"Якщо не зупинити зміну клімату, на наших дітей чекає пекло"

Deutsche Welle: Як би ви оцінили поточний стан справ у світі з точки зору зміни клімату?

Білл Маккіббен: 2016 рік став найгарячішим за всю історію спостережень на Землі. Поки ми тут говоримо, сукупний об'єм морського льоду в Арктиці та Антарктиці впав до рекордного мінімуму. Це тривожний знак. Майбутнє буде напрочуд спекотним. Наші діти, можливо, ще не житимуть у пеклі, проте температура буде доволі схожою.

Чому для захисту клімату робиться не так багато? Що гальмує?

Найбільша перепона - бізнес, який виробляє енергію з корисних копалин. Він прагне робити те ж саме, що і протягом останніх 250 років. Тобто, видобувати нафту, вугілля та газ - і спалювати їх. Вони шалено розбагатіли завдяки цьому, тепер використовують ці гроші на перешкоди змінам. Тому треба створювати рухи, які могли б протистояти енергетичній індустрії. Нам уже починає це вдаватися, але чи встигнемо ми у цих перегонах проти фізики, яка стоїть за змінами клімату, я не знаю.

Майже два з трьох американців називають цю тему важливою. Утім, на поточних виборах ця тема залишилася в тіні. Чи навмисне це? Або ж її просто не вважають пріоритетною?

У цьому конкретному випадку, думаю, жоден з варіантів. Вибори президента США зробили цьогоріч химерний поворот. Я не великий прихильник Гілларі Клінтон, та варто віддати їй належне бодай за спробу час від часу порушувати це питання. Але воно все одно розчиняється у звичному потоці безґлуздих звуків від пана Трампа. Трамп переконаний, що зміна клімату - вигадка китайців. Проте це слова схибленої людини, знаєте, тих зайдиголів, що бурмочуть щось у куточках переходів метро. Ви ж обходите їх десятою дорогою. Але цей може стати президентом Сполучених Штатів! Він уже пообіцяв покласти хрест на Паризькій кліматичній угоді, чи принаймні домогтися неучасті в ній США.

А що значитиме перемога Гілларі Клінтон для американської кліматичної політики?

Думаю, лише те, що рух за захист клімату, який ми розбудовуємо, продовжить тиснути на Клінтон. Не думаю, що від адміністрації Клінтон ми багато що отримаємо просто так. Вона не особливо опікується питаннями захисту клімату під час передвиборчої кампанії.

Ви порівняли кліматичні зміни з Третьою світовою. З ким ми боремося у цій війні, і що необхідно для перемоги?

По суті це боротьба людини та природи, точніше фізики. Ми програємо - температура зростає, відвойовує територію щодня, під воду йдуть острови й узбережжя. Є і жертви - щодня люди помирають через посухи, повені та пожежі. Єдиний спосіб боротьби - припинити спалювати вугілля, газ та нафту. Це означає, що потрібно переходити на енергію сонця, вітру та води. 

Якось ви сказали, що найчастіше вас питають: "Що я можу зробити?". Також ви казали, що відповідь за останні десятиріччя змінилася. Яким чином?

Захисники природи протягом років підкреслювали важливість дій кожного - вимикання світла, вибір економної машини тощо. Це правильні, важливі речі. У мене на даху, приміром, сонячні батареї. Але не варто дурити себе і думати, що це подолає зміну клімату. Це структурна, системна проблема. Якщо вже вирішувати її, то політично, зміною правил. Для цього необхідно виступити єдиним фронтом. Тому правильне запитання не "що я можу зробити", а "що ми можемо зробити".

Як багато ви очікуєте від саміту ООН з питань клімату у Марокко?

ООН уже зробила уже багато з того, що у її силах. Чималих зусиль потребувала уже Паризька угода. Сподіваємося на те, що на саміті у Марракеші - та й деінде - люди щонайменше почнуть інституціоналізувати плани щодо аналізу досягнень Паризької угоди за п'ять років та розширення їх масштабу. Відверто кажучи, не думаю, що вирішальну роль зіграють міжнародні угоди. Мені видається, що результат досягатиметься через утворення рухів, які вийдуть на бій з нафтовою та вугільної індустрією.

У такому разі, наскільки оптимістичні Ви щодо шансів загальмувати зміну клімату?

Я зберігаю оптимізм щодо того, що нам вдасться організувати великий рух, тому що ми робимо це вже зараз. Песимізм на мене наганяють результати досліджень - все відбувається швидше, аніж очікували науковці. Щоранку я прокидаюся і розмірковую, як би наробити капості видобувній галузі, сподіваючись, що це допоможе.

Утім, розраджує та приносить задоволення те, що у цій боротьбі працюєш з величезною кількістю людей звідусіль. Перемога не гарантована, проте битва точно буде. Ще десять років тому ми цього не знали. Тож, в цьому сенсі, ми зробили серйозний крок уперед.

Білл Маккіббен - письменник та захисник довкілля. У 2014 році він здобув премію "За правильний образ життя" (Right Livelihood Prize), яку іноді називають "альтернативним Нобелем". Він також заснував сайт 350.org, низового руху щодо зміни клімату, який уже провів тисячі акцій по всьому світу.

Інтерв'ю провела Шарлотта Ломас