Битва статей у німецькому бізнесі

Непримітна на перший погляд ситуація. Жінка заходить на засідання в мультинаціональній корпорації в Німеччині. Один із чоловіків за столом просить її налити йому кави. Проблема в тому, що вона - не офіціантка. Жінка належить до керівництва і також бере участь у зустрічі з клієнтами.

Цей анекдот розповідає консультантка Філіне Ерфурт Занду (Philine Erfurt Sandhu), яку запросили в компанію, щоб спробувати встановити гендерний баланс. Занду розповідає, що наведений вище випадок непоодинокий. Вона чує такі історії "регулярно".

Це приклад того, що Занду називає "Синдромом Томаса". Йдеться про те, що типовий представник вищого керівництва компанії у Німеччині - це 53-річний білошкірий чоловік "Томас", який швидше візьме на роботу свого клона, ніж жінку.

Шанси жінки піднятися кар'єрними сходами на верхівку в Німеччині зазвичай малі. Нещодавні дослідження показали, що професійні можливості жінок у Німеччині значно гірші, ніж в інших розвинених країнах. У США у 30% престижних компаній щонайменше 30% жінок. В Німеччині компаній із таким показником нуль.

Уповноважена уряду ФРН у справах культури та ЗМІ Моніка Ґрюттерс (Monika Grütters) називає Німеччину дном, коли йдеться про кількість жінок на високих посадах у бізнесі.

Як жінкам покласти край цій несправедливості?

Занду, яка витратила рік на спостереження у міжнародних компаніях, каже, що причини різні, але є декілька типових. Спільною є тенденція до того, що чоловіки-керівники наймають та просувають подібних собі, іноді несвідомо, але часто умисно.

"Вони віддають перевагу роботі з людьми, як вони самі, - стверджує Занду, - Виникає менше конфліктів, ти не переймаєшся питанням власної ідентичності, легше ухвалювати рішення". Але це не обов'язково приносить кращі результати компанії, каже Занду. 

Те саме зі створеними чоловіками мережами, в які важко потрапити жінкам. Такі мережі утворюються, коли чоловіки усвідомлюють, що люблять одну футбольну команду чи п'ють певний сорт вина, вони займаються цими хобі разом поза роботою, пояснює Занду.

"Жінки цього переважно не роблять", - спостерігає експертка. "Вони більше намагаються обмежити свій контакт з роботою". Це критична помилка і одна з причин, чому жінки частково винні в тому, що їм не вдається досягти верхівки управління, вважає Крістоф Целлер (Christoph Zöller), головний виконавчий директор та співзасновник кадрового стартапу Instaffo в Гейдельбергу.

"Жінки, наприклад, не йдуть на класичне "пиво після роботи", що життєво важливо для їхньої кар'єри в багатьох колах", - пише Целлер у блозі його компанії про те, що жінки "роблять не так". "Вони також більш обережні на переговорах і сприймають як справедливі деякі речі, які в чоловічому світі ніколи такими не вважатимуть", - каже 26-річний Целлер у телефонній розмові з DW.

Узагальнення всієї групи за гендерною ознакою?

Головний виконавчий директор Целлер переконаний, що чоловіки та жінки "по суті різні", кожен з якостями, важливими для успіху компанії. Він підкреслює, що жінки у відділі маркетингу в Instaffo приносять більше грошей, ніж чоловіки, бо в них "гарний голос" для телефонних розмов. "Але жінки більш схильні добровільно делегувати управлінські обов'язки чоловікам", - каже Целлер.

Врешті-решт усе зводиться до одного. "Дуже велика конкуренція на шляху до верхівки. Якщо жінка вирішує народити дитину і потім виховувати її, то вона випадає на п'ять-шість років із 30 років кар'єрного часу. Це треба враховувати", - каже Целлер. Наявність дитини пояснює, чому в жінки немає часу йти на пиво після роботи. Але чи справді це причина, через яку жінкам не вдається потрапити до вищих ешелонів менеджменту компаній?

Якщо подивитися на кар'єру директорки Бірґіт Фельден (Birgit Felden), то відповідь - і так, і ні. Фельден, 51-річна професорка та мати двох дітей, на найвищих кар'єрних щаблях. Вона - у наглядових радах трьох компаній, читає в університеті лекції про жіночих бізнес-лідерів та володіє успішною консультативною фірмою. 

Вона каже, що знала на початку своєї 25-річної кар'єри, що зможе досягти цього лише в тому разі, якщо буде сама собі керівницею, а не намагатиметься як жінка пробитися в чиїйсь фірмі. "Я вирішила започаткувати власний бізнес, бо не хотіла пояснювати у відділі кадрів якоїсь великої компанії, що поєднуватиму і дітей, і кар'єру".

Для Фельден жінки на керівних посадах - це не лише питання рівності, але й запорука подальшого економічного успіху країни. "Різноманіття на високому рівні має переваги", - каже жінка. "Бізнес має бути свідомим цього. Це також питання демографії. Через 20 років просто не буде достатньо білошкірих чоловіків середнього віку. Тож ми маємо змінювати ситуацію".