Андрій Макаревич: Відчуття, ніби нас готують до якоїсь війни

Він - народний артист РФ, один із найпопулярніших музикантів, незмінний лідер гурту "Машина Времени". Здавалося б, такій людини ніхто не може відмовити у праві на власну думку. Однак після того, як митець висловив свої сумніви у правильності російської позиції по відношенню до Криму, він відчув на собі хвилю невдоволення.

Окремі депутати російської Держдуми навіть запропонували позбавити Макаревича усіх нагород і звань. У відомого музиканта виникли проблеми з гастролями, а його ім’я буквально "затягали": ті, хто дотримується схожих поглядів, розмахували ним, як прапором, інші називали Макаревича "фашистом-машиністом", який підтримує "київську хунту". Улітку минулого року музикант навіть написав відкритого листа президентові Росії Володимирові Путіну із проханням посприяти припиненню його цькування.

Чи змінила хвиля цькування ставлення музиканта до життя та людей? Про це музикант, який приїхав до Німеччини на гастролі, розповів в інтерв’ю DW.

DW: У Вашій пісні "Розмова зі співвітчизником" Ви кажете: "Не врубай тільки ящик!" Що саме Вас дратує на екранах російського телебачення?

Дратують необ’єктивність та дуже агресивна форма подачі інформації. Усі кричать, перебивають один одного. Це стало нормою, але ж це передається на тих, хто дивиться. Дратує велика кількість воєнних фільмів. Повне відчуття, ніби нас готують до якоїсь війни.

Між Росією та Україною?

Я не думаю, я сподіваюся, що її не буде. Але ця форма пропаганди мене дратує дуже сильно. Я вже жив за радянської влади і знаю, що це таке.

У цій же пісні Ви кажете: "Все в лайні!" А де ж вихід?

Ну, по-перше, все колись закінчується. По-друге, треба домовлятися. Ми чудово розуміємо, що взагалі на світі ніхто нікого не любить. Розкажіть мені про яку-небудь одну країну, яка любить іншу країну. Немає такого. Але (земна. - Ред.) кулька мала, тому треба домовлятися. Для того, що не сталося біди для всіх, треба домовлятися та дотримуватися домовленостей. Ось і все. Я дуже сподіваюся, що світ до цього повернеться.

Як Ви вважаєте, чи можливий Майдан у Росії?

Сьогодні - ні.

А коли?

Не знаю. Справа в тому, що ось ця криза, вона ж потрохи наступає. Скажімо, долар дорожчає у два рази, а ціни на якісь основні та необхідні для життя продукти все ж таки не в два рази піднялися, а значно менше, тому поки що все спокійно. До того ж - російська людина довго терпить. Вона буде довго-довго терпіти, але коли терпець урветься, це призведе до великих неприємностей.

У Росії Вас і, напевне, Ваших однодумців називають "макаревичами". Вас це ображає? Чи Вам це лестить?

Ви знаєте, якщо я буду реагувати на кожного дурника, який про мене щось вигукнув, мене просто не вистачить. Я цього не бачив і бачити не хочу. Послухайте, життя коротке! І стільки всього цікавого навколо!

Я би хотіла спитати про листа Путіну…

Послухайте, вже стільки років пройшло, а Ви знов про листа Путіну! Я вже не пам’ятаю, про який лист Путіну іде мова.

Він Вам відповів потім?

Звісно, ні.

А цькування припинилось?

Я цькування ніякого не бачу, але я зараз - людина-невидимка. Мене начебто не помічають, але мене це цілком влаштовує.

Не помічають в Росії чи на російському телебаченні? Вас перестали запрошувати на КВК, може, Ви стали персоною нон грата на телебаченні?

У Росії. Є радіостанції, які мене кличуть, є канали, які мене кличуть. Це не основні канали, не головні, але мені цього цілком досить. Я взагалі не ставлю перед собою мету подобатися усьому людству. Мене влаштовує моя аудиторія. До того ж я не всюди погоджуюсь прийти. Усі ці ток-шоу, на яких всі кричать - я не хочу брати у цьому участь. А щодо КВК - це питання не до мене, а до Маслякова.

Я читала, що багато хто із Ваших друзів - прихильники позиції "Крим наш"…

Ні, це не мої друзі. Мої друзі тому і друзі, що ми з ними маємо спільні погляди. Знайомі є, але це їхні проблеми, а не мої. Вони вважають, що "Крим наш", а я так не вважаю.

Ви продовжуєте спілкуватися з ними?

Є десять речей, у яких ми погоджуємося, і одна, у якій ми не погоджуємося. Через це сваритися? Звісно, ні.

Ви виступаєте у Німеччині перед іммігрантською публікою. Чи замислювались Ви про те, щоб залишити Росію?

У 1979 році мені це пропонували, але тоді я розумів, що дуже підставлю батьків, а зараз… Навіщо? І куди я поїду? У нас поки кордони відкриті, люди приїздять. Я зараз повертаюся до Москви і наступного дня їду в Україну з гастролями, потім ми їдемо в Ізраїль з гастролями. А що я буду робити в іншій країні, скажімо, якщо я приїду сюди? Жити таким тихим пенсіонером? Гуляти із собачкою в парку? Я цього не вмію, а вдома у мене купа справ, безліч друзів, чимало різних задумів.

Якій тематиці буде присвячено новий альбом, над яким Ви зараз працюєте?

Ніколи не можна сказати наперед. Пісні самі вирішують, про що їм бути, та з'являються тоді, коли самі захочуть. Наразі ми записали не з "Машиною Времени", а із джазовими музикантами другий альбом "Їдиш-Джазу". Перший мав дуже великий успіх в Америці, тому після повернення звідти ми зібрали новий матеріал, давно забутий людством, - 20-30-х років.