Питання репарацій

Кілька тижнів тому усі партії грецького парламенту, за винятком праворадикальної "Хрисі Авгі" ("Золотий світанок"), заявили про свою готовність винести на порядок денний питання невиплачених Німеччиною репарацій. Юридична державна рада Греції зараз перевіряє звіт експертної групи, яка досліджувала державні архіви. У цьому документі йдеться про три різновиди вимог, які стосуються часу німецької окупації Греції у 1941-1944 роках: репараційні виплати за руйнування і конфіскації, компенсації громадянам і повернення примусового кредиту, взятого у Банку Греції. За попередніми оцінками, загальна сума цих вимог сягає 300 мільярдів євро.

Якщо Берлін формально визнає репараційні вимоги Греції, теоретично це може призвести до того, що подібні вимоги до Німеччини висуватимуть й інших країн, котрі перебували під окупацією німецьких військ у Другій світовій війні, і з якими досі репараційні угоди не буди укладені. Поки що позиція Німеччини полягає в тому, що грецькі вимоги були задоволені попередніми компенсаціями, або ж є необґрунтованими чи такими, що втратили силу за давністю.

Мовчазна згода?

Можливість для порозуміння між Афінами та Берліном може виникнути під час нового списання грецьких боргів, вважає професор Альбрехт Ритшль із Лондонської школи економіки. Економічний історик пропонує, аби Греція у відповідь на списання боргу відмовилася від будь-яких вимог на адресу Німеччини, які стосуються періоду окупації, - при  чому за умов мовчазної згоди. "Найкращим рішенням було би не занадто часто вживати слово на букву "р" (тобто репарації. - Ред.) Символічна політика це справжня політика", - вважає професор.

Анетте Ґрот, голова німецько-грецької парламентської групи та представниця Лівої партії Німеччини також підтримує ідею "мовчазного" та "символічного" вирішення цього питання. "Існує страх: якщо ми виплатимо репарації одній країні, прийдуть інші. Тому треба знайти для цього інше визначення", - переконана Ґрот.

Списання боргів та інвестиційний фонд

Такого підходу у вирішенні питання щодо репарацій між Афінами і Берліном дотримується і європарламентар від німецьких лібералів Йорго Хатцімаркакіс. На його думку, передумовою для цього є визнання німецькою стороною, що відкриті питання стосовно репарацій ще існують. З іншого ж боку, вказує європарламентар, Греція має остаточно закрити матеріальну сторону питання, "навіть якщо морально щось подібне ніколи не буде можливим".

Йорго Хатцімаркакіс вважає доцільним "пакетне вирішення" цієї проблеми: по-перше, борги Греції могли би бути скорочені, так як це сталося з боргами Німеччини після Другої світової війни. Проте, на думку політика, самого лише списання боргів було би недостатньо, необхідні й подальші грошові трансфери. Як альтернативу євродепутат пропонує створення інвестиційного фонду, у якому Німеччина брала би активну участь. Як приклад він наводить заплановані угоди Німеччини з Іспанією та Португалією, котрі уможливлять отримання дешевих кредитів малими й середніми підприємствами цих країн.

Культура пам'яті

Професор історії Афінського університету Гаґен Фляйшер погоджується із перерахованими пропозиціями, проте пропонує на цьому не зупинятися. На його думку, необхідним є також заснування Фонду з державним фінансуванням, котрий би працював із культурою пам'яті в обох країнах. Ще одним вартим реалізації проектом, на думку професора, могла би бути організація міжнародного місця зустрічі та обміну досвідом на Криті, наприклад у зруйнованій німцями будівлі єврейської громади. Для цього потрібна політична воля і вона з'являється - у тому числі з німецького боку, переконаний професор.