Кадрові проблеми
8 липня 2012 р.
Президент Єврогрупи Жан-Клод Юнкер насправді хотів піти зі своєї посади ще в кінці червня. Про такі наміри прем'єр-міністр крихітного Люксембургу оголосив ще торік у листопаді. Після восьми років у кріслі президента Єврогрупи, до складу якої входять 17 країн єврозони, він пояснив, що втомився. «Для Єврогрупи я працюю чотири години на день. Цей час я хотів би краще витратити на себе», - заявив днями 57-річний політик, який останнім часом скаржиться на проблеми зі здоров'ям.
У Євросоюзі Юнкер є своєрідним рекордсменом - він найдовше очолює національний уряд. Двадцять років тому Юнкер брав участь у створенні спільної європейської валюти. Часто сердитий на вигляд політик має здатність бути посередником між великими й малими, багатими й бідними країнами Єврогрупи.
Люксембурзький ультиматум
В останні роки політичні лідери єврозони вже неодноразово переконували Юнкера не кидати посаду голови Єврогрупи. Минуло тижня через брак достойного кандидата, який міг би замінити люксембуржця, його знову попросили залишитися. Цього разу Юнкер погодився лише на півроку, тобто - до кінця 2012-го. При цьому він висунув свою умову: голова Центрального банку Люксембургу Ів Мерш має зайняти вільне місце у виконавчій раді Європейського центрального банку. Досі таке призначення блокувалося серед іншого й Іспанією, представник якої раніше обіймав цю посаду.
Прес-секретар Юнкера підтвердив цю умову в п'ятницю. Висловлюються сподівання, що на засіданні Єврогрупи в понеділок це питання вдасться вирішити. Люксембург також наполягає на тому, аби німець Клаус Реґлінґ взяв на себе керівництво постійним європейським стабфондом ESM. Досі він очолював тимчасовий фонд порятунку. У Люксембурзі заявляють, що якщо кадрові питання не вирішать, тоді доведеться рахуватися із затримкою початку роботи ESM. Європейський стабілізаційний механізм планувалося запустити наприкіні липня.
У пошуках комплексного рішення
Як ведеться в Європейському Союзі, кадрові труднощі є частиною більшої проблеми. Всі держави-члени хочуть якимось чином долучитись та сказати своє слово. І це робить весь процес достатньо складним. Упродовж кількох місяців рішення стосовно наступника Юнкера відкладалось знову й знову. Канцлер Німеччини Анґела Меркель виступала за обрання на цю посаду міністра фінансів Вольфґанґа Шойбле, але новий президент Франції Франсуа Олланд врешті-решт відхилив таку пропозицію.
Іспанія не хоче відмовлятися від посади у виконавчій раді впливового Європейського центрального банку, яка була вакантною з березня. Німеччина та Люксембург, у свою чергу, стверджують, що з італійським президентом ЄЦБ і португальським віце-президентом, проблемні економіки Єврозони вже добре представлені в цій структурі. Тому вони хочуть бачити на цій посаді свого кандидата. Франція, з іншого боку, роздратована нещодавнім рішенням щодо призначення британця, а не французького кандидата на керівну посаду в Європейському банку реконструкції та розвитку.
Чи буде компроміс?
Поки невідомо, чи буде розплутано цей клубок інтересів до зустрічі міністрів фінансів у понеділок. Офіційних заяв на цю тему нема ані зі штаб-квартир у Брюсселі, ані з інших європейських столиць. Журналістам й оглядачам залишається лише міркувати й здогадуватися. Європейські дипломати запропонували компромісного кандидата на посаду президента Єврогрупи: естонського міністра фінансів Юрґена Ліґі. Як зауважують оглядачі, цей політик з невеликої та відносно стабільної країни Північної Європи може задовольнити навіть німців.
Колишній фаворит, німецький міністр фінансів Шойбле, здається, і сам почав втрачати інтерес до посади президента Єврогрупи. Адже в разі його обрання йому доведеться відмовитися від посади міністра фінансів у своїй країні. Шойбле виходив спочатку з того, що зможе керувати Єврогрупою, так би мовити, на півставки. Такі міркування образили Юнкера, який розцінив їх, як недооцінювання важливості його праці в президентському кріслі Єврогрупи. До речі, під час дискусії навколо питання про керівництво Єврогрупою, яка відбулася в листопаді минолого року, президент ЄС Герман ван Ромпей назвав посаду голови Єврогрупи повноцінним місцем роботи з дислокацією в Брюсселі.