Бохумський Дім у Донецьку – догляд за літніми людьми

Ельза Макаренко вже три роки отримує медичний догляд від соціальної станції Бохумського Дому. «Коли мені запропонували такий догляд, я, звичайно, розплакалась. Треба ж таке, згадали… Медична допомога постійно до мене приходить, обов’язково один раз на тиждень», - розповідає літня жінка. Ельза Макаренко одна з тих, хто працював на примусових роботах у Німеччині.

Соціальна станція Бохумського Дому має п’ять працівників. Їм вдалося налагодити сьогодні догляд за 173 людьми похилого віку, передусім ідеться про колишніх малолітніх в’язнів нацистських концтаборів та остарбайтерів. Для літніх, тяжкохворих, самотніх людей такий догляд інколи єдина допомога, каже Ольга Русецька, яку сімнадцятирічною дівчиною під час Другої світової війни відправили на примусову працю в Німеччину. «Моя лікарня від мене відмовилась, - каже жінка. - Там сказали: вас немає чим лікувати, і в нас немає того лікаря, що вам потрібен. А допомога від Бохума приходить миттєво, їх не треба просити, вони завжди поруч».

Соціальні ідеї з Німеччини

Соціальна станція Бохумського Дому працює за німецькою моделлю догляду за людьми, які потребують допомогу. Керівник станції Тетяна Рянська разом з колегами пройшла інтенсивне навчання на семінарах та практику в Німеччині, в будинку для літніх людей. За словами Рянської, для України така модель догляду є справжнім ноу-хау, яким раніше тут ніхто не володів. «Для мене це була новизна й колосальний успіх дізнатися про такі прийоми. Тяжкохворого в нас у країні намагаються тримати практично ізольовано, в одній кімнаті, на одному ліжку. А ця модель дозволяє безболісно пересаджувати людину, враховуючи, що у хворого 80 кілограмів ваги, а в мене - 60», - розповідає Рянська.

Перші ініціативи соціальної допомоги на рівні міст-побратимів виникли з боку лютеранської церкви. Благодійний рух розпочинався ще в середині 90-х років, коли на тлі порожніх прилавків в Україну почали надходити посилки з Німеччини із крупами, шоколадом, ковбасними делікатесами й теплими словами до одержувача. Згодом ці соціальні ідеї отримали розвиток в Бохумськом Домі, який урочисто відкрили в Донецьку 2001-го року.

«Допомога, яку вже ніхто не відбере»

Німецький уряд виділив гроші на реконструкцію та благоустрій, і таким чином колишнє приміщення дитячого садка перетворилося на центр німецької культури, на центр благодійної та соціальної роботи. Після відкриття соціальної станції догляд за літніми людьми вперше став кваліфікованим. Цей проект профінансував німецький фонд «Пам’ять, відповідальність, майбутнє».

«У нас були пацієнти, яких не купали майже рік. Деякі навіть лежали на солдатських шинелях, ми давали ліжка з гуманітарної допомоги, білизну», - згадує координатор проектів Бохумського Дому Людмила Пелих. Початок був дуже тяжким, визнає жінка. За її словами, люди просто боялися відчиняти двері незнайомцям, питали, а що взамін хочуть – квартиру, гроші? «Для них було дивно, що нічого не вимагаємо, - каже представниця Бохумського дому. - У нас багато спонсорів серед німецьких організацій та фондів, і люди отримують таку допомогу, яку вже в них ніхто не відбере!»

Нові проекти

При соціальній станції Бохумського Дому існує також денний стаціонар, де двічі на тиждень 12 людей отримують медичну допомогу, масаж, фітотерапію, а також сніданок та обід. Досвід догляду за літніми людьми та інвалідами Бохумський дім намагається поширити по всій Україні через семінари та тренінги.
У самому Донецьку обслуговуються, однак, тільки три райони - через відсутність транспорту. «Якщо в нас буде транспорт, ми зможемо мобільно, як у Німеччині, обслуговувати все місто. Ми розуміємо, що існувати вічно тільки за німецькі гроші не зможемо. Час подбати самим про подальше фінансування наших проектів», - каже Пелих. Одним з фінансових джерел можуть бути різні платні курси. Незабаром Бохумський Дім має намір організувати вивчення німецької мови для лікарів, які планують пройти стажування в Німеччині.

Автор: Каріна Оганесян
Редактор: Володимир Медяний