Брудні секрети Голлівуда: чому Харві Вайнштейн не є винятком

Я не здивувався, коли почув, що голлівудського продюсера Харві Вайнштейна звинувачують у домаганнях та зґвалтуваннях жінок, які він чинив протягом десятиліть.

Звісно, ми всі про це знали.

Я працював кореспондентом The Hollywood Reporter понад десять років, і усі, кого я знав, чули ці історії: Харві Вайнштейн, продюсер таких оскароносних фільмів, як "Англійський пацієнт" та "Кримінальне чтиво", є сексуальним хижаком. Він мацає жінок, він тисне на них, щоб отримати від них сексуальні послуги в обмін на ролі у фільмах або допомогу в їхніх кар'єрах. В опублікованих нещодавно статтях у газеті The New York Times та журналі The New Yorker щонайменше 30 жінок, серед яких і відомі акторки Анджеліна Джолі, Гвінет Пелтроу, Роуз Макгоуен та Азія Ардженто, заявили, що Вайнштейн домагався їх. Щонайменше чотири жінки звинуватили продюсера у зґвалтуванні.

Вони не будуть останніми у списку його жертв.

Хочеться бачити у Вайнштейні відхилення, монстра серед політично коректних і прогресивних діячів Голлівуда. І він відповідає таким характеристикам. Цей гладкий і злий чоловік, який регулярно лайливо кричить на своїх партнерів по бізнесу, підлеглих, а також нещасних кіножурналістів, є практично шаржем на шкільного забіяку.

Однак, якщо мова заходить про сексуальні домагання, то Вайнштейн не є відхиленням. Факт полягає у тому, що домагання є такою ж невід'ємною частиною Голлівуда, як і червона доріжка.

Інші відомі фігуранти сексуальних скандалів

До того, як розгорілась історія навколо діянь Вайнштейна, ми мали Білла Косбі, популярного коміка, телезірки і, згідно зі свідченнями десятків жінок, серійного ґвалтівника, який десятиліттями накачував жінок наркотиками і нападав на них із сексуальними домаганнями.

Більш свіжа історія - двоє найвпливовіших чоловіків у американських нових засобах масової інформації - керівник Fox News Роджер Аайлс та зірковий ведучий Білл O’Рейлі - були змушені подати у відставку через численні обвинувачення в сексуальних домаганнях з боку їхніх колежанок.

Рой Прайс, керівник телевізійної компанії Amazon Studios та одна з нових зірок у світі незалежного кіно, був відсторонений від виконання своїх обов'язків через схожі обвинувачення, які вперше були опубліковані моїми колегами в The Hollywood Reporter.

Обвинувачення відрізняються одне від одного. Домагання - це не зґвалтування. Звинувачення - це не юридично доведені факти. Однак ці випадки вказують на поширену модель, коли впливові чоловіки (і вони завжди є чоловіками) використовують переважно молодих жінок.

Тут немає нічого нового. Термін "кастинг на дивані" - вираз, який має на меті применшити серйозність сексуальної експлуатації - був актуальним з самого початку заснування Голлівуду. Акторка Ширлі Темпл, відома своїми дитячими ролями, у 21-річному віці залишила кіноіндустрію через постійні сексуальні домагання, які вона змушена була терпіти з боку продюсерів, керівників студій та акторів-партнерів.

Сама природа кіноіндустрії - коли влада зосереджена у кількох руках, коли невелика група людей може вирішувати, чи вийде кінострічка та хто у ній гратиме ролі, - створює сприятливий ґрунт для експлуатації.

У цій індустрії домінують чоловіки, обіймаючи посади продюсерів, керівників студій та режисерів. І існує, здавалося б, невичерпний потік молодих, чарівних жінок, які прагнуть отримати ролі. Жінки, які порушують мовчанку, будуть звільнені або занесені до "чорних списків", а їхні кар'єри будуть зруйновані.

Домагання носять ендемічний характер

Можливо, це і пояснює, чому Вайнштейну вдавалось (як стверджується) так поводитись протягом такого тривалого часу. Сексуальні домагання були лише шумовим тлом в Голлівуді, частиною того, "як робляться справи". Але усі ми, хто чув чутки, але нічого не робив - і я зараховую себе до цієї групи - несемо відповідальність за те, що сталось, і продовжує відбуватись.

ЗМІ та еліта Голлівуда зараз кидають Вайнштейна на поталу вовкам. Цілком справедливо. Однак прикидатись, ніби він був винятком, що проблеми сексуального насильства не носять ендемічний характер для цієї системи, було б небезпечно і облудно.

Було б так само лицемірно видавати, ніби подібні речі не трапляються по цей бік океану, у самовдоволеній старій Європі. Англія теж була замішана у сексуальних скандалах, найвідоміший з яких - навколо ведучого BBC Джиммі Севіла, який протягом десятиліть вчиняв сексуальне насильство над дівчатами та хлопчиками. Я не пригадую подібних випадків в історії німецької кіноіндустрії. Але не варто цим себе заспокоювати. Тут справжню владу у медіа має ще менша кількість жінок, ніж у Голлівуді. І культура мачо поширена тією ж мірою.

Гайді Клум (Heidi Klum), німецька модель і ведуча реаліті-шоу "Проект Подіум" (Project Runway), продюсером якого є Вайнштейн, мала рацію, коли сказала, що було б "наївним думати, що така поведінка трапляється лише в Голлівуді".

В інтерв'ю журналу People Клум назвала скандал навколо Вайнштейна "одним з прикладів більш широкої проблеми поганого поводження з жінками в усьому світі". "Я думаю, що важко буде знайти жінку, і я не є винятком, яка б не мала досвіду із залякуваннями або погрозами з боку чоловіків, які використовують власну владу, посаду чи фізичну силу", - зазначила модель.

Різкі зміни у кіноіндустрії?

Скандал навколо Вайнштейна дає мені єдину надію - на те, що, можливо, речі змінюються. В епоху мобільних записуючих пристроїв та соціальних мереж стає важче тримати у таємниці брудні таємниці. І коли речі стають публічними, вони тягнуть за собою наслідки. Кінокомпанія The Weinstein Company звільнила кіномагната через кілька днів після першої публікації у The New York Times. Американська академія кінематографічних мистецтв і наук під час свого засідання 14 жовтня виключила Вайнштейна зі своїх лав. Amazon відсторонила Роя Прайса через лічені години після того, як історія з обвинуваченнями на його адресу була оприлюднена. Справа проти Білла Косбі завершилась скасуванням судового вироку, однак навіть якщо він уникне в'язниці, він ніколи не працюватиме у цій сфері.

Повільно, дуже повільно, Голлівуд привертає увагу до цієї проблеми. Повільно, дуже повільно, жертви насильства починають говорити. Повільно, дуже повільно, жінки починають обіймати впливові позиції у кіноіндустрії, позиції, на яких вони матимуть змогу змінити ці речі.

Це не станеться швидко, проте це станеться.

Я впевнений у цьому.