Податок на розкіш
8 червня 2012 р.Кабінет міністрів України вніс до Верховної Ради остаточну редакцію проекту закону про запровадження податку на розкіш. Це версія законопроекту, яка, очевидно, стала компромісом між міністерством соцполітики та міністерством фінансів. Раніше у мінфіні пропонували обкладати податком і середній клас.
Натомість в останній редакції документу багатіями визначили тих фізичних і юридичних осіб, які мають квартири загальною площею більше 200 квадратних метрів, дачні або садові будинки, котеджі загальною площею більше 500 квадратних метрів, об'єкти житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податків, загальна площа яких перевищує 600 квадратних метрів. Окрім цього податком у розмірі 40 відсотків будуть обкладатися дорогі автомобілі, мотоцикли, літаки, гелікоптери, яхти.
Також 10 відсотковим податком обкладатимуться і покупки дорогоцінних металів, годинників, телефонів, хутра, картин тощо. Президент Всеукраїнської спілки вчених економістів Олександр Кендюхов наголошує, що критерії визначення «розкішного» надзвичайно суб’єктивні та відносні. «Раніше мобільний телефон чи ноутбук вважався розкішшю. Тепер це буденна річ. А закон же пишеться не на один рік», - сказав Кендюхов DW.
Хто платитиме?
Він вважає запровадження податку на багатство сумнівним і економічно невиправданим кроком, адже, на його переконання, багатії не збираються його платити. «Сумніви є в тому, що багаті будуть платити більше. Лише чесний середній клас сумлінно сплачуватиме цей податок», - прогнозує економіст. За його словами, українці з високими статками як реєстрували свою власність на підставних осіб-нерезидентів, так і реєструватимуть, як виводили гроші з України в офшори, так і виводитимуть. За інформацією українських ЗМІ, за останні два роки українські банки перерахували в офшорні зони та на Кіпр астрономічну суму - 53 мільярди 397 мільйонів доларів. Частина цих грошей повертається назад в Україну у вигляді інвестицій, а чистину українські олігархи витрачають на придбання предметів розкоші. Однак купують все це не в Україні і ввозити сюди не збираються, а відповідно платити податок на розкіш.
Тож виникає питання, з кого український уряд збиратиме заплановані 500 мільйонів гривень податку на багатство? Міністр економічного розвитку і торгівлі України Петро Порошенко переконаний, що уряду треба почати передусім з себе. «Уряд повинен платити податок на розкіш у першу чергу. Цей крок справедливий. У всіх країнах прийнято: якщо маєш розкішний автомобіль - заплати податок на розкіш», - сказав Петро Порошенко. Він вважає, що це відновить соціальну справедливість. Однак відповідаючи на запитання, чи підрахував він, скільки сам платитиме, Порошенко зазначив, що поки не рахував..
Обкатані схеми
Для охочих вже зараз «обійти» податок на розкіш кабмін «перекрив всі шпарини», кажуть розробники законопроекту. Планується, що новий податок почнуть стягувати тільки у 2013 році, тож аби зараз багатії не «закупилися» про запас громадянам України буде заборонено тимчасово ввозити в Україну коштовні транспортні засоби. Втім будь-які заборони чи обмеження і введення «неоднозначних» податків породжують породжують багато численні механізми ухиляння від цього.
З введенням податку на розкіш такі схеми теж будуть, впевнений аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. «Житлові приміщення переписуватимуть на технічні, одну велику квартиру реєструватимуть як три маленькі. Ну і я к ви перевірите, чи дорогий у мене годинник, який я купив за кордоном і задекларував як дешевий?», - запитує експерт. На його думку, адміністрування податку на багатство обійдеться державі дорожче, а ніж збори від нього. Адже, за твердженням Жолудя, аби контролювати сплату цього податку потрібні висококваліфіковані спеціалісти з великою зарплатнею, аби не було спокуси брати хабарів від багатіїв, які ухилятимуться від сплати податку на своє багатство.
Попри все аналітики впевнені, що депутати проголосують за урядовий законопроект про оподаткування розкоші, адже ідея соціальної справедливості надзвичайно тішить виборців. Особливо напередодні виборів.