"У Білорусі немає побаченої Заходом лібералізації"

Екс-кандидат у президенти Білорусі, один з лідерів Білоруського національного конгресу (БНК) Володимир Некляєв розповів DW про своє затримання силовиками на вокзалі у Бресті в ніч з 24 на 25 березня, коли політик прямував до Мінська. Зараз він перебуває у брестській лікарні швидкої допомоги після перенесеного гіпертонічного кризу.

Разом з іншим опозиціонером Миколою Статкевичем Некляєв був серед організаторів першої акції протесту проти президентського "декрету про дармоїдство", яка відбулася в Мінську 17 лютого і стала початком протестних виступів у різних містах країни. 25 березня в День волі обидва лідера БНК мали очолити ходу проспектом Незалежності у білоруській столиці. Але Статкевич з 23 березня не виходить на зв'язок, а сам Некляєв змушений проходити курс лікування для нормалізації кров'яного тиску.

DW: Що сталося з вами у Бресті і як ви себе почуваєте?

Володимир Некляєв: Зараз уже все гаразд, лише от сім-картку на моєму телефоні по-варварському розламали під час затримання. Я повертався до Білорусі потягом з Польщі, пройшов митний і паспортний контроль у Бресті й зітхнув з полегшенням. Якщо мене відпускають, це означає, що влада у Мінську дозволила людям пройти мирною ходою на День волі. Але щойно подумав про це, як мене негайно заарештували.

Організував затримання Брестський відділок КДБ (Комітет державної безпеки - Ред.), а виконував ОМОН (загін міліції особливого призначення, білоруською "АМАП" - Ред.). Ніч я провів у тюремній камері. Від перенесеного стресу піднявся тиск. Варто віддати належне брестським медикам, для яких висновок міліцейського лікаря щодо стану мого здоров'я виявився важливішим за інструкції КДБ, на відміну від мінських лікарів, які в день виборів 2010 року здали мене до КДБ побитого з черепно-мозковою травмою.

У Бресті мене поклали до лікарні швидкої допомоги, і товаришам у цивільному нічого не залишалося, як з цим погодитися.

Ви перебуваєте під охороною чи можете вільно залишити стаціонар після лікування?

Побачення мені дозволені, мене відвідують, але люди розповідають, що охорона стоїть і змінюється. Тож, як все складеться далі, я не знаю.

Як ви оцінюєте масові затримання демонстрантів у День волі 25 березня та в інші дні, коли білоруси виходили на акції протесту проти "декрету про дармоїдство"?

Білоруський режим укотре зробив величезну політичну помилку і здійснив її, на жаль, за потурання Євросоюзу. Мені здається, що Захід почав погоджуватися з тим, що існують країни не лише з різним рівнем економічного розвитку, але й з різним рівнем інтерпретації свобод. Ось тут справжня свобода, а тут може бути і гірше.

Але ж так не буває. Свобода - вона або є, або її немає, права людини - вони існують або не існують. І це підтвердили останні події у Білорусі - тут немає жодних прав людини, немає жодних свобод, як немає і не було жодної лібералізації, яка чомусь ввижається деяким західним політикам.

Однак цинічний нещадний розгін ні в чому не винних мирних демонстрантів, по суті, уже змінив свідомість людей. Білоруські громадяни самостійно роблять висновки - річ не в якихось окремих декретах чи указах, річ у суті самої системи, створеної Лукашенком за майже 23 роки правління. І поки ми її власноруч не змінимо, ніхто нам не допоможе.

У соцмережах білоруси збирають підписи за запровадження нових санкцій ЄС проти режиму Лукашенка. Що ви думаєте з цього приводу?

Я не раз говорив, що виступаю за діалог, тому що це необхідно перш за все Білорусі. Саме діалог може стати інструментом для мирних змін в країні. Водночас ЄС потрібно розуміти, що тільки шляхом домовленостей і закликів до демократичних перетворень без тиску на нездатного до договорів Лукашенка домогтися бажаного результату не вийде.

Вважаю помилкою також і те, що саме Лукашенка хтось із європолітиків призначив локомотивом виведення Білорусі з-під впливу Росії. Але білоруський керманич - не сучасний електровоз, а паровоз, який працює на радянських дровах, і використовувати його як машину для народження нових ідей, нової економіки, для просування країни до демократії марно, безглуздо і наївно.

Розмову провела Галина Петровська