Все про контроль українців на європейському кордоні

Після запровадження ЄС безвізового режиму для України 11 червня українці мають змогу просто брати квитки на літак, потяг чи автобус або сідати у свій автомобіль і прямувати до країн ЄС, а також до інших держав-членів Шенгенської угоди. На кордонах цих країн українці проходитимуть паспортний контроль. Як він відбуватиметься і на що, готуючись до подорожі, варто звернути увагу, DW розпитала Крістіана Ґроссе-Оннебрінка - співробітника федеральної поліції Німеччини, який здійснює прикордонні функції в аеропорту Кельна-Бонна та відповідає за комунікацію зі ЗМІ.

DW: Пане Ґроссе-Оннебрінк, почав діяти безвізовий режим ЄС для українців. Як федеральна поліція в аеропорту Кельна-Бонна готувалася до того, що українці тепер подорожуватимуть без віз?

Крістіан Ґроссе-Оннебрінк: До функцій співробітників поліції в аеропорту Кельна-Бонна належить і здійснення прикордонного контролю. Ми маємо багатий досвід прикордонних перевірок громадян, які в'їжджають до Німеччини без віз. Що стосується умов дії безвізового режиму щодо окремо взятих країн, то поліцейські проходять відповідні тренінги, тож наші співробітники завжди готові до нововведень.

Правила перетину кордону Німеччини для українських громадян, які застосовуватимуться поліцією аеропорту Кельна-Бонна, який приймає прямі рейси з Києва, є загальними для усіх прикордонних пунктів ФРН?

Так, ці правила є чинними не тільки в Німеччині, а й в усьому регіоні дії Шенгенських угод, тобто є обов'язковими для усіх держав Шенгенської зони на їхніх зовнішніх кордонах.

Загальні вимоги

Якими є ці правила? Які документи повинні мати при собі українці, які тепер можуть без віз, виданих посольством ФРН, прибувати на територію Німеччини?

Першою вимогою є наявність біометричного паспорта. Цей документ турист має пред'являти обов'язково. Інші документи, які засвідчують законність перебування на території ФРН, зокрема підтверджують його мету, також мають важливе значення і мають бути пред'явлені під час перетину кордону. Йдеться, наприклад, про зворотній квиток, підтвердження бронювання готелю, запрошення від особи, яку відвідує подорожанин, поліс медичного страхування або, скажімо, квитки на виставку, яку турист має намір відвідати. Тобто ці документи підтверджують мету перебування.

Що стосується біометричного паспорта, то він повинен бути у кожної особи? Дітей, особливо немовлят, це також стосується?

Так, біометричний паспорт повинна мати кожна особа, яка перетинає кордон. Також і немовлята, хоча я розумію, що інколи виникають проблеми із фотографуванням маленької дитини.

А якщо у туриста є закордонний паспорт старого зразка з чинною візою?

Чинна віза у небіометричному паспорті легітимізує право на в'їзд. Однак, якщо особа подорожує з туристичною візою, вона має дотримуватись й інших вимог, що висуваються до безвізових подорожей. Тобто на кордоні ми перевірятимемо "весь пакет".

Наскільки важливо пред'являти зворотній квиток?

Зворотні квитки є підтвердженням того, як довго особа перебуватиме на території Німеччини. Як відомо, особа не може перебувати на території Шенгенської зони довше, ніж 90 днів упродовж періоду в 180 днів. Тобто якщо під час співбесіди на кордоні подорожувальник каже, що має намір провести двотижневу відпустку в Німеччині чи в іншій країні ЄС, то для нас зворотній квиток підтверджує ці слова.

Нюанси запрошення

Подорожанин має також пред'являти запрошення. Які вимоги висуваються до цього документа? 

Запрошення є документом, який підтверджує мету поїздки. До запрошень - як від приватних осіб, так і від підприємств - не висувається жодних формальних вимог. Але у них повинні міститись дані, за якими можна достовірно визначити мету поїздки особи, яка перетинає кордон. Скажімо, якщо турист покаже нам запрошення на весілля або якесь свято, мета його поїздки буде зрозумілою і достовірно підтвердженою.

Якщо ж запрошення надсилають родичі чи друзі, то бажано, щоб у ньому ми побачили, хто є стороною, котра запрошує. Водночас наголошую, що прописані у такому приватному запрошенні фінансові зобов'язання не є чинними і не можуть слугувати підтвердженням фінансового забезпечення. Документ, яким приватні особи можуть підтвердити, що вони беруть на себе фінансові витрати з перебування подорожанина, називається "фінансовим зобов'язанням" і є офіційним. Він запитується і видається у Німеччині у відомствах у справах іноземців.

Якщо йдеться про запрошення від приватної особи, то достатньо тільки його? Чи потрібно пред'являти копії ідентифікаційних документів цієї особи?

По суті діє таке правило: чим більш достовірно, тим краще. Якщо особа летить на весілля, то запрошення на цей захід саме по собі вже свідчить про мету перебування. Якщо особа летить до родичів, то, звичайно, більш достовірним буде те запрошення, до якого докладатиметься копія ідентифікаційного документа запрошуючої сторони. Але - наголошую - це не є обов'язковою вимогою.

У цьому сенсі просто уявіть собі - якби ви були прикордонником, на підставі чого ви б повірили особі, яка розповідає про мету свого перебування, що вона справді є тією, про яку ідеться?

Чи може особа пред'являти запрошення, надіслане електронною поштою, тобто без "мокрого підпису" запрошуючої сторони?

Оскільки до запрошень не висуваються формальні вимоги, то так - як запрошення діє й роздруківка електронного листа. Однак поліцейський повинен переконатись у достовірності такого документа. Знову таки, у цьому випадку діє правило - чим більш достовірно, тим краще. Звичайно, підпис або печатка фірми чи установи тільки підкреслюють достовірність запрошення.

До речі, якщо особа подорожує у службових справах, тобто на запрошення підприємств-партнерів, яким має бути запрошення?

До запрошень від фірм також не висувається жодних формальних вимог, але великі компанії, які запрошують партнерів, знають, як їх формулювати. Вони відразу вказують свої контактні дані, через які ми у випадку необхідності можемо зв'язуватись з представниками у Німеччині для уточнень. Тобто зі службовими запрошеннями ми зазвичай маємо менше проблем.

Фінанси і медична страховка

Однією з вимог, що висувається для безвізових подорожей, є наявність у подорожанина достатньої кількості коштів для перебування на території ЄС і повернення на батьківщину. Яким чином цей аспект перевіряє прикордонник?

Найбільш простий метод - це попрости особу, яка проходить паспортний контроль, показати готівкові кошти у достатній кількості. Однак ми розуміємо, що не завжди можливо і безпечно перевозити велику кількість грошей готівкою, тож ми також акцептуємо пред'явлення банківських, зокрема, кредитних карток. Варто наголосити, утім, що ми повинні бути певні, що на картці достатньо грошей, або кредитна картка має достатній ліміт витрат. І якщо виникають сумніви, наприклад, щодо інших документів також, ми можемо супроводити особу до банкомата і просити її зняти суму "ікс", щоб побачити, що особа зможе знімати готівкові кошти під час подорожі. Тобто така ситуація може статися, треба бути до неї готовим.

А дорожні чеки приймаються як підтвердження?

Вони вже не такі популярні, як раніше, але, звичайно, вони акцептуються.

Якщо українець не має достатньо готівки у євро та не має банківської карти, але його перебування, скажімо, у Німеччині фінансово забезпечить запрошуюча сторона - наприклад, друг чи родич. Підтвердженням цьому і буде фінансове зобов'язання, про яке ви згадували і яке можна отримати у відомстві у справах іноземців?

Саме так. У цьому випадку пред'являється фінансове зобов'язання запрошуючої сторони.

Якщо йдеться про готівкові кошти, то особа має підтвердити наявність у неї для Німеччини 45 євро на день. Інші країни вимагають інші суми, як от Нідерланди - 34 євро на день, Латвія - 14 євро на день. Якщо доросла особа подорожує з дітьми, то чи потрібно пред'являти відповідну суму й на них? Також і на немовлят?

Ці суми, про які ви говорите, є орієнтовними. Оскільки маленькі діти зазвичай можуть безкоштовно ночувати у готелях, а також потребують під час подорожі менше витрат, ніж дорослі, то у даному випадку можливі відхилення від названих сум. Загально щодо оцінки фінансового забезпечення подорожі діє правило, що наявні кошти повинні без сумніву гарантувати забезпечення усієї родини під час подорожі.

Чи відбиратимуться у подорожуючих відбитки пальців рук? Для чого це взагалі робиться?

На даний час відібрання відбитків пальців рук пов'язується з видачею візи. Це робиться для того, щоб встановити ідентичність особи, яка проходить паспортний контроль, тій особі, якій видана віза. Під час безвізової подорожі відібрання відбитків не передбачається. Однак боятися цієї процедури у жодному випадку не треба!

Чи повинен турист пред'являти поліс медичного страхування?

Як ви розумієте, це завжди проблема, якщо особа, яка в'їжджає на територію ЄС, захворює і має звернутись до медичного закладу. За такої перспективи виникає загроза того, що коштів, розрахованих на поїздку, може не вистачити. Саме тому ми маємо бути переконані, що якщо особа потребуватиме медичної допомоги, вона, так би мовити, буде ліквідною для оплати рахунку лікаря чи лікарні. Тож поліс медичного страхування, розрахований на закордонні подорожі, має важливе значення.

Такий поліс подорожуючий може отримати і в Україні, ми не вимагаємо укладення договору медичного страхування в Німеччині.

90 днів протягом 180-ти. Інакше - санкції

Перебувати на території країн Шенгенської зони без візи можна не більше 90 днів протягом періоду в 180 днів. Як це працює? Як прикордонник вираховує ці 90 днів?

Якщо українці уже зараз планують вперше відвідати якусь з країн так званої Шенгенської зони і провести у ній, наприклад, три тижні у відпустці, а потім не планують подорожувати, то їм перейматись щодо цього питання не треба. Якщо ж вони мають намір доволі часто відвідувати країни Шенгену, наприклад, Німеччину, то вони мають більш детально вивчити це питання, оскільки воно не зовсім просте, якщо не стикатись з ним щоденно, як ми.

Щоб приблизно собі уявити, про що ідеться, можна від тієї дати, коли особа перетинає кордон країни Шенгенської угоди, відрахувати назад 180 днів. І як раз за цей період не можна виходити за межі дозволених 90 днів перебування. При цьому дні в'їзду та виїзду зараховуються до цих 90 днів.

Де саме діє цей принцип? Він стосується перебування у будь-якій країні Шенгенської угоди чи тільки однієї країни?

Цей принцип діє для всієї Шенгенської зони, тобто по всій зоні у Європі, куди українці можуть безвізово подорожувати. Наприклад, особа, яка провела 80 днів в Італії, а потім їде до Німеччини, може перебувати тут тільки решту 10 днів.

Якісь санкції за порушення цього правила загрожують? Коли вони можуть бути застосовані - при в'їзді до ЄС чи уже під час проходження паспортного контролю на виїзді?

Якщо при перетині кордону на в'їзд буде встановлено, що подорожанин перевищив строк перебування у 90 днів протягом періоду у 180 днів, то у в'їзді йому буде відмовлено.

Якщо ж порушення цього правила буде встановлено, коли особа залишатиме країну останнього перебування, наприклад, Німеччину, то федеральна поліція має відкрити провадження, яке буде передане прокуратурі. Як наслідок - може бути порушена кримінальна справа, яку розглядатиме суд.

Тобто таким чином, перевищуючи строк перебування у 90 днів, особа вчиняє злочин? А якщо йдеться про порушення цього строку буквально на день-два?

У будь-якому випадку йдеться про вчинення кримінального правопорушення. Тож треба обов'язково на це зважати! Якщо такий факт встановлено, співробітник поліції має право на стягнення так званого забезпечення, тобто готівкових коштів, які пізніше покриють витрати на процес та можливий штраф.

Безвізові поїздки - не для працевлаштування

За безвізових подорожей особі забороняється працювати на території ЄС. Чи перевіряє поліцейський, що виконує прикордонні функції, і цей аспект?

Якщо під час співбесіди під час перетину кордону буде встановлено, що подорожанин має намір здійснювати трудову діяльність на території ЄС, то для нас це означає, що він не підтверджує туристичну мету перебування. Тобто таким чином не виконує одну з умов безвізової подорожі. Такій особі доведеться повертатись в Україну.

Тобто співбесіда на кордоні якраз і проводиться для того, щоб упевнитись у туристичній меті перебування.

З чим взагалі мають рахуватись туристи, якщо вони не можуть підтвердити якісь дані з того чи іншого аспекту поїздки?

Чим більш неправдоподібною видається мета перебування, тим більш докладною і ґрунтовною є співбесіда з поліцейським-прикордонником. Саме тому важливо, щоб такі документи, як запрошення, фінансове зобов'язання запрошуючої сторони чи зворотній квиток, людина мала при собі або у ручній поклажі та самостійно пред'явила їх під час прикордонного контролю.

Якщо вона казатиме, що документи є, але вона забула їх вдома чи поклала у валізу, доведеться спілкуватись з нею уже у службовому приміщенні. Тобто якщо у поліцейського-прикордонника виникають сумніви, для розвіяння яких потрібне детальне опитування, співбесіда біля віконця завершується і людину запрошують у службове приміщення. Туди ж запрошують і офіційного перекладача, і детальне опитування починається знову. Поліцейський може зв'язатись з готелем, де ніби мав зупинитись подорожуючий, і перепитати, чи справді особа замовляла номер і чи не відмовлялася від його бронювання.  

Тобто ми рекомендуємо усі необхідні документи мати при собі і пред'являти їх безпосередньо на пункті прикордонного контролю.

А що стається з тими людьми, яким відмовляють у перетині кордону?

Таких осіб повертають назад. Тобто якщо літак, яким особа прибула, наприклад, з України ще на місці і має вільні місця, то особу повертають відразу цим літаком. Альтернативно людина може залишатись у транзитній зоні і бути відправлена за першої ж можливості до тієї країни, до якої вона має право на в'їзд, і у якій може перебувати.

Як поліцейські спілкуються з тими туристами, які не знають не тільки німецької, але навіть англійської мови?

Звичайно, добре, коли комунікація відбувається, коли особа хоч трохи нас розуміє і може кількома словами відповісти на наші запитання. Однак ми докладаємо зусиль для порозуміння у будь-якому випадку, інколи навіть мовою жестів. Мова - це справді бар'єр, але ми повинні його долати, якщо є така необхідність. Якщо турист готовий до прикордонного контролю, самостійно уже знає, які документи ми повинні бачити, щоб упевнитись у меті та строках його перебування, фінансовому забезпеченні, і, можливо, має при собі записку, у якій описується план його перебування в Німеччині, та ще й німецькою мовою, то це прекрасно. Інакше ми все одно повинні розпитати людину про все і у випадку сумнівів, як я вже зазначив, запрошуємо її до службового приміщення, де й чекаємо на перекладача. Звичайно, це потребує часу. Тож і для подорожуючого, і для нас краще, коли всі питання з'ясовуються під час контролю.

На завершення розмови: чи маєте ви якісь особливі рекомендації?

Прикордонний контроль є заходом поліцейського контролю. Про це треба пам'ятати і готуватись до нього. Але: боятись перевірки паспорта, запитань, які ставлять поліцейські, зовсім не треба! Ми - співробітники федеральної поліції Німеччини, які здійснюють паспортний контроль, - дуже привітні люди!