Острови спотикання
9 березня 2013 р.
"Чи повинні Фолклендські острови зберегти теперішній політичний статус британської заморської території?" Відповідь "Так" або "Ні" на це чітко сформульоване питання матимуть дати під час референдуму 10-11 березня близько трьох тисяч англомовних жителів Фолклендських островів, які мають право голосу. Результат волевиявлення для багатьох доволі передбачуваний: упевнене "Так" на користь статусу-кво. Це означатиме, що Фолклендські острови залишаться британською заморською територією з автономним урядом.
На островах немає абсолютно жодного інтересу у фундаментальних змінах, вважає Клаус Доддс, професор геополітики Університету Роял Холлоуей у Лондоні. Як пояснює експерт, референдум - це своєрідне світовій спільноті: "Ось ми, маленька громада, і ми не хочемо більше терпіти знущань і тиску з боку великого сусіда".
Статус-кво
Великий сусід - це, звичайно, Аргентина. Риторика з Буенос-Айреса стає дедалі агресивнішою. У січні 2013 року президент країни Кристина Фернандес де Кіршнер у відкритому листі на адресу британського прем'єр-міністра Девіда Кемерона з обуренням написала, що Великобританія "кричущим актом колоніалізму ХІХ сторіччя силоміць вирвала острови в Аргентини" - острови, котрі, як наголосила Кіршнер, "віддалені від Лондона на 14 тисяч кілометрів".
Відносини між Об'єднаним Королівством та Аргентиною перебувають нині "в найгіршому стані, починаючи від 1982 року", підсумовує Клаус Доддс. Проте другої Фолклендської війни не буде, вважає британський професор. На його думку, Аргентина не має для цього достатньо військового потенціалу, та й самі аргентинці цю ідею не підтримують. "Проте Аргентина докладає всіх зусиль, за виключенням військового варіанту, аби примусити британців до перемовин щодо суверенітету островів", - каже експерт.
Залізна позиція
Та Великобританія, здається, залишається непохитною. Девід Кемерон не дає шансу сумнівам. "Він чітко дав зрозуміти, що не готовий до переговорів щодо суверенітету", - вважає Доддс. І хоча "залізною леді" вважають Тетчер, саме уряд Кемерона, на думку лондонського професора, є найбільш непохитним за останні тридцять років.
Аналітик міжнародної консалтингової компанії IHS Global Insight Лоуренс Аллан поділяє думку Доддса. За останній рік стало зрозуміло, що британський уряд перехопив ініціативу в цьому питанні, вважає експерт. За його словами, британці посилили свою присутність у Латинській Америці і "намагаються дипломатичним шляхом посилити їхню позицію у країнах, які є сусідами Аргентини".
Чи можлива нова окупація?
30 років тому Великобританію підтримували її союзники, передусім США. Сьогодні британський уряд користується меншою міжнародною підтримкою його "колоніальних подвигів". Більшість іноземних урядів утримуються від підтримки будь-яких натяків на колоніалізм. Відмова Британії віддавати остови задля відновлення територіальної цілісності Аргентини сприймається в світі неоднозначно.
Після аргентинського вторгнення у 1982 році Саймон Вінчестер був одним з перших журналістів на островах. Британського автора, який зараз мешкає в США, аргентинці заарештували за "шпигунство" і утримували три місяці. Якби напад відбувся зараз, рішення боротися проти загарбників Великобританії було би прийняти набагато важче, сказав Вінчестер у розмові з DW. Адже в цьому випадку, на думку журналіста, вона втратила би підтримку не лише більшості країн Латинської Америки, а й США.
"За це не варто вмирати"
"Це просто не варте людської смерті, і я хотів би цього уникнути", - говорить Вінчестер. За його словами, в одному з найбідніших місць на планеті живе небагато людей, до того ж дві великі держави мають важливіші справи, ніж посилати людей на смерть і проливати кров. Під час 72-денної війни у 1982 році загинуло 649 аргентинців, 255 британців і три жителі Фолклендських островів. "Я думаю, більшість людей розуміють, що це просто божевілля і не повинно більше повторитися", - наголосив журналіст.
Проте Клаус Доддс зауважує, що британці підтримують політику свого уряду в цьому конфлікті. "Ніколи не треба недооцінювати силу воєнних спогадів", - наголошує експерт. Він звертає увагу на той факт, що в день скорботи в листопаді британці вшановують пам'ять не лише загиблих у Першій та Другій світових війнах, але й у Фолклендській кампанії, яка у Британії є частиною офіційної політики пам'яті.