, - каже Лізі Дорон. - Але ми такі ж, як і будь-який інший народ, ми не сильніші, ми зробили багато помилок, ми були недостатньо відкриті для наших сусідів". Ізраїль має припинити вважати себе чимось особливим через релігію, вважає вона. "У нас є традиції, у нас є історія, але ми маємо бачити й інших, ми повинні виявляти співчуття до слабших. Ми боремося один з одним на одній землі, не знаходячи компромісу, і це жахливо для обох сторін", - каже письменниця.

До травмуючих обставин багаторічного конфлікту звертається у своїх творах і письменник Ішай Сарід (Yishai Sarid). "Загроза війни, застосування насильства, страх: це центральна частина нашої психології, нашої особистості та національної душі, - каже він DW. - Це темна хмара, яка весь час висить над нами".

Коли на початку року Сарід отримав літературну премію Леві Ешколя, яка названа на честь колишнього прем'єр-міністра Ізраїлю та вручається за найкращі твори, він пожертвував грошову частину нагороди - у перерахунку майже 10 тисяч євро - організації палестинських та ізраїльських сімей, які втратили рідних внаслідок цього протистояння. Він називає свою пожертву і цю організацію символами того, як люди можуть прагнути примирення. "На жаль, це лише маленький острів у морі ненависті, насильства та війни", - констатує письменник.

Політичний та стратегічний провал

"Злочином проти людяності" назвав напади бойовиків ХАМАС ізраїльський письменник Ішай Сарід. Він був би готовий піти на серйозні компроміси заради миру, наприклад, повернення до кордонів, що існували до 1967 року. Але тепер він побоюється, що нинішній прояв насильства знищив "будь-яку надію" на мирне врегулювання конфлікту.

Сарід розкритикував прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху за те, що він послабив палестинську національну адміністрацію, яка вважається помірним органом управління, що діє на Західному березі річки Йордан, і таким чином посилив позиції угруповання ХАМАС, яке фактично контролює Сектор Гази. "У політичному та стратегічному відношенні те, що ми зараз спостерігаємо, - це найбільший провал уряду Нетаньяху", - вважає ізраїльський письменник та юрист.

Можливе закінчення терміну повноважень Нетаньяху

Письменник і перекладач Асаф Гаврон говорить про те, що термін перебування Нетаньяху при владі може закінчитися в найближчому майбутньому. "Уряд зосередився на судовій реформі тільки для того, щоб допомогти Нетаньяху уникнути суду, - вважає він. - Ця реформа, протести проти неї та ослаблення армії - ХАМАС все це помітив, і це підштовхнуло бойовиків до нападу".

Гаврон наголошує, що діям ХАМАС, внаслідок яких було вбито сотні невинних людей, включаючи старих і дітей, і тисячі поранено, немає виправдання: "Це не що інше, як зло". Проте, на думку письменника, ізраїльська політика також сприяла ескалації - Нетаньяху та його уряд "як ніколи раніше просували створення єврейських поселень  і не зважали на думку палестинців".

Ізраїль протягом десятиліть є травмованою нацією, переконаний Асаф Гаврон. Проте, незважаючи на криваві теракти ХАМАС, він не втратив надію на зміни на краще: "Подія такого величезного масштабу, як те, що ми переживаємо зараз, може призвести до змін".

Надія на переговори

Він сподівається, що "досить багато людей усвідомлюють, що спіраль насильства та помсти веде в нікуди". У той же час Гаврон нагадує про двосторонню угоду, підписану Ізраїлем та Організацією звільнення Палестини 1993 року в Осло, з метою врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту. Домовленість стала наслідком першої інтифади, яка почалася 1987 року. "Безпрецедентні досі події, події, пов'язані з насильством, можуть призвести до усвідомлення того, що необхідно вирішувати проблему по-іншому, - каже Гаврон. - І якщо у мене не буде надії на це, то я не знаю, який сенс жити в Ізраїлі".

У даний час Асаф Гаврон перебуває в Лондоні, але попри невизначеність ситуації планує за кілька днів вилетіти до Тель-Авіва: "Я повертаюся додому, там моє місце. Там моє життя, там мої доньки ходять до школи".

Ні Асаф Гаврон, ні Ішай Сарід, ні Лізі Дорон не хочуть залишати свої домівки в Ізраїлі. "На війні втрачається всяка людяність, - каже Дорон. - Ми повинні знайти людей, здатних комунікувати, інакше ми приречені на вічну боротьбу".

Дивіться також: