Інвестиції з РФ в Україну: фейкова "зрада" через статистику

Новина про те, що Росія стала лідером з інвестицій в Україні за перше півріччя 2018 року, викликала в українському суспільстві протилежні реакції. Одні обурились, що таке можливо через понад чотири роки після анексії Криму та агресії на Донбасі. Інша - сприйняла це як доказ тісних взаємин між обома країнами. Проте, як з'ясувала DW, насправді нещодавній звіт Державної служби статистики навпаки показав, що санкції проти Росії діють, а власне російських інвестицій в Україну - практично немає.

Що сказав Держстат

У середу, 29 серпня, Держстат оприлюднив дані про обсяги прямих іноземних інвестицій. З них випливає, що у 2018-му саме Росія влила в українську економіку найбільше грошей порівняно з рештою країн світу: 436 мільйонів доларів. Це становить майже 35 відсотків від загальної суми інвестицій у 1,26 мільярда доларів.

На другому та третьому місці за інвестиціями опинилися Кіпр (28 відсотків усіх закордонних інвестицій в Україну) та Нідерланди (21 відсоток). Далі йдуть Австрія, Польща, Франція та Великобританія.

Здавалося б, із Держстатом не посперечаєшся. Але якщо поглянути на природу нарахованих російських інвестицій, то картина виглядає зовсім по-іншому.

Як розповів у інтерв'ю DW заступник директора рейтингової агенції "Експерт-Рейтинг" Віталій Шапран, левову частку цих коштів складає докапіталізація українських дочок російських "Сбербанку" та "ВТБ Банку" за рахунок кредитів, котрі їм видали материнські структури в Москві ще задовго до початку агресії Росії проти України.

Віддати кредити вони не можуть, бо перебувають під українськими санкціями,які забороняють виведення грошей в Росію. Єдиний вихід для банків з російським капіталом - конвертувати завислі кредити у свій статутний капітал.

Інвестори, які не інвестують

У відкритій звітності обох банків можна прочитати, що в першому півріччі 2018-го "Сбербанк" докапіталізували на понад 8 мільярдів гривень, а "ВТБ Банк" - на 2 мільярди. Разом це близько 400 мільйонів доларів, тобто 92 відсотки від заявлених Держстатом прямих іноземних інвестицій з Росії в Україну. І хоча цих грошей в реальності не існує, за документами - російські банки виявились найбільшими інвесторами в економіку України.

За словами Віталія Шапрана, за таким же принципом 2017-го відбувалась докапіталізація російських "Промінвестбанку", "ВТБ Банку" та "ВіЕс Банку".

"Котрий рік поспіль маємо ситуацію, що з формальної точки зору частка інвестицій Росії в Україні залишається незмінно високою, - розповідає фінансовий аналітик. - Держстат усього цього не пояснює, хоча міг би простим прес-релізом вказати, звідки взялись дані та чому відбувається дисбаланс в бік Росії, щоб це не викликало такого обурення".

Як зауважив у розмові з DW фінансовий аналітик Investment Capital Ukraine Михайло Демків, така ситуація повторюється щонайменше четвертий рік поспіль, і щоразу через високі показники російських інвестицій в таблиця Держстату починається скандал у ЗМІ.

За його оцінками, станом на середину 2018 року на російський капітал припадає лише 26,7 мільйона доларів, тобто 2,6 відсотків від загального обсягу інвестицій. Статистика Дежстату містить усі ці дані, але, зауважує Демків, "з усієї цієї картини подано лише одну цифру, що цілком викривлює інформацію". 

Важке підсанкційне життя

Санкції проти п'яти українських банків, які належать російським державним установам, Україна запровадила ще на початку 2017-го. Їм заборонили проводити будь які фінансові операції на користь російських акціонерів.

Відтоді для підсанкційних банків настали важкі часи: лише протягом 2017-го українці забрали 28 відсотків усіх депозитів. Токсичні українські активи намагалися продати, проте інвестор знайшовся тільки для невеликого "ВіЕс Банку", який придбав колишній віце-прем'єр міністр України Сергій Тігіпко.

Власники російських банків в Україні, як розповів DW інвестиційний банкір та спеціаліст відділу продажу цінних паперів компанії Dragon Capital Сергій Фурса, опинились у безвихідній ситуації.  "Продати свої фінансову установи в них не виходить. Закрити їх просто так - не можна. Банкрутство - погана ідея, коли ти великий системний банк, який має представництва в різних країнах світу", - каже він.

За словами Фурси, у підсумку російські банки змушені і надалі підтримувати свої дочірні банки в Україні. З цим погоджується і Віталій Шапран, який додає, що "для великих російських державний банків дуже важливі їхні міжнародні рейтинги, які будуть неминуче погіршенні, якщо материнські структури допустять банкрутство своїх українських дочок".

Коли денонсують договір про дружбу з РФ

Факторів, які могли би в майбутньому вплинути на обсяги російських інвестицій в Україну в той чи інший бік, експерти не бачать. Зокрема, малоймовірно, що на інвестиції вплинуть плани української влади розірвати чи припинити Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ, які 28 серпня озвучив президент України Петро Порошенко. Як заявив Сергій Фурса, "реальних інвестиції з Росії зараз немає, тому і призупинення договору, який де-факто вже давно не діє, також не матиме жодного впливу". Такої ж думки й інші опитані DW експерти.

Договір став неактуальним після початку Росією торговельної війни проти України ще влітку 2013 року, йдуть у розріз із ним і запроваджені чотирма роками пізніше українські санкції проти банків з російським державним капіталом, додає Михайло Демків.

Раніше більшість інвестицій, які надходили з РФ в Україну, належали державним або навколодержавним структурам, як-от "Газпром", "Лукойл", "Роснефть" тощо. Проте після Євромайдану та відкритого конфлікту з Кремлем усе змінилося. Російський державний капітал пішов з України, а замість нього, за даними Віталія Шапрана, можна спостерігати прихід інвестицій російського приватного сектору, який таким чином намагається уникнути західних санкцій.

Проте наскільки великі такі вливання, сказати складно, бо перераховують їх з офшорів. На думку фінансового аналітика, "за даними Держстату ці інвестиції можуть проходили як гроші з Євросоюзу,бо Кіпр входить до ЄС". Для приватних інвесторів, які зацікавлені з розвитку бізнесу в Україні, доля угоди про співпраці України з Росією взагалі не має жодного значення.