Витребенька, а не доказ
11 жовтня 2013 р.
При згадці про відеореєстратори в уяві німців найчастіше спливають картинки з інтернету про суцільний хаос на дорогах у пострадянських країнах. Неймовірні аварії, гідні голлівудських фільмів, пішоходи, які стрибають на капоти авто, танки на дорозі та винищувачі - відео з Youtube показали Європі, що насправді може статися на дорозі.
У Німеччині інтерес до автокамер з'явився близько півроку тому. Прес-секретар німецького автомобільного клубу ADAC Петер Майнц скептично відгукується про нову моду. "Гадаю, більшість німецьких водіїв купують камери в машину з надією зафіксувати якийсь неймовірний кадр. Відео з Росії певною мірою захоплюють. Практичної користі від такої камери небагато, вона швидше відволікає. Подивишся на авто сьогодні, а там навігатор, телефон, камера – як водієві взагалі вдається дивитися на дорогу?". На відміну від Росії, де суди приймають відео з автокамер як докази, в Німеччині не існує відповідного закону стосовно цього. У кожному окремому випадку рішення залишається за суддею.
"Нам відомо два громадських процеси в Німеччині, коли відео відіграло якусь роль у суді, - розповідає Петер Майнц. - У більшості випадків камери просто непотрібні. Як може допомогти камера на лобовому склі, якщо хтось стукнувся у вас ззаду? Відновлювати повну картину того, що відбулося суддя швидше за все буде за допомогою свідчень". Сумнівним експерт вважає і внутрішню начинку багатьох автокамер – у Німеччині їх називають DashCam. На думку Майнца, за 50 євро можна отримати пристрій, придатний для самозаспокоєння, але жодним чином не для зйомки.
Німецькі автокамери з азійських запчастин
З представником автоклубу погоджується і PR-менеджер компанії Pentacon Томас Аурих. Компанія, яка займається виробництвом фототехніки, менше року тому запропонувала своїм клієнтам також відеокамеру для автомобіля. "Дешеві відеореєстратори варті негативних відгуків. Але ми намагалися запропонувати клієнтам якісний продукт, що видно з його ціни. У незалежному тестуванні з п’ятьма іншими камерами, наш продукт добре себе зарекомендував". Аурих зізнається, що в Німеччині є лише п’ять фірм, які займаються просуванням DashCam на ринку. Всі вони співпрацюють з постачальниками з Азії, оскільки виробництво камер у самій Німеччині економічно невигідно. Ідею додати відеокамери до асортименту товарів Pentacon порадили її ділові партнери.
"Ми співпрацюємо з компаніями з Туреччини та країн СНД, і вони були зацікавлені у схожій моделі", - розповідає Томас Аурих. "Спершу наш відеореєстратор задумувався лише для внутрішніх ринків цих країн, але в Німеччині його нині також купують. Якщо клієнтам зі Східної Європи відеокамера потрібна для безпеки, то німцям вона цікава швидше як технічна забавка. В інструкції ми зауважуємо, що водії діють на власний страх і ризик, бо правовий статус камери в Німеччині не визначений". Про те, що відеокамера компанії призначена для ринку Східної Європи, свідчить така її опція, як розпізнавання обличчя та посмішки. Саме цю її властивість німецькі юристи оцінюють неоднозначно.
Відео з автомобіля? Лише з дозволу пішоходів
З одного боку, кожен має право на захист своєї власності – навіть якщо для цього потрібні автокамери. З іншого боку, недоторканість приватної сфери в Німеччині також захищена конституцією. Без попереднього дозволу тут можна знімати на відео лише публічних осіб: наприклад, політиків чи інших відомих осіб. У решти спочатку треба отримати дозвіл на зйомку і лише потім знімати – тим більше, якщо ви плануєте потім оприлюднити відео чи фотографію. "У Німеччині ви не можете просто так викласти відео на Youtube, на якому пішохід чи інший водій можуть бути впізнаними, - розповідає Петер Майнц. - Якщо дозволу немає, ви маєте заретушувати зображення".
Коли йдеться про приховану аудіо- чи відеозйомку, закон особливо суворий. Якщо відеозйомка ведеться відкрито, приміром, телевізійною командою, в пішохода є можливість обійти камеру і не потрапити в кадр. Невеликі автокамери на лобовому склі не завжди помітні під час пересуванні автомобіля, а тому можуть розглядатися як прихована камера, вважає Кристіан Вольф, викладач німецького та міжнародного права в університеті Вільгельма Лейбніца в Ганновері. Використання камер на суді є суперечливим, пише він в своїй статті для юридичного журналу Legal Tribune. З іншого боку, юрист не заперечує, що суд може обмежити право на недоторканість особистої сфери однієї сторони, якщо другою було нанесено вагомий (фізичний) збиток.
В Австрії дискусію про відеореєстратори розвивати не стали – їх просто заборонили. Зйомка з автомобіля тамтешньому водієві може обійтися в 10 тисяч євро штрафу. В Німеччині автокамери легальні, але поки що перебувають в "сірій" правовій зоні. Принаймні знімати живописні околиці по дорозі водіям дозволено без обмеження. Як і падіння метеоритів, якщо пощастить.