Вифлеємська стайня у XXI столітті - сучасність різдвяного вертепу

Невеличке німецьке містечко Тельґте поблизу Мюнстера налічує усього 19 тисяч жителів, тож, про його існування, напевно, ніхто і не знав би, якби не відомий на всю країну Музей вертепів (Krippenmuseum Telgte). Особливо у час перед Різдвом численні відвідувачі приїздять до музею, аби полюбуватися колекцією з понад тисячі вертепів, насолодитися різдвяним настроєм та ще запозичити ту чи іншу ідею для створення власної різдвяної шопки. Адже у Німеччині багато християнських родин здавна плекають традицію встановлення вдома вертепу, розповідає керівник Тельґтського музею Томас Остендорф.

«У Німеччині від початку XVII століття вертепи були поширені у католицьких церквах, які намагалися таким чином наочно пояснити неписьменним парафіянам Євангеліє. Згодом, у XIX столітті, встановлювати вертепи у різдвяний час почали і в родинах», - розповідає Остендорф. Справжній «бум» розпочався у 20-роках минулого століття. Тоді ж організовували й перші виставки вертепів. Цьогорічна виставка музею у Тельґте є ювілейною і проводиться вже 70 раз.

«Особливістю Тельґтської виставки вертепів є те, що у ній зібрані щойно створені шопки, які представляють собою розмаїття вертепів Німеччини загалом та регіону Вестфалії зокрема, а також багато робіт митців-аматорів, пропонуючи таким чином форум так званому «наївному мистецтву», - пояснює Остендорф. Адже взяти участь у виставці зі власноруч створеним вертепом може кожен: від малюка у дитсадку до пенсіонера.

На будь-який смак та навіть на дотик

Головне – щоб вертеп відповідав усім критеріям, тобто, зображав чи принаймні символізував народження Ісуса та поклоніння волхвів йому у вифлеємській стайні. Тож, серед експонатів можна побачити не лише класичні фігурки, вирізьблені з дерева, а й вертепи, повністю сплетені з вовни, склеєні зі старих газет чи виліплені з глини та воску.

Найбільш творчий підхід при цьому, як зазначає директор музею, часто проявляють діти: «Вертепи дорослих зазвичай більш продумані і поєднують у собі такі серйозні теми як народження і смерть. Дитячі шопки випромінюють справжню радість і примушують глядача посміхнутися». Самі ж діти люблять збиратися біля вертепу 88-річного садівника Йозефа Ґразедіка, адже до нього не лише можна, а й треба торкатися руками. Саме так радить сприймати вирізьблену ним на сосновій дошці сцену поклоніння дитяті Ісусу сліпий митець.

Літні відвідувачі подружжя Мартін порівнюють виставку вертепів у Тельґте з виставкою у Мюнхені і не приховують свого захоплення: «Ми прочитали про виставку в газеті і навмисне приїхали сюди з Дюссельдорфа. Те, що ми вже встигли побачити, нам надзвичайно подобається». Як зізнаються Мартіни, вдома у них самих аж два вертепи.

Осучаснена традиція

Утім, не лише літні німці полюбляють встановлювати вдома різдвяні вертепи. Мануела Альберс має за кілька метрів від музею власну крамничку з продажу вертепів та фігурок до них і з радістю відзначає нову тенденцію: все частіше до неї заходять молоді люди, які намагаються продовжити давню родинну традицію встановлювати вертеп, заснувавши власну сім'ю. «Це видно і з фігурок, вони мають зовсім інший зовнішній вигляд, ніж раніше. У нас у крамниці є, приміром, Йосип з дредами», - демонструє Мануела Альберс.

У асортименті вертепи на будь-який смак та гаманець: найдешевша шопка коштує 13 євро, найдорожча – близько двохсот євро. Аби зекономити, можна обрати ще один варіант: «У нас є дуже багато клієнтів, які щороку купують лише одну чи дві фігурки і кожного року вибудовують свій вертеп по-іншому», - розповідає Альберс. Їй таке рішення найбільше до вподоби, адже такі клієнти найпостійніші і гарантують стабільний прибуток, принаймні у передріздвяну пору.

Автор: Тетяна Бондаренко

Редактор: Леся Юрченко